Справа № 758/3429/17 Головуючий у 1 інстанції: Ларіонова Н.М.
провадження № 22-ц/824/9325/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
02 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Заришняк Г.М., Кулікової С.В.,
при секретарі Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м.Києва від 06 грудня 2018 року у складі судді Ларіонової Н.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Житомирторф», третя особа: виконуючий обов'язки директора Державного підприємства «Житомирторф» Вдовенко Андрій Андрійович, про визнання незаконним звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив в ході розгляду справи та просив визнати незаконним його звільнення з посади директора Озерянського торфзаводу на підставі наказу в.о. директора Державного підприємства «Житомирторф» від 21.02.2017 року №4-к, та стягнути з Державного підприємства «Житомирторф» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 22 серпня 2017 року до 29 січня 2018 року у розмірі 35 777 грн. 77 коп.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом в.о. директора ДП «Житомирторф» від 25 грудня 2014 року №30-к він був призначений на посаду директора Озерянського торфзаводу - філії ДП «Житомирторф» з 01 січня 2015 року.
Наказом в.о. директора ДП «Житомирторф» від 21 лютого 2017 року №4-к позивача звільнено з посади директора Озерянського торф заводу- філії ДП «Житомирторф» у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно з п.5 ст.41 КЗпП України (припинення повноважень посадової особи).
Стверджував, що звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства у зв'язку з тим, що розірвання трудового договору з такими посадовими особами, до яких відносився позивач, за даною підставою неможливо, оскільки п.5 ст.41 КЗпП України поширюється лише на посадових осіб господарських підприємств, які є спеціальними суб'єктами, до яких може бути заснована вказана норма. Під час перебування на посаді він працював бездоганно, не мав жодного стягнення та робив все для покращення фінансового стану підприємства та його представників.
У червні 2017 року представник відповідача подав заперечення, в яких зазначав, що позивач від 01 січня 2015 року до 21 лютого 2017 року перебував на посаді директора філії Озерянський торфзавод ДП «Житомирторф». Зважаючи на численні порушення позивача за період роботи на посаді директора філії Озерянський торфзавод ДП «Житомирторф», в тому числі і трудової дисципліни, а також на численні звернення Лугинської районної державної адміністрації, рішенням засідання правління ДК «Укрторф», до складу якого входить ДП «Житомирторф», керівнику відповідача було поставлено завдання підвести підсумки діяльності «Озерянського торфзаводу» за період 2016 року та визначити доцільність перебування на займаній посаді директора ОСОБА_1 .
Вказував, що за підсумками діяльності Озерянського торфзаводу за період 2016 року, було зроблено висновок про неефективність перебування ОСОБА_1 на посаді директора Озерянського торфзаводу.
Крім того, показники Озерянського торфзаводу від 30.09.2016 року, тобто з дня, коли на посаду в.о. директора ДП «Житомирторф» було призначено Вдовенка А.А. , стали покращуватися, а після звільнення позивача із займаної посади окремі показники покращилися в рази, що підтверджується відповідними довідками.
Також зазначалося, що 21 лютого 2017 року позивач отримав трудову книжку і ознайомлюватися з наказом під розписку та від отримання розрахунку відмовився, що підтверджується відповідними актами, а 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримав розрахунок.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 06 грудня 2018 року в позові відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, за яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення ОСОБА_1 відповідачем виконані усі вимоги чинного законодавства щодо застосування п.5 ст.41 КЗпП України.
Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Судом встановлено, що наказом в.о. директора ДП «Житомирторф» №30-к від 25.12.2014 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Озерянського торфзаводу ДП «Житомирторф» від 01.01.2015 року.
Наказом в.о. директора ДП «Житомирторф» Вдовенка А.А. від 21.02.2017 року №4-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Озерянського торфзаводу у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п.5 ст.41 КЗпП України.
21 лютого 2017 року позивач отримав трудову книжку.
22 лютого 2017 року позивач отримав розрахунок, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 22.02.2017 року.
Відповідно до чинного на час звільнення позивача Статуту, погодженого Державним концерном «Укрторф» 26.12.2016 року та затвердженим Міненерговугілля 27.12.2016 року, відповідач у справі - ДП «Житомирторф» є державним підприємством, заснованим на державній власності, належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості та входить до складу Державного концерну «Укрторф».
Як вбачається з Положення про Озерянський торфозавод, затвердженого ДП «Житомирторф» 10.01.2017 року, яке є чинним на час звільнення позивача з посади директора заводу, Озерянський торфозавод є філією ДП «Житомирторф».
Відповідно до п.6.2 даного Положення призначення та звільнення директора заводу здійснюється керівником.
Відповідно до п.6.3 даного Положення директор заводу діє на підставі довіреності, виданої директором ДП «Житомирторф».
Наказом в.о.Директора ДП «Житомирторф» від 25.11.2016 року №21 скасована з 29.11.2016 року довіреність №2 від 19.01.2015 року, видана директору Озерянського торфозаводу - філії ДП «Житомирторф» ОСОБА_1 та наказано повернути оригінал даної довіреності та її копії протягом 3-х днів з дати скасування довіреності.
Наданими відповідачем копіями наказів та листами ДП «Житомирторф» підтверджено, що протягом грудня 2016 року позивачу неодноразово пропонувалось та наказувалось прибути до ДП «Житомирторф» для повернення вищевказаної довіреності.
Розпискою від 05.12.2016 року позивача він зобов'язався повернути вищевказану довіреність, яка була скасована наказом №21 від 25.11.2016 року Озерянського торфозаводу - філії ДП «Житомирторф» Тихенку В.В.
Наказом в.о.Директора ДП «Житомирторф» від 08.12.2016 року №26 позивачу наказано прибути на Підприємство для отримання довіреності №3 від 30.11.2016 року.
Суд дійшов висновку, що застосування п. 5 ч.1 ст.41 КЗпП України щодо звільнення посадової особи можливе незалежно від категорії, до якої відноситься така посадова особа, якщо відповідно до неї прийняте рішення про припинення її повноважень рішенням вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. При цьому таке звільнення не передбачає необхідності з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів, а обумовлюється виключно правомірністю рішення вищого органу управління або виконавчого органу товариства, що прийняв таке рішення.
Також суд зазначив, що рішення про звільнення позивача у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно з п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, прийняте в.о.Директора ДП «Житомирторф» в межах його повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважав відсутніми підстави для визнання звільнення позивача незаконним та для поновлення його на роботі і тому відмовив у задоволенні позову.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками.
Пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Норму частини першої статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року №1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року.
Доповнення КЗпП України пунктом 5 статті 41 КЗпП України було обумовлено нагальною потребою у вдосконаленні законодавчих актів, що регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності і відповідно не можуть бути застосовані для звільнення інших працівників юридичної особи, окрім працівників, які входять до її виконавчих органів.
Так пунктом 5 статті 41 КЗпП України передбачені «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов».
Вказівка на звільнення «за певних умов» у пункті 5 цієї норми закону такою умовою вказує «припинення повноважень».
Тобто, розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи.
Таким чином, поняття «розірвання трудового договору з посадовою особою» і «припинення повноважень посадової особи» не є ідентичними.
Така позиція закріплена у Постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №753/1150/17.
Судом першої інстанції було встановлено, що наказом від 25.11.2016 року була скасована попередня довіреність на Тихенка В.В., а 30 листопада 2016 року видана нова довіреність №3 для здійснення повноважень директора Озерянського торфозаводу.
Отже, на час звільнення ОСОБА_1 нова довіреність №3 від 30.11.2016 року не була відкликана і ОСОБА_1 не був повідомлений про дану обставину.
Факт видання нової довіреності свідчить про волевиявлення відповідача на подовження трудових правовідносин з позивачем.
У листі №4 від 23.01.2017 року на адресу в.о. директора ДП «Житомирторф» Вдовенка A.A. про відмову від підписання посадової інструкції директора Озерянського торфозаводу ОСОБА_1 пояснив, що відповідно до п.6 Довідника кваліфікаційних характеристик професії працівників, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 29.12.2004 року №336, посадові інструкції складаються для працівників всіх посад, за виключенням керівників, правове становище яких визначено у внутрішніх документах організації (наприклад, у Статуті, Положенні).
Позивач також зазначив, що він діє на підставі виданої довіреності №3 від 03.11.2016 року, яку йому видав Відповідач.
Згідно зі ст.ст.237, 244, 246 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Відповідно до статті248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала:
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Стаття 249 ЦК України визначає право особи, яка видала довіреність, скасувати її в будь-який час та обов'язок негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Отже, висновки суду з приводу припинення повноважень позивача (скасування, не отримання позивачем довіреності №3) не відповідають дійсним обставинам справи, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду, так як відповідач розірвав трудовий договір з ОСОБА_1 без припинення його повноважень як директора філії, що суперечить вимогам КЗпП України та гарантіям забезпечення права громадян на працю.
В рішенні суду зазначено, що «інші письмові документи щодо діяльності Озерянського торфозаводу, надані сторонами, суд не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на висновки суду про правомірність звільнення позивача».
Проте, у запереченнях на позов та в поданій апеляційній скарзі відповідач апелює не фактами та доказами щодо припинення повноважень позивача, а стверджує, що на його думку з боку позивача мають місце порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, неналежне виконання позивачем трудових обов'язків, невиконання розпоряджень керівництва, а посилання на ст.41 п.5 КЗпП України носить характер не викладення обставин та фактів, яким саме чином припинилися повноваження директора філії, а тверджень про належність відповідачу права розірвати трудовий договір без будь-яких підстав та пояснень.
Судом не було з'ясовано, з яких підстав відповідач бажав припинити трудові відносини з позивачем: за п.3 ст.40 КЗпП України, за п.1 ст.41 КЗпП України, чи за п.1-1 ст.41 КЗпП України?
Відповідно до ст.235 КЗпП України суд повинен встановити, що звільнення відбулося на законній підставі.
Проте, як вбачається зі змісту заперечень відповідача, маючи претензії до ОСОБА_1 з приводу виконання ним трудових обов'язків та порушення ним правил трудового розпорядку, обрана відповідачем підстава для звільнення ОСОБА_1 не може вважатися законною.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Подільського районного суду м.Києва від 06 грудня 2018 року скасувати і прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати незаконним його звільнення з посади директора Озерянського торфзаводу на підставі наказу в.о. директора Державного підприємства «Житомирторф» №4-к від 21.02.2017 року.
Стягнути з Державного підприємства «Житомирторф» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 22 серпня 2017 року до 29 січня 2018 року у розмірі 35 777 грн. 77 коп. та, у відповідності вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 114 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 06 грудня 2018 року скасувати і прийняти постанову.
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Житомирторф», третя особа: виконуючий обов'язки директора Державного підприємства «Житомирторф» Вдовенко Андрій Андрійович, про визнання незаконним звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Озерянського торфзаводу на підставі наказу в.о. директора Державного підприємства «Житомирторф» №4-к від 21.02.2017 року.
Стягнути з Державного підприємства «Житомирторф» (ЄДРПОУ 02968154) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 22 серпня 2017 року до 29 січня 2018 року у розмірі 35 777 (тридцять п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 77 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Житомирторф» (ЄДРПОУ 02968154) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: