22 липня 2019 року Справа № 160/4469/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Павлоградського міськрайонного центру зайнятості до Дочірнього підприємства Державної Акціонерної Компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості, -
16.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Павлоградського міськрайонного центру зайнятості до дочірнього підприємства Державної Акціонерної Компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів», у якому позивач просить суд:
- стягнути з дочірнього підприємства Державної Акціонерної Компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів», код ЄДРПОУ 00953757 (розташованого за адресою: 51400, м. Павлоград, вул. Заводська, 1-А) на користь Павлоградського міськрайонного центру зайнятості - 39 104,98 грн. та суму судового збору - 1 921,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне:
- дочірне підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів», код ЄДРПОУ 00953757, перебуває на обліку в Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості, як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з 01.01.1999 року, за персональним номером 049010073.
- згідно з розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду за 1-й квартал 2011 року у відповідача існує заборгованість перед Павлоградським міськрайонним центром зайнятості зі сплати страхових внесків на випадок безробіття у розмірі 39 104, 98грн;
- на дату пред'явлення позовних вимог сума боргу відповідача в розмірі 39 104,98 грн не сплачена;
- позивач вважає, що несплата відповідачем страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття завдає шкоди інтересам держави, оскільки це перешкоджає належному акумулюванню в державному Фонді коштів та своєчасному наданню соціальних послуг громадянам у разі їх безробіття.
21.05.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву з дня отримання копії даної ухвали.
Сторони про відкриття провадження повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію вищенаведеної ухвали відповідачем отримано 29.05.2019 року.
Станом на 22.07.2019 року від відповідача відзиву на позов до суду не надходило. Отже, у встановлений судом строк, а саме: до 13.06.2019 року включно, останній не скористався своїм правом на подачу відзиву. При цьому, повідомлення щодо неможливості подання такого відзиву із зазначенням причин до суду не надходило.
На підставі положень ч. 6 ст. 162 КАС України, суд ухвалив розглядати справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дочірне підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 00953757) зареєстроване, як юридична особа - 22.05.1998 року, про що зроблено відповідний запис №1 232 120 0000 001153.
З 01.01.1999 року відповідач перебуває на обліку в Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості, як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за персональним номером 049010073.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості 22.03.2011 року подано розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 1-й квартал 2011 року.
В зазначеній розрахунковій відомості відповідачем самостійно визначено залишок заборгованості на кінець звітного періоду, в тому числі недоїмки зі сплати страхових внесків - 39 104, 98 грн (а.с.24).
01.04.2019 року між позивачем та відповідачем проведено звірку розрахунків страхових внесків на випадок безробіття, про що складено відповідний акт, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до зазначеного акту станом на 01.04.2019 року у Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів» існує прострочена заборгованість (недоїмки) по сплаті страхових внесків на випадок безробіття в сумі 39 104, 98 грн.
Станом на день розгляду судом справи по суті доказів щодо сплати суми заборгованості, згідно з розрахунковою відомістю за І-й квартал 2011 року, до суду не надано.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-III (далі - Закон №1533-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Пунктом 4 ст. 1 Закону № 1533-III встановлено, що страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.
Пунктом 14 ст.1 Закону №1533-ІІІ визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Відповідно до 1 ст. 34 Закону 1533-ІІІ, фонд має право:
- користуватися в установленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій;
- перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду;
- отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки;
- стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону;
- стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою; стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу;
- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про страхування на випадок безробіття.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону 1533-ІІІ, роботодавець зобов'язаний:
- під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам органів Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;
- подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників, у тому числі прийнятих за направленням державної служби зайнятості з наданням роботодавцю дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону 1533-ІІІ, роботодавець несе відповідальність за: порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду.
Частиною 4 ст. 38 Закону №1533-ІІІ визначено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» ( 803-12 ), не застосовується.
Відповідно до ст. 39 Закону №1533-ІІІ спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку .
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон - №2464-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI, суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництв та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Отже, проаналізувавши наведені вище норми, суд приходить до висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, як роботодавцем, подано до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття розрахункову відомість за І-й квартал 2011 року, де самостійно визначено залишок заборгованості на кінець звітного періоду у розмірі 39 104, 98 грн.
При цьому, наявність даного боргу також підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту звірки між позивачем та відповідачем від 01.04.2019 року.
Отже, з 2011 року за відповідачем рахується сума несплачених страхових внесків на випадок безробіття у розмірі 39 104, 98 грн, визначених в розрахунковій відомості за І-й квартал 2011 року.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За положеннями частини першої ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок), сплачений Павлоградським міськрайонним центром зайнятості при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжного доручення від 16.04.2019 року №761, не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Павлоградського міськрайонного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 20267001, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Центральна, 88а) до дочірнього підприємства Державної Акціонерної Компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ: 00953757, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 1-А) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на випадок безробіття - задовольнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства Державної Акціонерної Компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів», (код ЄДРПОУ 00953757, місцезнаходження: 51400, м. Павлоград, вул. Заводська, 1-А) на користь Павлоградського міськрайонного центру зайнятості заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 39 104,98 грн (тридцять дев'ять тисяч сто чотири гривні дев'яносто вісім копійок).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно