Справа № 22-ц/824/9477/2019 Головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М.
755/9880/16 Доповідач-Чобіток А.О.
Іменем України
30 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В. , Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку ,-
У червні 2016 року звернулися з позовом, у якому з урахуванням заяви представника позивачів про уточнення позовних вимог від 26.06.2018 року, просили визнати недійсними Державні Акти про право приватної власності на землю за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 8000000000 66 114 0042 , що були видані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на підставі рішення Київської міської ради від 11.07.2002 року № 114/114.
Зазначали, що є власниками 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а власником іншої 1/2 частини зазначеного будинку є третя особа ОСОБА_6 .. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2013 року, яке набуло чинності та виконане, був проведений поділ між співвласниками в натурі будинку АДРЕСА_2 та визначений порядок користування земельною ділянкою, після чого співвласники будинку вирішили приватизувати земельну ділянку, що знаходиться у їхньому користуванні. На їх замовлення КП «Київський інститут земельних відносин» виготовило внесення змін до Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та документи передано КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі».
У грудні 2015 року вони отримали Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для приватизації, після чого з'ясувалось, що площа земельної ділянки за їх адресою, яка є 0,0532 га, за невідомих обставин зменшилась на 9 кв.м до 0,0523 га, а межа земельної ділянки з їх боку має бути пересунута десь на 70 см на їхню територію, що робить неможливим прохід до господарських споруд, та порушуватиме будівельні норми.
Вони є власниками будинку та користувачами земельної ділянки з 21.08.2001 року. Станом на 2002 рік із ними не було узгоджено нової межі, яка би відрізнялась від існуючої на час придбання ними будинку. Паркан між ділянками був встановлений до 2000 року та з того часу не пересувався.
Уважають, що документи для приватизації сусідньої земельної ділянки № 066:114: 042 по АДРЕСА_1 , що приватизована на відповідача ОСОБА_3 у 2002 році, не узгоджували з ними, як власниками сусіднього будинку, документація по межі між їх земельними ділянками не відповідає фактичному стану та порушує їх права як власників будинку, так як робить неможливим користування будинком. Указані порушення можливо усунути після визнання недійсними державних актів про право на землю кожному з відповідачів.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник позивачів, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що державні акти відповідачів видані на частину земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивачів, що порушує їх права і усунення такого порушення можливе лише шляхом виготовлення нової технічної документації. Зазначене спростовує висновок суду про не надання позивачами належних та допустимих доказів на підтвердження того, що державні акти на земельну ділянку відповідачів будь-яким чином порушують їх права щодо користування належної позивачам земельною ділянкою. При розгляді даного спору судом не врахована та обставина, що на час приватизації земельної ділянки відповідачів в 2002 році позивачів не було повідомлено про накреслену в документації в 2002 році нову межу, яка відрізнялась від фактичної межі,я ка існувала весь час. Акт винесення меж в натурі на місцевості від 30.07.2002 року не відображає фактичне знаходження межових знаків в натурі,не містить плану або рисунку, а містив лише відсилку до кадастрового плану земельної ділянки, з яким ОСОБА_1 ніхто не ознайомлював. Судом не надано належної оцінки висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.12.2017 року №1-28/12, яким підтверджено факт накладання земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку позивачів та встановлено, що спільна межа між ділянками сторін була зміщена в 2002 році при розробці технічного звіту зі складання державного акту відповідачів. Не враховано судом рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05.03.2013 року, яким було проведено поділ будинку в натурі та визначено порядок користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 якої складає 532 кв.м.. В обґрунтування свого висновку суд послався на акт здачі-прийомки перенесених в натурі меж земельної ділянки відповідачів, на якому є підпис позивача ОСОБА_1 про відсутність претензій. Проте не враховано пояснення ОСОБА_1 про розташування на той час паркану між земельними ділянками, підписуючи вказаний акт він таким чином погоджувався виключно з розташуванням цього паркану, який був і є межею між земельними ділянками сторін. Суд безпідставно послався на Акт прийомки-передачі межових знаків під час розробки документації позивачами для приватизації земельної ділянки в 2015 році, у якому зазначена площа їх земельної ділянки 0,0523 га,оскільки саме цю документацію оспорюють позивачі. Рішенням Виконкому Київради №196 від 15.02.1955 року було виділено земельну ділянку площею 555 кв.м, яка зараз належить відповідачам, а приватизовано ними в 2002 році земельна ділянка площею 571 при фактичному користуванні площею 579 кв.м.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 зазначив, що позивачі не є ні власниками, ні користувачами земельної ділянки, визнання державних актів на право приватної власності на землю не породжує виникнення у них жодних прав на цю ділянку, а відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документом, що підтверджує право власності на сьогодні є - витяг, довідка про право власності на земельні ділянки, натомість державні акти на право власності на земельні ділянки вже не діють.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції установлено, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 21.08.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прудь Н.В. за реєстровим № 6-3787, належить в рівних частинах нерухоме майно, яким є 1/2 частина жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ( том1 а.с. 15).
Технічні характеристики вказаного житлового будинку, а також земельної ділянки на якій він розташований, що визначена розміром 511 кв.м, вбачаються із технічного паспорту на одноквартирний (садибний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 27.06.2014 року (том 1 а.с.16-26).
За кадастровим планом вказаної земельної ділянки позивачів та третьої особи ОСОБА_6 загальна площа земельної ділянки становить 0,0523 га (том1 а.с. 36).
За колективною заявою від 05.02.2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 директору Департаменту земельних ресурсів Поліщуку О.Г. щодо внесення змін до бази даних міського земельного кадастру, спору між суміжними землевласниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 не існувало, про що свідчать їх підписи на заяві. КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» складено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 (Обліковий код 66:114: 0044) (том 1 а.с.27-57, том 3 а.с. 19-80).
Кінцевим результатом робіт є встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. За результатами виготовлення Технічної документації складено Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 26.11.2015 року, що підписаний позивачем ОСОБА_1 ..
Із п.п. 1, 2 вказаного Акту убачається, що межі земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , площею 0,0523 га, переданої власникам/користувачам земельної ділянки ОСОБА_6 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 13 шт., список яких додається. Схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості/абрис (кроки) додається. Власники/користувачі земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають (том 1 а.с.36а).
Зміна переліку землекористувачів ділянок з обліковими кодами 66:114:004, 66:114:045, 66:114:046 була здійснена КП «Київський інститут земельних відносин» за дорученням Департаменту земельних ресурсів м. Києва від 05.02.2015 рокуна підставі листа ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та оформлена шляхом складання Внесення змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельних ділянок 66:114:044, 66:114: 045 , 66:114: 046 по АДРЕСА_2 (том 3 а.с. 83-124).
За Договором дарування від 02.04.1992 року, посвідченого державним нотаріусом Тринадцятої Київської державної нотаріальної контори Козиряк Н.С. 02.04.1992 року за № 3-368, ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_6 прийняла у дар 1/2 частину жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 511 кв.м (том 1 а.с. 45).
Із інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації від 10.10.2014 ПБ-2014 № 4820 вбачається, що житловий будинок на праві власності зареєстровано за:
-1/2 ч. ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого 13-ю Київською державною нотконторою 02.04.1992р., № 3-368, зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» 18.08.1992р., в книзі д.77-233 за реєстровим № 14697;
-1/2 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в рівних долях) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 6-ю Київською державною нотконторою 21.08.2001р., № 6-3787, зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» 31.08.2001року, в книзі д. 77-233 за реєстровим № 14697 (том 1 а.с. 43).
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер: 8000000000:66:114:0042 , що за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_3 (розмір частки 22/25), ОСОБА_5 (розмір частки 1/25), ОСОБА_4 (розмір частки 1/25 та 1/25) (том 5 а.с.35-37). Вказана інформація підтверджується також Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (том 5 а.с. 39).
Рішенням Київської міської ради від 11.07.2002року № 114/114, серед іншого, передано громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 у спільну часткову власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ( т ом1 а.с.79,80 ), на підставі якого:
- ОСОБА_3 видано Державний акт на право приватної власності на землю від 06.12.2002 р., згідно із яким йому передається у приватну власність 22/25 земельної ділянки від площі 0,0571 гектарів в межах згідно з планом по АДРЕСА_1 ( Том 1 а.с.81);
- ОСОБА_4 14.12.2007 р. видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія серія ЯЕ №984871 , згідно із яким їй передається у приватну власність 1/25 земельної ділянки від площі 0,0571 гектарів в межах згідно з планом по АДРЕСА_1 ( том 2 а.с.36, 72);
- ОСОБА_5 14.12.2007 р. видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ №984870, згідно із яким йому передається у приватну власність 1/25 земельної ділянки від площі 0,0571 гектарів в межах згідно з планом по АДРЕСА_1 (том 2 а.с.37, 73);
- ОСОБА_7 видано Державний акт на право приватної власності на землю, згідно із яким йому передається у приватну власність 1/25 земельної ділянки від площі 0,0571 гектарів в межах згідно з планом по АДРЕСА_1 (том 2 а.с.38).
За відомостями адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України від 28.02.2017 року, відповідач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , як померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спвадкова справа після померлого ОСОБА_7 не відкривалась ( том 2 ас. 175, 184-187).
У листі від 26.01.2016 р. № 77 на ім'я ОСОБА_1 КП «Київський інститут земельних відносин» зазначає про безпідставність претензій та повідомляє, що 03.02.2015 року ОСОБА_1 були замовлені в КП «Київський інститут земельних відносин» послуги з підготовлення та виготовлення технічної документації по внесенню змін в базу даних міського земельного кадастру. Внесення змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки № 066 : 114 : 044 в частині зміни переліку землекористувачів надає право на приватизацію земельної ділянки. Технічна документація на даний вид послуг готується та виготовляється на підставі збираної та обробленої інформації по земельній ділянці з обліковим номером 066 :114:044 , що зберігається в міському земельному кадастрі, тому виготовлення технічної документації не передбачає виїзду на місцевість та виконання будь-яких геодезичних робіт з суміжними межами земельної ділянки.
Зміни площі земельної ділянки за №066: 114 :044 відбулися при виконанні геодезичних робіт при приватизації суміжних земельних ділянок: земельної ділянки № 066 : НОМЕР_7 на підставі рішення Київради від 06.10.2005р. № 143-1/3607 та земельної ділянки № 066:114:04 2 на підставі рішення Київради від 11.07.2002р. № 114/114 (том 1 а.с. 58).
Згідно із листом КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» № 07-02/274 від 22.02.16 р. межі земельної ділянки у АДРЕСА_2 встановлені з урахуванням координат меж суміжних землеволодінь, на які зареєстроване право власності на землю (том 1 а.с. 59).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.04.2011 р. задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Аніскова Н.А., КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання недійсним та скасування Договору про внесення змін до договору дарування та визнано недійсним Договір про внесення змін до договору дарування, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , посвідчений 22.11.2010 р. нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісковою Н.А., з моменту його укладення (том 1 а.с. 105-107), що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2012 року (том 1 а.с. 110).
Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення від 05.03.2013 р., яким задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності (том 1 а.с. 60-64), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.10.2013р. (том 1 а.с.64-66).
За вказаним рішенням суду, серед іншого, виділено в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 262,35 кв.м, що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями розподілу А-Б-В-Г-9-8-7-6-5-4-3-2-1-К-А; виділено в користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 262,35 кв.м., що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями розподілу 1-2-3-4-5-6-7-10-Д-Е-Є-Ж-З-1. В загальному користуванні залишено земельну ділянку площею 7,3 кв.м, що має форму неправильного чотирикутника і обмежена лініями розподілу 8-9-10-7-8. Межі розподілу земельних ділянок прокласти по ламаним лініям:
- від точки 1, розташованої на передній межі земельної ділянки (АДРЕСА_1) і на відстані 4,74 м від точки З (кут сполучення передньої та правої меж земельної ділянки), в точку 2, розташовану на головному фасаді житлового будинку і на відстані 2,60 м від кута сполучення головного та правого фасадів житлового будинку;
- від точки 2 по лінії розподілу житлового будинку, в точку 3 (кут сполучення прибудови "а4" та прибудови розміром 4,80х6,27 м);
- від точки 3 в точку 4, розташованої на відстані 1,0 м від прибудови "а4" та на відстані 1,0 м від прибудови розміром 4,80х6,27м;
- від точки 4 паралельно тильному фасаду прибудови "а4" і на відстані 1,0 м від нього в точку 5, довжина лінії 4-5 6,65 м;
- від точки 5 паралельно правій межі земельної ділянки (лінії Є-Е) і на відстані 2,85 від неї в точку 6, довжина лінії 5-6 3,11 м;
- від точки 6 паралельно головному фасаду сараю "Б" і на відстані 1,0 м від нього, через точку 7, в точку 8;
- від точки 8 паралельно лівому фасаду сараю "Б" і на відстані 1,0 м від нього в точку 9, розташованої на тильній межі земельної ділянки і на відстані 2,79 м від точки Г (кут сполучення тильної та лівої меж земельної ділянки);
- від точки 10, розташованої на тильній межі земельної ділянки і на відстані 14,40 м від точки Д (кут сполучення тильної та правої меж земельної ділянки), по лінії лівого фасаду сараю "Б" в точку 7, розташованої на лінії 6-8 і на відстані 1,0 м від точки 8.
Із листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.11.2016 № 9-26-0.21-13227/2-16 убачається, що згідно переданої інформації, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), до 01.01.2013 р. зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000: 66:114:0042 , площею 0,0571 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності за гр. ОСОБА_3 з часткою у спільній власності 22/25, за гр. ОСОБА_4 з часткою у спільній власності 1/25, за гр. ОСОБА_5 з часткою у спільній власності 1/25 та за гр. ОСОБА_7 часткою у спільній власності 1/25. Документи, що посвідчують право - державні акти від 06.12.2002 І-КВ 122214, І- КВ 122217 , 14.12.2007 ЯЕ 984870 , ЯЕ 984871(том 1 а.с.174).
КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» складено технічну документацію зі складення державного акту на право власності на землю по переоформленню гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на права власності на земельну ділянку для виготовлення нового зразка бланку державного акту у АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 13-74).
ТОВ «ГЕОКОН» у вересні 2002 року, на підставі рішення Київської міської ради від 11.07.2002 р. 114/114, виконані топографо-геодезичні роботи для складання державного акта гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на право спільної часткової власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 (том 2 а.с.23-74). Місцезнаходження кутів зовнішніх меж присадибної земельної ділянки встановлено в натурі по фактичному їх положенню на місцевості в присутності власника земельної ділянки. При цьому були використані матеріали по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки (інвентаризація) виготовлених НТЦ «ГЕОКАРТ» в 1993 р., код № 66114042. Під час встановлення (відновлення)зовнішніх меж земельної ділянки суміжними землевласниками/землекористувачами претензій не заявлено. При виконанні польових контрольних вимірів між поворотними точками меж земельної ділянки та незалежним контрольним геодезичним визначенням площі земельної ділянки порівняно з матеріалами по встановленню зовнішніх меж (інвентаризації) виявлені зміни в промірах зовнішніх меж земельної ділянки, які перебільшують допуски. Всі виявлені в процесі робіт недоліки усунені на різних етапах виготовлення і перевірки технічної документації. Одержані похибки не перевищують допусків встановлених відповідними нормативними документами. Земельна ділянка має 9 кутів повороту, 2 з яких прив'язані лінійними промірами до твердих контурів на місцевості.
Відповідно до Акту здачі прийомки перенесених в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки переданої у приватну власність для обслуговування жилого будинку і господарських будівель від 30.07.2002 р., складеного на виконання рішення Київської міської ради від 11.07.2002р. № 114/114, в присутності землевласників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , перенесено в натуру межі земельної ділянки для обслуговування жилого будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 районі загальною площею 0,0571 га. Зауважень щодо меж земельної ділянки від суміжних землевласників та землекористувачів не поступило (том 2 а.с. 34).
Згідно із Реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 20.11.2002 р. 12/300 частин житлового будинку, 12/300 частин житлового будинку, 12/300 АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на праві часткової власності на підставі договору дарування, посвідченого Макаренко Л.А., приватним нотаріусом Київського міського округу 12.07.1996р. р.№ 4934, дублікат якого виданий 18.02.2002 р. р. № 403 (Том 2 а.с. 71).
Схематичні плани земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_4 , вбачаються із відповідних копій, наданих Київським міським бюро технічної інвентаризації Київської міської ради (том 2 а.с. 96-101).
Із Поземельної книги №8000000000661140042 (кадастровий номер земельної ділянки), відкритої 06.12.2002 р. щодо земельної ділянки, розташованої у по АДРЕСА_1 , що складено в паперовій формі Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, убачаються загальні відомості про земельну ділянку, її кадастровий план та експлікація земельних угідь, координати поворотних точок меж земельної ділянки, її власники та підстави виникнення у них відповідних прав власності (Том 2 а.с.134-143).
Судом першої інстанції також установлено, що земельна ділянка позивачів по АДРЕСА_2 , межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000: 66:114:0042 відповідачів.
За Висновком експерта Українського центру судових експертиз Коваленко Л.А. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.12.2017 №1-28/12 (том 4 а.с. 75-98) ,межа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно правовстановлюючого документу, (Державного акту на право приватної власності на землю), кадастровий номер 8000000000:66:114:0042, накладається на фактичну межу земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_2 . Фактичні межі земельної ділянки, які встановлені у вигляді паркану, розташованої по АДРЕСА_1 , не відповідають межам зазначеним у Державному акті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходив із того, що на час приватизації земельної ділянки відповідачами за кадастровим номером 8000000000: 66:114:0042 по АДРЕСА_1 межі суміжних ділянок були визначені на місцевості встановленими межовими знаками, при цьому самим позивачем ОСОБА_1 у 2002 році не заявлено будь-яких претензій чи заперечень при перенесенні меж в натуру на місцевість вказаної вище земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Разом з тим, суд також ураховував ті обставини, що позивачі не є власниками спірної земельної ділянки, придбали 1/2 частину будинку будинку АДРЕСА_2 з технічною документацією, відповідно до якої площа земельної ділянки на якій розташований будинок була визначена розміром 511 кв.м.
За висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.12.2017 р. № 1-28/12 встановлено, що межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно з технічною документацією становлять 523 кв.м, в той час як фактична площа земельної ділянки складає 535 кв.м. Разом з тим, невідповідність фактичної межі земельної ділянки вбачається на різних ділянках меж вказаної земельної ділянки і не лише з боку встановленого паркану зі сторони відповідачів, а й зі сторони дороги та протилежної межі.
За рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2013 р. загальна площа земельної ділянки біля будинку позивачів була визначена у розмірі 524,70 кв.м. При цьому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були учасниками того судового розгляду, що відповідно положень ч. 2 ст. 54 ЦПК України встановлені судовим рішення обставини не мають юридичних наслідків при розгляді даного позову.
Судом також установлено, що паркан між спірними земельними ділянками облаштований з часу придбання позивачами вищевказаного будинку та спір з приводу користування землею з 2001 року по даний час між сторонами у справі був відсутній, а тривале фактичне користування позивачами частиною земельної ділянки відповідачів смугою в межах від 0,45 м. до 0,59 м. вздовж паркану у разі необхідності обслуговування будинку, на що вказують позивачі, не виключає можливості встановлення сервітуту.
Виходячи з технічної документації, за якою площа земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_2 становить 523 кв.м., з якою погодився ОСОБА_1 (том 1 а.с. 27, 36, 36-а), суд першої інстанції уважав, що права позивачів при їх фактичному користуванні земельною ділянкою площею 535 кв.м., не порушені.
Отже, позивачами не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що спірні акти на земельну ділянку будь-яким чином порушують їх права щодо користування належною їм земельною ділянкою, що є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову питання щодо пропущення строку позовної давності судом не вирішувалось.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та встановивши її обставини, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він містить протиріччя, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, а докази, надані сторонами, оцінені судом без взаємного зв'язку у їх сукупності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 16.04.2004 року з подальшими змінами роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Звернувшись з даним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що є власниками 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а власником іншої 1/2 частини зазначеного будинку є третя особа ОСОБА_6 .. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2013 року, яке набуло чинності та виконане, був проведений поділ між співвласниками в натурі будинку АДРЕСА_2 та визначений порядок користування земельною ділянкою, після чого співвласники будинку вирішили приватизувати земельну ділянку, що знаходиться у їхньому користуванні. У грудні 2015 року вони отримали Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для приватизації, після чого з'ясувалось, що площа земельної ділянки за їх адресою, яка є 0,0532 га, що встановлено судовим рішенням на підставі судової будівельно-технічної експертизи, за невідомих обставин зменшилась на 9 кв. м до 0,0523 га, а межа земельної ділянки з їх боку має бути пересунута десь на 70 см на їхню територію, що робить неможливим прохід до господарських споруд, та порушуватиме будівельні норми. Вониє власниками будинку та користувачами земельної ділянки з 21.08.2001 року.Станом на 2002 рік із ними не було узгоджено нової межі, яка би відрізнялась від існуючої на час придбання ними будинку. Паркан між ділянками був встановлений до 2000 року та з того часу не пересувався.
Частинами 1, 2 ст.152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали копію договору купівлі-продажу Ѕ частини жилого будинку, відповідно до якого вони придбали 21.08.2001 року в рівних частинах кожний нерухоме майно, яким є Ѕ частина жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; копію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2013 року, яке набрало законної сили, яким задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 ( власник іншої Ѕ частини будинку АДРЕСА_2 ) про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності та виділено в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 262,35 кв.м, що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями розподілу А-Б-В-Г-9-8-7-6-5-4-3-2-1-К-А; виділено в користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 262,35 кв.м., що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями розподілу 1-2-3-4-5-6-7-10-Д-Е-Є-Ж-З-1. В загальному користуванні залишено земельну ділянку площею 7,3 кв.м, що має форму неправильного чотирикутника і обмежена лініями розподілу 8-9-10-7-8.
Крім того, за клопотанням позивачів ухвалою суду від 27.10.2017 року було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Український центр судових експертиз», на вирішення якої поставлено наступні питання: Чи накладаються межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно правовстановлюючого документу (Державного Акут про право приватної власності на землю), кадастровий номер 8000000000:66:114:0042, на фактичні (на місцевості) межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ? Чи відповідають фактичні (на місцевості) межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , межам, згідно яких видано Державний Акт на цю земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:66:114:0042).
Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1-28/12 від 28.12.2017 року, відповідь на перше питання: Межа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 згідно правовстановлюючого документу (Державному акту про право приватної власності на землю) кадастровий номер 8000000000:86:114:0042, накладається на фактичну межу земельної ділянки, належної позивачам. Накладання описано в дослідницької частині висновку та зображено в додатку N 4 до висновку.
Відповідь на друге питання: Фактичні межі земельної ділянки, які встановлені у вигляді паркану розташованої по АДРЕСА_1 , не відповідають межам, зазначеним у Державному акті. Невідповідність описана в дослідницької частині висновку та зображена в додатках 1-6 до висновку ( том 4 а.с.75-91).
Частиною 1 ст. 155 ЗК України визначено - у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору н власний розсуд.
Колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази на підтвердження викладених ними обставин у їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав, за яких порушуються права позивачів, оскільки зареєстрована земельна ділянка відповідачів знаходиться в фактичних межах земельної ділянки позивачів, що унеможливлює її реєстрацію в Державному земельному кадастрі. Права позивачів, як користувачів земельної ділянки, які мають право на отримання її у власність, та реєстрацію такого права, порушені внаслідок внесення невірних даних щодо меж земельної ділянки відповідачів до земельного кадастру, що відбулось при виготовленні технічної документації на підставі якої видано оскаржувані державні акти. Указана обставина підтверджується Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1-28/12 від 28.12.2017 року.
Проте на вказане суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, у редакції 2004 року, яка діяла на час призначення судом експертизи, Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Слід зазначити, що призначаючи в даній справі судову земельно-технічну експертизу, суд виходив з того, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи та є предметом спору, необхідні спеціальні знання.
Статтею 110 ЦПК України, у редакції 2017 року, яка діяла на час ухвалення рішення, передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відмовляючи позивачам у задоволенні їх позовних вимог, суд першої інстанції мотивів, з яких він відхилив висновок експерта в даній справі, узагалі не навів.
Слід зазначити, що пославшись на ч. 3 ст. 415 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року та зазначивши, що позивачі не є власниками спірної земельної ділянки, придбавши Ѕ частину будинку АДРЕСА_2 з технічною документацією, відповідно до якої площа земельної ділянки, на якій розташований будинок була визначена розміром 511 кв.м, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинного до цієї дати Земельного Кодексу ( ст. 30) до набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Придбавши 21.08.2011 року Ѕ частину жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , до позивачів автоматично перейшло й право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди ( жилий будинок - дерев'яний, житловою площею - 61,70 кв.м, зазначений на плані під літерою «А», а також сарай під літерою «Б», вбиральня під літерою «В», сарай з погрібом під літерою «Г», вбиральня під літерою «Е», спорудження 1-5 І,ІІ). Розмір земельної ділянки угодою не визначалось ( а.с.15).
При цьому фактичний розмір земельної ділянки, якою мають право користуватися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , як співвласниця іншої Ѕ частини будинку АДРЕСА_2 , визначено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2013 року, та складає 0,0532 га.
Зазначаючи про те, що за технічною документацією (складеною у 2015 році) ( том 1 а.с. 27,36,36-а), тобто після видачі у 2002 році відповідачам Державного акту, земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_2 становить 523 кв.м, з якою погодився ОСОБА_1 , фактично вони користуються земельною ділянкою площею 535 кв.м., унаслідок чого їх права не порушені, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачі та ОСОБА_6 мають намір приватизувати земельну ділянку, якою вони фактично користуються і розмір якої складає 0,0532 га, а зареєстрована земельна ділянка відповідачів знаходиться в фактичних межах земельної ділянки позивачів.
Крім того, указуючи як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що на час приватизації земельної ділянки відповідачами за кадастровим номером 8000000000: 66:114:0042 по АДРЕСА_1 межі суміжних ділянок були визначені на місцевості встановленими межовими знаками, при цьому самим позивачем ОСОБА_1 у 2002 році не заявлено будь-яких претензій чи заперечень при перенесенні меж в натуру на місцевість вказаної вище земельної ділянки, суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що фактично межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з дня купівлі позивачами будинку в 2001 році не змінювались. Межа у вигляді паркану між ділянками сторін як існувала до 2001 року, так фактично існує і наразі.
Тобто, фактичні межі земельної ділянки, які встановлені у вигляді паркану, розташованої по АДРЕСА_1 , не відповідають межам зазначеним у Державному акті, про що і зазначено у Висновку судової земельно-технічної експертизи №1-28/12 від 28.12.2017 року.
Так, відповідно до відомостей Державного Акту на земельну ділянку, відповідачі мають право власності на ділянку розміром 0,0571 га, проте площа земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:86:114:0042, по фактичному користуванню, становить 0,0579 га ( том 4 а.с.88 ).
У Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1-28/12 від 28.12.2017 року останнім зазначено, що відповідно до п. 2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2017 №1420/5), експерт має право указувати у висновку на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання. В ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року, в частині «Встановив» зазначено: «…Клопотання мотивує тим, що із всіх документів, що були надані суду не зрозуміло коли і при яких обставинах виникло порушення прав позивачів, з яких підстав та чому, а тому проведення по справі земельно-технічної експертизи має дослідити спірне питання. Позивачі не мають спеціальної підготовки, щоб з'ясувати чому фактична межа між двома сусідніми ділянками не співпадає з межею, яку ніби то надано за даними земельного кадастру, у зв'язку з чим необхідно провести судову експертизу для дослідження питань, що є предметом спору…».
Експертом досліджено всю технічну документацію, яка міститься в матеріалах даної справи та перелік яких наведено на 15 аркуші Висновку (том 4 а.с. 89-90 ) та встановлено, що:
1. Межа земельної ділянки АДРЕСА_2 суттєво відрізняється між 1993 роком і 2002 роком, а саме:
- межа - в 1993 році проходила по точках 19-5-5б-9г-8 (додаток № 2 до
висновку);
- межа - в 2002 році при оформленні права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , проходила по точках: 19-2а (додаток № 3 до висновку).
Тобто межа земельної ділянки АДРЕСА_2 була зміщена в бік ділянки АДРЕСА_2 в точках 5б-2а на 0,59 м (додаток № 6 до висновку).
2. Межа земельної ділянки АДРЕСА_1 суттєво відрізняється між 1993 роком і 2002 роком, а саме:
- межа - в 1993 році проходила по точках 19-5-56 (додаток № 2 до
висновку);
- межа - в 2002 році при оформленні права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , проходить по точках: 19-2а (додаток № 3 до висновку).
Тобто межа земельної ділянки АДРЕСА_1 була зміщена в бік ділянки АДРЕСА_2 в точках 5б-2а на 0,59 м (додаток № 5 до висновку).
Отже, виходячи з вищевикладеного, встановлено, що спільна межа між ділянками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , була зміщена у 2002 році при розробці Технічного звіту зі складання державного акта гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на право спільної часткової власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ( том 4 а.с. 90).
Не прийнявши до уваги Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1-28/12 від 28.12.2017 року в даній справі, суд першої інстанції на зазначене експертом уваги не звернув та безпідставно прийшов до висновку про те, що спірні акти на земельну ділянку відповідачів не порушують права позивачів.
При цьому будь-яких доказів на спростування Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1-28/12 від 28.12.2017 року, стороною відповідачів не надано.
Доводи представника відповідача ОСОБА_3 про те, що оскільки позивачі не є власниками спірної земельної ділянки, то і їх права Державним Актом не порушуються, спростовуються матеріалами справи та Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1-28/12 від 28.12.2017 року, оскільки земельні ділянки сторін межують одна з одною, а зареєстрована земельна ділянка відповідачів знаходиться в фактичних межах земельної ділянки позивачів, що унеможливлює її реєстрацію в Державному земельному кадастрі.
Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача ОСОБА_3 про те, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документом, що підтверджує право власності на сьогодні є - витяг, довідка про право власності на земельні ділянки, натомість державні акти на право власності на земельні ділянки вже не діють, оскільки пунктом 10 статті 28-1 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", який набрав чинності 01 січня 2013 рок, визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14, в позові має бути відмовлено, якщо стороною у спорі до ухвалення рішення заявлено про застосування позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Зважаючи на те, що наявні самостійні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстав зазначених вище, колегія суддів заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, не задовольняє.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне для відновлення порушеного права позивачів скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку видані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте державний акт на ім'я якого за вищевказаних обставин також порушує права позивачів, розподіливши судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним Державний акт від 14 грудня 2007 року про право приватної власності на 22/25 частин земельної ділянки від 0,0571 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:66:114:0042, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Київської міської ради від 11 липня 2002 року № 114/114.
Визнати недійсним Державний акт від 14 грудня 2007 року про право власності на 1/25 частину земельної ділянки від 0,0571 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:66:114:0042, виданий ОСОБА_5 на підставі рішення Київської міської ради від 11 липня 2002 року №114/114.
Визнати недійсним Державний акт від 14 грудня 2007 року про право власності на 1/25 частину земельної ділянки від 0,0571 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:66:114:0042, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Київської міської ради від 11 липня 2002 року № 114/114.
Визнати недійсним Державний акт від 14 грудня 2007 року про право власності на 1/25 частину земельної ділянки від 0,0571 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:66:114:0042, виданий ОСОБА_7 на підставі рішення Київської міської ради від 11 липня 2002 року № 114/114.
Стягнути з відповідачів в рівних частках на користь позивачів 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
Відповідач (боржник) ОСОБА_3 - (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ).
Відповідач (боржник) ОСОБА_4 - (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий).
Відповідач (боржник) ОСОБА_5 - (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий).
Позивач (стягувач) ОСОБА_1 - (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_11 ).
Позивач (стягувач) ОСОБА_2 - (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О.В.Немировська
Т.І. Ящук