26 вересня 2019 року Справа № 160/7347/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасуванні рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
01.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2019 року № 4301/Г-09 в призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 мийника посуди і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції, за період з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року та призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09 жовтня 2018 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 03.01.2019 року про призначення пенсії відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши до заяви всі необхідні документи на підтвердження наявного трудового стажу на посаді, передбаченої Списком №2 з 06.06.1994 року по 31.05.2005 року. Проте, на підставі рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідачем направлено лист від 12.06.2019 року №4301/Г-09, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії за Списком №2. Підставою для відмови в призначені пенсії стало те, що період роботи позивача в ВАТ «Дніпрофарм» з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року на посаді мийника посуди і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції не було зараховано до пільгового стажу через відсутність атестації робочого місця за цей період. Також підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до пільгового стажу стала відсутність у трудовій книжці ОСОБА_1 відомостей про те, що позивач працювала повний робочий день. Вказані підстави для відмови позивач вважає безпідставними та такими що спростовуються наявними документами, які також були надані відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, у зв'язку із чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_2 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7347/19, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 21.08.2019 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали та витребувано у відповідача завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.
22 серпня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у ОСОБА_2 відсутній достатній пільговий стаж для призначення пенсії за Списком №2, оскільки до пільгового стажу зараховано період роботи позивача в ВАТ «Дніпрофарм» на посаді мийника посуди і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції лише з 04.07.2001 року по 31.05.2005 року, інший же період роботи, а саме: з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року, не було зараховано до пільгового стажу через відсутність атестації робочого місця за цей період, а також відсутність у трудовій книжці ОСОБА_1 відомостей про те, що позивач працювала повний робочий день. За таких обставин, відповідач, відмовляючи у призначені позивачу пенсії, діяв відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 263 КАС України, а також з урахуванням того, що з 27.08.2019р. по 25.09.2019р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці та хворіла, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 1966 р.н., з 06.06.1994 року по 31.05.2005 року працювала на посаді мийника посуди і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції в ВАТ «Дніпрофарм».
03.01.2019 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за Списком №2, додавши до вказаної заяви трудову книжку та її копію, а також довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
18.03.2019 року комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУ ПФУ у Дніпропетровській області було розглянуто заяву ОСОБА_2 від 03.01.2019 року та прийнято рішення від 18.03.2019 року №4, в якому, зокрема, зазначалося, що однією з основних умов зарахування певного періоду роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах за списком №1 та №2, є наявність посади (професії), на яку була зарахована особа в списках та зайнятість на цих посадах повний робочий день. Разом з тим, в трудовій книжці позивача не зазначено про те, що останній працював у підрозділах передбачених списками повний робочий день. При цьому, до пільгового стажу позивача зараховано період роботи позивача в ВАТ «Дніпрофарм» на посаді мийника посуди і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції з 04.07.2001 року по 31.05.2005 року, інший же період роботи не було зараховано до пільгового стажу, в тому числі через відсутність атестації робочого місця за цей період.
Листом від 22.03.2019 року №6125/03-01/26 відповідач повідомив позивача про рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 18.03.2019 року №4.
Листом від 26.03.2019 року №045650003121 відповідач відмовив позивачу у призначені пільгової пенсії за списком №2, зазначивши, що відповідно до протоколу №4 від 18.03.2019р. ГУ ПФУ у Дніпропетровській області комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, прийнято рішення підтвердити для зарахування до пільгового стажу за списком №2 лише періоди роботи з 04.07.2001р. по 31.05.2005р.
03.06.2019р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про роз'яснення підстав відмови у призначенні пенсії за віком за Списком №2.
Листом від 12.06.2019 року №4301/Г-09 пенсійний орган повідомив позивача, що відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. На підставі наданих позивачем документів до пільгового стажу за списком №2 лише періоди роботи з 04.07.2001р. по 31.05.2005р., тобто загальний пільговий стаж ОСОБА_1 складає4 роки 11 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, підставою для відмови у призначені пенсії стало те, що період роботи позивача в ВАТ «Дніпрофарм» з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року на посаді мийника посуди і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції не було зараховано до пільгового стажу через відсутність атестації робочого місця за цей період, а також у зв'язку із відсутністю у трудовій книжці ОСОБА_1 відомостей про те, що позивач працювала повний робочий день.
Не погодившись з відмовою відповідача зарахувати вказані періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Отже, для підтвердження пільгового стажу за періоди роботи після 21.08.1992 року та як наслідок можливості їх віднесення до пільгового стажу, особою також мають бути надані документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць.
За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4.2 Порядку №383, визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Відповідно до п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Згідно з п.4.4 Порядку №383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до п.4.5 Порядку №383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.
При цьому у разі підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 Порядку №383.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. N637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що позивач з 06.06.1994 року по 31.05.2005 року працювала на посаді мийника посуди і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції в ВАТ «Дніпрофарм», що підтверджується відповідним записами у трудовій книжці ОСОБА_2
На період роботи позивача на даному підприємстві діяли Списки затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 та від 16.01.2003 року №36.
Відповідно до п.1 розділу ХХІІІ «Виробництва медикаментів, медичних і біологічних матеріалів» Списку №2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 та від 16.01.2003 року №36 право на пільгову пенсію мають: мийники посуду та ампул (хромовою сумішшю, кислотою і лугом) у виробництвах, що перелічені в розділі ХУІІІ Списку №1 і в цьому розділі (Списку №2).
З наказу ВАТ «Дніпрофарм» від 03.09.1996 року №25 про результати атестації робочих місць, копія якого долучена до матеріалів справи, зокрема, слідує, що особи, які працюють на посадах мийника посуду та ампул мають право на пільгову пенсію за Списком №2.
Наступна атестація робочих місць на ВАТ «Дніпрофарм» була проведена на підставі наказу від 04.07.2001 року №38.
З наведеного слідує, що первісно проведеною атестацією 03.09.1996 року, тобто атестацією вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), було підтверджено наявність особливо шкідливих та особливо важких умов праці на робочому місці на посаді «мийника посуду та ампул», на якій в спірний період з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року працював позивачка, що в подальшому підтверджено черговою атестацією, проведеною 04.07.2001р. на підстав наказу №38, при цьому відповідачем не доведено, що в організації роботи, в умовах і характері праці за цим робочим місцем відбувалися будь-які докорінні зміни з моменту атестації 03.09.1996 року і до наступної атестації 04.07.2001 року, тому, за наведених обставин та з урахуванням приписів п.4.3 Порядку №383, наявні підстави для зарахування ОСОБА_2 до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду роботи на ВАТ «Дніпрофарм» на посаді мийника посуду і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року.
Доводи відзиву на позов не спростовують вищенаведеного висновку.
Щодо доводів відповідача відносно відсутності у трудовій книжці ОСОБА_1 відомостей про те, що позивач працювала повний робочий день, що, в свою чергу, унеможливлює підтвердження цього факту, суд зазначає, що відповідно до уточнюючої довідки від 30.11.2007р. №364, виданої ТОВ «Дніпрофарм», копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 працювала повний робочий день з 06.06.1994р., наказ №41 від 06.06.1994р., по 31.05.2005р., наказ №54 від 30.05.2005р., 10 років 11 місяців 25 днів на виробництві бактерійних препаратів у якості мийника посуду і ампул (хромовою сумішшю, кислотою та лужиною) дільниці по виробництву флаконованої продукції, що передбачено Списком №2 розділ 23 п.6а, код23.6а (підстави: картка ф. Т-2, зарплатні відомості, ведення технологічного процесу).
Таким чином, відмова у зарахуванні позивачу до пільгового стажу період роботи за Списком №2 на ВАТ «Дніпрофарм» з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року на посаді мийника і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції, викладена у листі відповідача від 12.06.2019 року №4301/Г-09, є безпідставною та протиправною.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 мийника посуди і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції за період з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення частини позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на підставі п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 09 жовтня 2018 року, з огляду таке.
В рішеннях у справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.
Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.01.2019 року про призначення пенсії на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасуванні рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) від 12.06.2019 року № 4301/Г-09 в призначенні ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) пенсії на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) період роботи на ВАТ «Дніпрофарм» з 06.06.1994 року по 04.07.2001 року на посаді мийника посуду і ампул цеху по виробництву флаконованої продукції.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) від 03.01.2019 року про призначення пенсії на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 26.09.2019 року.
Суддя О.М. Турова