Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №815/4594/16
адміністративне провадження №К/9901/30505/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Турецької І.О., Градовського Ю.М., Косцової І.П. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконними дії та скасування рішення
У вересні 2016 року ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко І.С. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/1 земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний об'єкт нерухомого майна);
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко І.С. від 17.04.2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/1 частки спірного об'єкта нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що реєстрація права власності ОСОБА_1 на 1/1 частки спірного об'єкта нерухомого майна відбулася на підставі рішення Овідіопольської селищної ради від 18 серпня 2006 року №126-V про безкоштовну передачу у приватну власність гр. ОСОБА_1 спірного об'єкта нерухомого майна, яке в подальшому було скасовано у судовому порядку. Оскільки рішення, яке стало підставою для реєстрації права власності скасовано, тому, на думку позивача, відсутні підстави для існування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/1 частки спірного об'єкта нерухомого майна.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року скасовано, прийнято у справі нову постанову, якою позов задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко І.С. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/1 земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що свідоцтво, на підставі якого виникло його право власності ОСОБА_1 , не було скасовано у встановленому процесуальним законом порядку на момент звернення до суду з даним позовом, тому суд апеляційної інстанції не мав права скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/1 земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки така вимога є передчасною.
У поданому відзиві позивач касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідач направив до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер і їх не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 19 червня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
24 лютого 2010 року Овідіопольський районний суд Одеської області позов ОСОБА_2 задовольнив та призначив їй 55/100 ідеальної долі спільної сумісної власності подружжя.
Дане рішення Овідіопольського районного суду Одеської області набрало законної сили у липні 2010 року.
У липні 2014 року ОСОБА_2 дізналася про те, що спірний об'єкт нерухомого майна належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 1/1 частки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17 квітня 2014 року, індексний номер: 20652356.
Вважаючи, що вона має право власності на частку земельної ділянки ОСОБА_2 у жовтні 2014 року звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Овідіопольської селищної ради від 18 серпня 2006 року №126-V "Про безкоштовну передачу у приватну власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" загальною площею 0,15 га, яка розташована по АДРЕСА_2 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку;
- визначити порядок користування даною земельною ділянкою.
Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 04 серпня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку - закрив, у зв'язку з тим, що така вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 серпня 2016 року, яке набрало законної сили, вказаний позов ОСОБА_2 задоволений частково.
Суд визнав незаконним та скасував рішення №126-V від 18 серпня 2006 року Овідіопольської селищної ради "Про безоплатну передачу у приватну власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
В задоволенні позовної вимоги щодо визначення порядку користування даною земельною ділянкою суд відмовив, оскільки така вимога заявлена передчасно, так як не скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії державного реєстратора та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко І.С. від 17.04.2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/1 частки спірного об'єкта нерухомого майна.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що оскільки свідоцтво на підставі якого виникло у ОСОБА_1 право власності не було скасовано, тому не має і підстав для скасування спірної державної реєстрації.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи норму даної статті та скасування рішення Овідіопольської селищної ради від 18 серпня 2006 року №126-V, дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення державного реєстратора.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що пов'язано з порушенням права позивача іншою особою, за якими відповідачем зареєстровано право власності на таке майна.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктивний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 17 КАС у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
У пункті 7 частини першої статті 3 КАС в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.
Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.
Визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку є захистом прав позивача на таку земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано права щодо тієї ж земельної ділянки.
При цьому слід звернути увагу на те, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/1660/17-ц).
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третіх осіб щодо прав на спірну земельну ділянку.
Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо права на земельну ділянку з особою, яка не заперечують законності дій державного реєстратора з реєстрації за ними права на цю земельну ділянку. Такий спір має приватноправовий характер і залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року скасувати.
Провадження у справі № 815/4594/16 закрити.
Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук