1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 02 жовтня 2019 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року,відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою до трьох місяців, на строк, що не перевищує термін досудового розслідування, тобто до 22 жовтня 2019 року включно.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також необхідність виконання ряду слідчих дій у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зокрема, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою подано до суду з порушенням процесуальних строків, передбачених ч. 1 ст. 199 КПК України, що є підставою для відмови у задоволені вказаного клопотання.
Крім того, захисник зазначає, що ознайомився зі згаданим клопотанням не більш як за одну годину до судового засідання. При цьому, під час ознайомлення встановлено, що у вказаних матеріалах відсутнє підтвердження про ознайомлення підозрюваного з клопотанням слідчого.
Звертає увагу захисник і на те, що продовження строку досудового розслідування відбувалося всупереч вимогам ст.ст. 294, 295 КПК України, зокрема, клопотання не вручено стороні захисту.
Крім того, слідчим суддею зазначено про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави, при тому, що таке питання не ставилося ні стороною захисту, ні представником потерпілого.
Акцентує захисник увагу на тому, що слідчий суддя як на підставу для продовження строку тримання під вартою послався на те, що підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, однак такий висновок не відповідає нормам КК України з урахуванням ст. 68 цього Кодексу.
Також, слідчим суддею не враховано думку представника потерпілої, зокрема про те, що підозрюваний відшкодував моральну шкоду в повному обсязі, потерпіла на час розгляду клопотання не вважає, що ОСОБА_5 мав намір її топити, не має жодних претензій до підозрюваного, а також те, що представник потерпілої просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями до неї і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 22 липня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019100040006104, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України.
22 липня 2019 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Наступного дня ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 19 вересня 2019 року включно.
12 вересня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у закінченому замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів, та хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України.
Наступного дня керівником Київської місцевої прокуратури № 4 продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до трьох місяців.
16 вересня 2019 року старший слідчий слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_5 строку тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 22 жовтня 2019 року.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 16 вересня 2019 року клопотання слідчого задоволено.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя, з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірним причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України, що є підставою для продовження застосування відносно підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні слідчим і прокурором доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, в тому числі і у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, і тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишають існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Також, на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні клопотання слідчого обґрунтовано врахував те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні неможливо завершити у встановлені строки, оскільки на даний час ще необхідно провести ряд слідчих дій.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_5 строку тримання під вартою, оскільки слідчий і прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Продовжуючи ОСОБА_5 строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_5 , під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Доводи захисника про те, що клопотання слідчого було подано до суду з порушенням процесуального строку, визначеного ст. 199 КПК України, та те, що слідчим суддею залишено поза увагою позицію потерпілої та її представника, щодо можливості застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не є визначеними законом підставами для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та скасування ухвали слідчого судді. При цьому, вказані обставини були відомі слідчому судді та враховані ним під час прийняття оскаржуваного рішення.
Посилання автора апеляційної скарги на те, що в матеріалах провадження відсутнє підтвердження про отримання підозрюваним клопотання слідчого спростовуються матеріалами судового провадження, зокрема, розпискою підозрюваного від 16 вересня 2019 року (а.п. 61).
Твердження захисника про те, що стороні захисту не вручено клопотання про продовження строку досудового розслідування, не є визначеною законом підставою для скасування ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою.
Також, всупереч доводам захисника слідчий суддя під час продовження строку тримання під вартою обґрунтовано врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України. Посилання захисника на ст. 68 КК України на даному етапі провадження є передчасними, оскільки покарання у разі визнання особи винуватою визначатиме суд під час розгляду справи по суті, а слідчий суддя лише враховує санкцію статті КК України за якою особі повідомлено підозру.
Крім того, слідчим суддею зазначено про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, враховуючи положення ст. 183 КПК України.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, з матеріалів провадження не вбачається.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, КПК України, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , даних про його особу в їх сукупності, продовжив підозрюваному строк тримання під вартою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, навіть з урахуванням усіх викладених у ній доводів, та скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 22 жовтня 2019 року включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/5595/2019 Категорія: ст. 199 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1