01 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/9525/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 30.07.2019 року (рішення ухвалене о 17:21 хв. у смт. Маневичі судом у складі головуючого судді Токарської І.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області Лещука Сергія Геннадійовича, Відділу несення служби в місті Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У травні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області Лещука Сергія Геннадійовича, Відділу несення служби в місті Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови серії НК № 002503.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 21 травня 2019 року поліцейський роти обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області Лещук С.Г. виніс постанову серії НК № 002503, згідно якої він, керував транспортним засобом марки «VW Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 21 травня 2019 року о 22 годині 25 хвилин на автомобільній дорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 382 км + 200 м, у якого в темну пору доби не були увімкнені фари ближнього світла, чим порушив п.п. 19.1 ПДР України, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною, тому просив суд скасувати постанову серії НК № 002503 від 22 травня 2019 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Просив позов задоволити.
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 30.07.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з рапорту поліцейського роти № 2 БУПП в Чернівецькій області ДПП Вахнована О.В. від 21 травня 2019 року, що 21 травня 2019 року приблизно о 22 годині 25 хвилин на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 382 км+200 метрів було помічено як транспортний засіб марки «Фольсваген Пассат», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух (виїзд) з АЗС «БРСМ» в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар.
Після зупинення вказаного автомобіля водій ОСОБА_1 ухилявся від пред'явлення посвідчення водія, що унеможливлювало змогу його перевірки відповідно з базою ІПНП «АРМОР», а також належність ОСОБА_1 .
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не надається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Зокрема, органами (посадовими особами) Національної поліції України на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу (неповага до суду, що виразились у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання) та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що виявивши адміністративні правопорушення, поліцейський роти № 2 БУПП в Чернівецькій області ДПП Вахнован О.В. був зобов'язаний написати рапорт, а поліцейський Левчук С.Г. при розгляді справи щодо ОСОБА_1 , згідно ст. 279 КУпАП, врахувати його, як доказ, при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення.
З метою роз'яснення водієві про порушення ним правил дорожнього руху поліцейський відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» та п. 2.4 ПДР України мав підставу вимагати у водія пред'явити документи, передбачені п. 2.1 ПДР України.
Як вбачається з постанови серії НК № 002503 від 22 травня 2019 року, що ОСОБА_1 , 21 травня 2019 року приблизно о 22 годині 25 хвилин на автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 382 км, керуючи транспортним засобом марки «Фольсваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював виїзд з АЗС «БРСМ» в темну пору добу без увімкненого ближнього світла фар, а також відмовився пред'явити для перевірки посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п.п. 19.1 та 2.1а ПДР України, внаслідок чого вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Сам факт порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 також підтверджується відеозаписом, наданим відповідачем та дослідженим судом. Вказаний запис повністю спростовує доводи позивача, зазначені у позові.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Маневицького районного суду Волинської області від 30.07.2019 року у справі №164/909/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 02.10.2019р.