Справа № 761/19238/19 Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9579/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
27 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду Києва від 13 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ. Груп» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) та договору купівлі-продажу майнових прав.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ. Груп» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) та договору купівлі-продажу майнових прав.
Ухвалою Шевченківського районного суду Києва від 13 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ. Груп» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) та договору купівлі-продажу майнових прав передано на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для розгляду по суті до Шевченківського районного суду міста Києва, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд, постановляючи ухвалу, помилково вважав, що предметом спірних правовідносин у цій справі є майнові права щодо нежилого приміщення в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться за межами територіальності Шевченківського району міста Києва і як наслідок невірно застосував норму процесуального закону про виключну підсудність цього спору. Як свідчить зміст позовних вимог ОСОБА_2 останній шляхом пред'явлення позову намагається захистити свої права як фінансового поручителя. Позивач не є іпотекодавцем нерухомого майна чи майновим поручителем за кредитним договором, що відступається, та його вимоги не пов'язані з оспорюванням договору іпотеки чи договору про відступлення прав за договором іпотеки. Оскільки предметом спору за пред'явленим позовом ОСОБА_2 є вимоги, відмінні від спору з приводу нерухомого майна, тому на них не поширюються правила виключної підсудності.
У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ. Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) та договору купівлі-продажу майнових прав, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, серед іншого, просить визнати недійсним Договір №1286/К купівлі-продажу майнових прав від 12.04.2019, предметом якого визначено правовідносини сторін, пов'язані з майновими права щодо нежилого приміщення в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва.
Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно із загальним правилом територіальної підсудності, що передбачено статтею 27 ЦПК України, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 89, 93 ЦК України.
За деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність ( стаття 30 ЦПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, згідно з частиною 1 статті 30 ЦПК України виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, які пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до трьох відповідачів: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», в якому, посилаючись на порушення проведення аукціону та невідповідності вимогам закону договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного з переможцем аукціону ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», просив визнати недійсними результати публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2019-01-28-000021-b від 20 березня 2019 року за лотом F11GL37016, згідно з умовами, затвердженими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у рішенні № 2313 від 07 листопада 2018 року та визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 12 квітня 2019 року № 1286/К, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП».
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він виступав фінансовим поручителем за виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року № 1277/ФКВ-07, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 , на підставі договору поруки від 11 жовтня 2007 року № 1277/ФПОР-07. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким останнє набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року № 1277/ФКВ-07, без відступлення права вимоги до поручителя ОСОБА_2 (а.с. 6, 7-10, 11). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2313 від 07 листопада 2018 року затверджені умови продажу активів ПАТ «Дельта Банк», а саме: право вимоги за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року № 1277/ФКВ-07, укладений з фізичною особою та забезпечене нежитловим приміщенням та договорами поруки з фізичними особами, № лоту F11GL37016. Вважає, що формування та продаж даного активу (лоту), з включенням до складу лоту право вимоги до ОСОБА_2 , не відповідає обсягу прав первісного кредитора АТ «Дельта Банк», оскільки АТ «Дельта Банк» не набуло його у ТОВ «Укрпромбанк», а тому переможець аукціону ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» безпідставно набув право вимоги за вказаним кредитним договором до фінансового поручителя ОСОБА_2
Тобто, матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до встановлення наявності порушень закону, допущених кредитором при здійсненні переуступки права вимоги в частині вимог до фінансового поручителя ОСОБА_2 , відповідальність якого виникла на підставі укладеного договору поруки від 11 жовтня 2007 року № 1277/ФПОР-07 з ТОВ «Укрпромбанк».
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що вимога ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору №1286/К купівлі-продажу майнових прав від 12 квітня 2019 року стосуються майнових прав на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , про що вказує предмет даного договору.
Перевіряючи висновок суду першої інстанції в межах заявлених позивачем вимог та долучених до матеріалів заяви оскаржуваного правочину, колегія суддів виходить з такого.
Згідно протоколу № UA-EA-2019-01-28-000021-b вбачається, що на електронний аукціон власником активів ПАТ «Дельта Банк» виставлено на продаж під лотом F11GL37016 право вимоги за кредитним договором № 1277/ФКВ-07 від 11 жовтня 2007 року, укладеним з фізичною особою. Забезпечення: 1. Нежиле приміщення в нежитловій будівлі, загальна площа 132,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекодавцем є позичальник. 2. Договорів поруки із фізичною особою (2 договори). Аукціон відбувався, переможцем лоту F11GL37016 стало ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» (а.с. 22-23).
Укладений між власником активів ПАТ «Дельта Банк» та переможцем аукціону договір купівлі-продажу майнових прав № 1277/ФКВ-07 від 12 квітня 2019 року свідчить про передачу у власність покупцеві майнових права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому.
Предмет договору купівлі-продажу майнових прав № 1277/ФКВ-07 від 12 квітня 2019 року вказує на те, що під майновими правами сторони договору розуміли право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами (надалі - Укладені договори) таабо на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього договору (надалі - права вимога); право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припиненняліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядках; право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги таабо кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників, тощо; право власності на права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору; право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку № 1 до цього договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, тощо; інші права, що пов'язані або випливають із прав вимоги, надалі за текстом - «майнові права». Покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору (а.с.24-26).
Отже, за своє суттю договір купівлі-продажу від 12 квітня 2019 року № 1286/К означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору та базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги), включаючи вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів.
За змістом заявлених позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що позивач, який виступає фінансовим поручителем згідно договору поруки від 11 жовтня 2007 року № 1277/ФПОР-07, у своїх інтересах пред'явив вимогу до відповідачів про визнання правочину купівлі-продажу від 12 квітня 2019 року № 1286/К недійсним з підстав безпідставного включення та набуття новим кредитором права вимоги до фінансового поручителя. Вимог, що стосуються прав майнового поручителя, яким забезпечено виконання кредитного договору нерухомим майном - нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем не заявлено.
Отже, ні предмет, ні підстави заявленого ОСОБА_2 позову не вказують на існування спору між сторонами про право на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Таким чином, відповідно до процесуального закону на поданий позивачем ОСОБА_2 позов не поширюються правила виключної підсудності.
Суд першої інстанції, передаючи матеріали позовної заяви ОСОБА_2 на розгляд до іншого суду за місцезнаходженням нерухомого майна, не врахував, що за суб'єктним складом сторін та за характером відносин, такий позов пред'являється за загальним правилом територіальної підсудності - в суд за місцезнаходженням одного з відповідачів (юридичної особи) за вибором позивача у справі.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд Білоцерківському міськрайонному суду Київської області не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду Києва від 13 травня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: