01 жовтня 2019 року
м.Київ
справа №804/2035/17
адміністративне провадження №К/9901/20536/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів - Білоуса О.В., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №804/2035/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фікснет» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фікснет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби у якому просило - визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №100250001/2017/00042 від 23.02.2017 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2017/000031/2 від 23.02.2017 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фікснет» задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська митниця Державної фіскальної служби звернулась до суду з касаційною скаргою.
Під час з'ясування питань відповідності касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
З матеріалів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач є юридичною особою, звернувся до суду в 2017 році і заявив вимоги про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №100250001/2017/00042 від 23 лютого 2017 року та рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2017/000031/2 від 23 лютого 2017 року.
На підтвердження сплати судового збору скаржником було долучено платіжне доручення №750 від 17 липня 2019 року на суму 3200,00 грн., тобто позивачем сплачено збір за 1 позовну вимогу немайнового характеру (1600 грн * 200 %).
Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, за відсутності матеріалів справи, виявилося неможливим встановити показники митних платежів, що не дозволило визначити ціну позову у справі та, відповідно, обчислити судовий збір за подання касаційної скарги.
Згідно із частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Тому, ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику запропоновано усунути недоліки касаційної скарги шляхом сплати судового збору у розмірі, обчисленому виходячи зі ставок, встановлених наведеними в ухвалі положеннями Закону України «Про судовий збір» та подати до Верховного Суду документи, на підставі яких скаржником було здійснено розрахунок суми судового збору. Встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 липня 2019 року скаржником до касаційного суду подано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги в якій наведено розрахунок суми судового збору та, відповідно, платіжне доручення №888 від 15.08.2019 про доплату судового збору у сумі 1573,51 грн. На підтвердження проведених розрахунків долучено: копію митної декларації №100250001/2017/256456 від 24.02.2017. Крім того, викладено мотиви щодо розрахунку розміру сплаченої при поданні касаційної скарги суми судового збору.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до заяви про усунення недоліків документи, суд встановив, що дана справа є справою незначної складності виходячи з такого.
Ціна позову у даній справі становить 16753,63 грн.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, віднесено до категорії справ незначної складності.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - це розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Так, у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 1600,00 грн.
З огляду на наведене та виходячи з того, що сума, щодо якої може бути заявлено вимогу про її стягнення на підставі оскаржуваного рішення відповідача, становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (160 000 гривень) колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Передбачені наведеною вище нормою виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, судом не встановлені. В касаційній скарзі доводи щодо наявності таких обставин не наведені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №804/2035/17.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О. В. Білоус
М.М. Гімон