апеляційне провадження №22-ц/824/11017/2019
справа №759/9993/19
02 жовтня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Лугового Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_5, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Марко Я.Р. 05 червня 2019 року,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович про визнання договорів недійсними,-
встановив:
В травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у яком просив визнати недійсними договір дарування 33/100 частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:226:0007, та договір дарування 33/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 22 травня 2018 року.
Вимоги обґрунтовує тим, що рішенням суду у справі №759/13681/17 з ОСОБА_4 на його користь стягнуто суму боргу. Окрім того, з метою забезпечення позову у цій справі накладено арешт на зазначену вище земельну ділянку. Під час пред'явлення рішення суду до виконання стало відомо, що арешт був знятий та в цей час боржник подарувала майно ОСОБА_1 . В подальшому за наслідками оскарження дій державної виконавчої служби скасовано постанову про зняття арешту.
Окрім того, посилається на наявність кримінального провадження відносно відповідачів, у якому він є потерпілим. Вказує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_4 грошову суму за майно, яке було подаровано.
Посилаючись на те, що боржник подарувала майно, на яке було накладено арешт, а договір дарування фактично був оплатним, такі дії вчинені з метою уникнення відповідальності за рішенням суду, просить визнати договори недійсними.
Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на зазначене у позовних вимогах майно.
Заяву обґрунтовує доводами позовної заяви та зазначає, що боржник і надалі може вчиняти дії, які перешкоджатимуть виконанню рішення суду, а набувач майна також може вживати дій, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року заяву задоволено частково, накладено арешт на 33/100 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000 : 75 : 226 : 0007, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22 травня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. за реєстровим №1551. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, у задоволенні заяви відмовити.
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не пересвідчився в тому, чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконанню рішення суду. Вказує, що позов подано виключно з метою накладення арешту на майно.
Зазначає, що раніше ОСОБА_3 вже звертався з подібним позовом (справа №759/9124/18) та рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року визнано недійсним договір дарування земельної ділянки. В межах цієї справи накладено арешт на земельну ділянку. Проте рішенням суду апеляційної інстанції зазначене рішення скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову, арешт скасовано. Наразі справа перебуває в суді касаційної інстанції. Вказує, що вимоги у цій справі є аналогічними, з тією відмінністю, що більш деталізовані.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на обставини справи, вказує на законність ухвали суду першої інстанції та безпідставність апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилається на обставини справи, що передували укладенню оспорюваних договорів, позовні вимоги вважає законними та заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач та представник позивача ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_4 , а також третя особа приватний нотаріус Чмирук О.В. подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами та у разі їх невжиття є підстави уважати про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Правова природа арешту майна, вчиненого у зв'язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Як роз'яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати
особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції констатував факт звернення позивача до суду із відповідними вимогами та установив, що наявний спір щодо частини земельної ділянки та в дійсності існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Між заявленими позовними вимогами та видом забезпечення позову убачається наявність зв'язку, оскільки заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування 33/100 земельної ділянки, перехід права власності на об'єкт нерухомості може утруднити фактичне виконання рішення та відновлення порушеного права у разі задоволення позову.
Доводи скаржника про те, що позов подано виключно з метою накладення арешту, а також про те, що аналогічні позовні вимоги позивача залишено без задоволення, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог вирішується судом під час ухвалення рішення за наслідками розгляду справи; доказів про те, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, матеріали цієї справи не містять, а встановлення такої обставини має наслідком вирішення судом першої інстанції питання про закриття провадження у справі з відповідними правовими наслідками.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова