Іменем України
01 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №640/21350/18
адміністративне провадження №К/9901/16490/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу адвоката Гольдарба Яківа Юрійовича, представника ОСОБА_1 , на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2019 (суддя Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 (судді Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просила: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2015 №2312-17; визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 16.06.2016 №8927-17; визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві зі складання акта опису майна від 14.09.2018 №7/7/26-15-17-03-15.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2015 №2312-17 залишено без розгляду.
Висновок суду про залишення позову в зазначеній частині вимог без розгляду вмотивований тим, що перебіг строку на звернення до суду розпочався 20.07.2015 та закінчився 20.07.2018, в той час як позивачка звернулася до суду з позовом лише 17.12.2018, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Адвокат Гольдарб Я.Ю., представник ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що позивачка не отримувала оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про факт його прийняття дізналась лише в листопаді 2018 року після ознайомлення з копією акта про опис майна в податкову заставу, направленого на її адресу, та відповіді від ГУ ДФС у м. Києві на адвокатський запит та скаргу. Залишаючи позов без розгляду в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили лише з того, що між датою прийняття податкового повідомлення-рішення і датою звернення до суду минуло більше, ніж 1095 днів, тоді згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідачі просять залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податкове повідомлення - рішення №2312-17, з приводу правомірності якого виник спір, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 11.06.2015.
19.06.2015 це податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу позивачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, 20.07.2015 вищезазначений лист повернувся на адресу відповідача без вручення, з відміткою на конверті «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно з абзацом другим пункту 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (абзац другий пункту 58.3 статті 58 ПК в редакції до внесення змін згідно із Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII).
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абзац третій пункту 58.3 статті 58 ПК).
Аналогічні положення містять норми Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 ІІІ.
Залишаючи позовну заяву в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 11.06.2015 №2312-17 без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення, яке не було вручене платнику податків, вважається врученим у день, зазначений підприємством поштового зв'язку в повідомленні про вручення із зазначенням причини, з якої воно не було вручене. З висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав вважати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №2312-17 врученим не можна погодитися, оскільки відмітка на конверті щодо причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є достатнім доказом інформування позивачки про донарахування їй суми грошового зобов'язання. Позначення «за закінченням терміну зберігання» не розкриває справжні причини, з яких рекомендований лист не був вручений адресату, та не свідчить про відмову адресата отримати лист.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до положень частин другої, третьої цієї статті строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому йдеться не про обов'язок особи, а про існування обставин, які б свідчили про відсутність перешкод бути обізнаним з приводу рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок яких відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи.
Наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду встановлені статте 123 КАС. За змістом норм цієї статті особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку. В разі коли строк звернення до адміністративного суду був пропущений з поважних причин, суд поновлює цей строк. В іншому випадку суд повертає позовну заяву, а якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено після відкриття провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду.
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було отримано позивачкою в листопаді 2018 року, у зв'язку з надходженням на її адресу копії акта опису майна у податкову заставу від 14.09.2018, до якого контролюючим органом долучено копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Вирішення питання про розгляд позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення вимагало не тільки встановлення судом обставин щодо його прийняття та направлення на адресу позивачки, але й обставин щодо її обізнаності про це, оскільки позивачка просила поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись саме на свою необізнаність з приводу донарахування їй суми грошових зобов'язань до листопада 2018 року.
Обов'язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин. Проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, обставини щодо причин пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду не встановили.
Згідно з частинами першою-третьою статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані судові рішення ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими позивачка обґрунтовує заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суд, що мають значення для вирішення справи, а відтак у відповідності до частини другої статті 73 КАС є предметом доказування. Неповне встановлення зазначених вище обставин спричинило неправильне застосування судом норм статей 122 та 123 КАС.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу адвоката Гольдарба Яківа Юрійовича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
Н.Є. Блажівська
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду