Провадження № 11-кп/803/2395/19 Справа № 202/4123/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 вересня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, громадянки України, незаміжньої, непрацюючої, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судима, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ;
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 20 вересня 2019 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суддя, оцінивши в цій частині всі обставини відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, врахувавши те, що обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості на даний час, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості діянь, які їй інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, оскільки під час досудового слідства обвинуваченій ОСОБА_8 під час досудового слідства змінювався запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, підставою для такої зміни запобіжного заходу було порушення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою змінити їй запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби.
Свої вимоги, апелянт обґрунтовує тим, що прокурором не було доведено виправданість подальшого тримання його під вартою, не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Вказує, що порушення судом порядку судового виклику позбавило апелянта, як захисника обвинуваченої ОСОБА_8 , необхідного часу для підготовки та явки до судового засідання, тобто судом порушено право обвинувачених на ефективний захист та справедливий судовий розгляд.
Зазначає, що вказану ухвалу прийнято з порушенням територіальної підсудності, адже більш більш тяжкі злочини скоєні не на території Індустріального району м. Дніпро.
Посилається на те, що ОСОБА_8 раніше не судима, не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, позитивно характеризується за місцем проживання (характеристика голови правління ОСББ «МИР-12» ОСОБА_10 від 27.01.2018 на а.с. 120 том-8) та за місцем навчання (характеристика декана факультету Матеріалознавства і обробки металів Національної металургійної академії ОСОБА_11 на а.с. 118 том 8).
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_8 , підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 , суд дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження № 202/4123/18, 23 липня 2019 року в судовому засіданні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Тоді ж, під час відповідного обговорення доводів клопотання прокурора стороною захисту було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та доводи обвинуваченої ОСОБА_8 її захисника ОСОБА_9 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт обвинуваченій, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Наявність тих обставин, що обвинувачена ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, апеляційний суд вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_8 , яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, взято також до уваги, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК ризиків переховування, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньої та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року, якою продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 20 вересня 2019 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4