16 вересня 2019 року Справа № 160/6570/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , врахувавши до складу грошового забезпечення суми щомісячної додаткової грошової винагороди (60%), за період з вересня 2015 по жовтень 2016 року, із яких нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок починаючи з 01.12.2016 року, та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховується пенсія, суми щомісячної додаткової грошової винагороди (60%), за період з вересня 2015 по жовтень 2016 року, із яких нараховане та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою №1314/8/172/1 від 16.04.2019 командира військової частини НОМЕР_2 та виплатити донараховану суму.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та з грудня 2003 року отримує пенсію, яку йому призначено на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Відповідно до наказу військового комісара Новомосковсько-Магдалинівського об'єднаного військомату ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації та в період з 11 серпня 2015 року по 31 жовтня 2016 року проходив військову службу в Збройних силах України. На підставі наказу МО України №569 від 06.10.2016 року він був звільнений з лав ВСУ (наказом МО України №233 від 31.10.2016 року виключений із списків військової частини НОМЕР_2 ) на підставі п.1 Указу Президента України від 14.01.2015 року та пенсійні документи надіслані до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де йому була перерахована пенсія згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, згідно інформації довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії» №1314/10/713 від 01.11.2018 року, позивачу нарахована та виплачується пенсія, яка за своїми складовими не відповідає вимогам чинного законодавства та є значно зменшеною, оскільки в ній не зазначена та не врахована при розрахунку пенсії за період з вересня 2015 по жовтень 2016 року сума щомісячної додаткової грошової винагороди. На запит ОСОБА_1 була надана уточнена довідка №1314/8/172/1 від 16.04.2019 року командира військової частини НОМЕР_2 , в якій належним чином зазначені всі види виплат грошового забезпечення за останні 14 місяців до звільнення. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.05.2019 року про перерахунок пенсії разом із уточненою довідкою №1314/8/172/1 від 16.04.2019 року командира військової частини НОМЕР_2 , наданої на запит позивача. Однак, 11.06.2019 відповідач своєю відповіддю №4137/К-09 відмовив позивачу у перерахунку пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 24.07.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.
02.08.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Зауважив, що Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошовою забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячних основних видів грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад з військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпеченню зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
07.08.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 19.12.2003 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з довідкою, виданою військовим комісаром Новомосковсько-Магдалинівського об'єднаного військового комісаріату Дніпропетровської області ОСОБА_2 від 14.03.2016 року № 24, підполковник ОСОБА_1 , 1960 р.н. відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 серпня 2015 року № 511 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
В період з 11 серпня 2015 року по 31 жовтня 2016 року позивач проходив військову службу в Збройних силах України.
При розрахунку та призначенні пенсії відповідачем не було враховано за період з вересня 2015 по жовтень 2016 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди.
З метою проведення перерахунку призначеної пенсії, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 22.05.2019 року про перерахунок пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вказаних у довідці №1314/8/172/1 від 16.04.2019 року ТВО командира військової частини НОМЕР_2 .
У задоволенні вказаної заяви відповідач листом від 11.06.2019 № 4137/К-09 відмовив та роз'яснив позивачу про відсутність правових підстав для здійснення спірного перерахунку пенсії посилаючись на п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей».
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).
Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Таким чином, отримувана позивачем, згідно з довідкою про види грошового забезпечення, щомісячна додаткова грошова винагорода (в розмірі 60% грн.), з якої щомісячно утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні за результатами розгляду справи № 522/2738/17.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області щодо не включення до розрахунку пенсії ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначеної в довідці №1314/8/172/1 від 16.04.2019 командира військової частини НОМЕР_2 , та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача суму щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідно до довідки №1314/8/172/1 від 16.04.2019 командира військової частини НОМЕР_2 , а також провести нарахування та виплату пенсії з 01.12.2016 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає насупне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача всі понесені судові витрати, передбачені ст. 132 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4500,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача надані суду документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір б/н про надання правової допомоги від 12.07.2019 року, опис робіт (наданих послуг) на підставі договору б/н про надання правової допомоги від 12.07.2019 року з відображенням вартості години за певний вид послуги та витрачений час (підготовка позовної заяви в порядку КАС України - 12.07.2019 року 6 годин - 3500,00 грн.; представництво в суді як вид правничої допомоги - за фактом участі у судовому засіданні - 1000,00 грн.), квитанція № 351304 від 12.07.2019 року щодо оплати послуг про надання правничої допомоги на суму 4500,00 грн.
Однак, суд вважає, що витрати, які поніс позивач на правничу допомогу адвоката, є завищеними.
Зокрема, у суду викликає обгрунтовані сумніви витрачання часу адвоката на надання послуг позивачу, зокрема, щодо участі у судовому засіданні, оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про часткову компенсацію позивачу судових витрат, а саме, витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії з врахуванням суми щомісячної грошової винагороди (60%) за період з вересня 2015 року по жовтень 2016 року, з яких нараховано та сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.2016 року, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, суми щомісячної грошової винагороди (60%), за період з вересня 2015 року по жовтень 2016 року, з яких нараховано та сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до довідки №1314/8/172/1 від 16.04.2019 командира військової частини НОМЕР_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник