Справа № 320/1844/19 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
25 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Карпушової О.В. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РГК" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 10 952 811 грн., заявленої згідно декларації за лютий 2014 (вх. №9014582402 від 19.03.2014), як такої, що є узгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області, подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10 952 811 грн., заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "РГК";
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ТОВ "РГК" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2014 у розмірі 10 952 811 грн., заявленої згідно декларації за лютий 2014 (вх. №9014582402 від 19.03.2014) та пеню в розмірі 1 248 620, 45 грн., нараховану на суму такої бюджетної заборгованості за період з 05.04.2018 по 04.04.2019.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10 952 811,00 грн., заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК". Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10 952 811,00 грн., заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК". Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 10 952 811,00 грн., заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014) та пеню в розмірі 1 248 620,45 грн., нараховану на суму такої бюджетної заборгованості за період з 05.04.2018 по 04.04.2019.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у Київській області, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що позивач формулює вимоги в частині проведення бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2014 року, виходячи з механізму такого відшкодування, що діяв до 01.01.2017 року.
16 вересня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ТОВ "РГК" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
25 вересня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДФС у Київській області надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги та клопотання про заміну відповідача на Головне управління ДПС у Київській області.
З приводу клопотання апелянта про заміну відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 52 КАС України, в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Разом з тим, у відповідності до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ ДФС у Київській області не припинена (не ліквідована), а лише перебуває у стані припинення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки станом на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції ГУ ДФС у Київській області не припинено, правові підстави для заміни відповідача на правонаступника відсутні, а тому, в задоволенні клопотання ГУ ДФС у Київській області слід відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 березня 2014 року позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року (вх №9014582402 від 19.03.2014) в якій платником самостійно визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10 952 811,00 грн.
25.03.2014 року до зазначеної вище декларації позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 25.03.2014 року).
Разом з податковою декларацією позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10 952 811,00 грн.
У зв'язку з поданою заявою Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якій на обліку знаходилося ТОВ «РГК», було проведено позапланову документальну виїзну перевірку за результатами проведення якої складено Довідку 15.04.2014р. № 1017/15- 1/37066355 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «РГК» код за ЄДРПОУ 37066355 бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року» (далі - Довідка).
У розділі 3 Довідки зазначено, що згідно з поданою ТОВ «РГК» до Рокитнянського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податковою декларацією з ПДВ за лютий 2014 року з додатками з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 25.03.2014 року): «Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за травень 2011 року складає 10 725 401 грн., за грудень 2011 року складає 75 314 грн., за січень 2012 року складає 26 194 грн., за лютий 2012 року складає 64 708 грн. та за липень 2012 року складає 1 194 грн.
Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є:
-за травень 2011 року значне перевищення обсягів придбання товарів (робіт, послуг) над обсягами їх реалізації, а саме придбання (спорудження) основних фондів;
-за грудень 2011 року здійснення експортних операцій, які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою « 0», обсяги операцій за межі митної території України відображені в рядку 2.1 податкової декларації по ПДВ за грудень 2011 року складають 278 197 грн., що становить 19,8 % до загального обсягу продажу;
-за січень 2012 року значне перевищення обсягів придбання товарів (робіт, послуг) над обсягами їх реалізації;
-за лютий 2012 року здійснення експортних операцій, які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою « 0», обсяги операцій за межі митної території України відображені в рядку 2.1 податкової декларації по ПДВ за лютий 2012 року складають 235 448 грн., що становить 47,2 % до загального обсягу продажу;
-за липень 2012 року значне перевищення обсягів придбання товарів (робіт, послуг) над обсягами їх реалізації.
-за лютий 2014 року здійснення експортних операцій, які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою « 0», обсяги операцій за межі митної території України відображені в рядку 2.1 податкової декларації по ПДВ за лютий 2014 року складають 130 022 грн., що становить 5,8 % до загального обсягу продажу».
Пунктом 4.1 Довідки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зроблено висновок, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «РГК» у декларації за лютий 2014 року з урахуванням уточнюючого розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 10 952 811,00 грн., поряд із цим, контролюючим органом підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі.
Таким чином, Довідкою Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10 952 811,00 грн., згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014).
З відзиву та пояснень Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області по справі слідує, що вони не заперечують права позивача на відшкодування ПДВ у заявленій позивачем сумі, не заперечують вони, також, і проти доводів позивача, що право позивача на відшкодування ПДВ у розмірі 10 952 811 грн. було порушене.
10 вересня 2018 року позивач звернувся до ГУ ДФС У Київській області листом № 188 щодо бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за лютий 2014 року.
На вказаний лист ГУ ДФС У Київській області надало відповідь від 22.10.2018 р. №18029/10/10-36-12-02-11, в якій позивача було повідомлено, що сума ПДВ, заявлена ТОВ «РГК» до відшкодування на р/р по декларації з ПДВ за лютий 2014 року в розмірі 10 952 811,00 грн. та підтверджена Довідкою Білоцерківські ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включена до Тимчасового реєстру заяв, поданих до лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України.
15.02.2019 року Арбітражний керуючий ТОВ «РГК» Юрков М.О., який був розпорядником майна, звертався у процедурі банкрутства вказаного підприємства (провадження у справі № 911/3456/15 про банкрутство, відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2015 р.) до ГУ ДФС у Київській області із листом № 15/03 з проханням надати належним чином завірену виписку з картки особового рахунку позивача по платежу 14010100 (податок на додану вартість), на якому рахується переплата сумі 10 593901,00 грн. станом на 01.02.2019 р.
У відповідь на зазначене звернення, ГУ ДФС у Київській області листом від 27.02.2019 р. №6971/10/10-36-50-02 повідомило позивача, що з метою отримання інформації щодо стану розрахунків за податком пропонується скористатися модернізованим електронним сервісом «Електронним кабінетом платника», розміщеному на офіційному веб-порталі ДФС України, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.sfs.gov.ua. Також, вказаним листом повідомлено позивача, що згідно інтегрованої картки платника податків ТОВ «РГК» (КБК 14010100) станом на 01.02.2019 р. рахується переплата у сумі 10 593901,00 грн.
Разом з тим, відповідачем не спростовано доводи позивача, викладені в позовній заяві, що електронний кабінет платника податків був введений в дію лише у січні 2018 року, і сума бюджетного відшкодування ПДВ, заявлена позивачем згідно декларації за лютий 2014 року у розмірі 10 952 811,00 грн. не була відображена у інтегрованій картці платника податків ТОВ «РГК».
Таким чином, відповіді ГУ ДФС Київській області від 22.10.2018 р. № 18029/10/10-36-12-02-11 та від 27.02.2019 р. № 6971/10/10-36-50-02 підтверджують бездіяльність відповідача щодо вжиття заходів по бюджетному відшкодування суми ПДВ у розмірі 10 952 811,00 грн., заявленої позивачем згідно декларації за лютий 2014 року, що є порушенням відповідного права платника податків.
Крім того, з метою отримання необхідних документів та інформації щодо вжиття ГУ ДФС у Київській області заходів з бюджетного відшкодування заявленої позивачем суми ПДВ згідно декларації з ПДВ за лютий 2014 року представником ТОВ «РГК» були направлені наступні адвокатські запити:
1) до ГУ ДФС у Київській області:
- запит від 06.03.2019 р. щодо надання копії довідки Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 1017/15-1/37066355 від 15.04.2014 р., якою підтверджено заявлену ТОВ «РГК» до відшкодування суму ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10 952 811,00 грн. згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року;
- запит від 15.03.2019 р. № 3 щодо надання інформації та копій документів про: включення до Тимчасового реєстру заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету суми з ПДВ, заявленої ТОВ «РГК» до відшкодування по декларації ТОВ «РГК» з ПДВ за лютий 2014 року в розмірі 10 952 811,00 грн.; включення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ, заявленої ТОВ «РГК» до відшкодування по декларації за лютий 2014 року в розмірі 10 952 811,00 грн.;
- запит від 15.03.2019 р. №4 щодо надання: копії декларації з ПДВ за лютий 2014 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року з відмітками про отримання; копії заяви ТОВ «РГК» про повернення суми бюджетного відшкодування заявленої до відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2014 року, з відміткою про отримання, у якій відобразило суму бюджетного відшкодування в розмірі 10 952 811,00 грн.;
- запит від 15.03.2019 р. №5 щодо надання копій: листа ТОВ «РГК» від 10.09.2018 р. №188; листа ГУ ДФС у Київській області від 22.10.2018 р. № 18029/10/10-36-12-02-11; листа Арбітражного керуючого ТОВ «РГК» Юркова М.О . від 15.02.2019 р. № 15/03 та копію відповіді на нього наданого ГУ ДФС у Київській області листом № 6971/10/10-36-50-02;
- запит від 15.03.2019 р. № 6 щодо надання інформації з інтегрованої картки платника ТОВ «РГК» по платежу 14010100 (ПДВ) суми переплати з ПДВ в розмірі заявленої TOB «РГК» до відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2014 року, із зазначенням, у якому розмірі та на підставі якого документу вона сформована;
- запит від 21.03.2019 р. №7 щодо надання інформації та її документального підтвердження щодо передачі до органу, що здійснює казначейське обслуговування, а саме: до ГУ ДКС України у Київській області висновку із зазначенням суми до відшкодування заявленої суми у розмірі 10 952 811 грн. на р/р по декларації з ПДВ за лютий 2014 року та підтвердженої довідкою Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1017/15- 1/37066355.
2) до ДФС України:
- запит від 06.03.2019 р. (вх. ДФС України № 1530/6 від 06.03.2019) (копія додається) щодо надання інформації та копій документів: про включення до Тимчасового реєстру заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету суми з ПДВ, заявленої ТОВ «РГК» до відшкодування по декларації ТОВ «РГК» з ПДВ за лютий 2014 року в розмірі 10 952 811,00 грн.; про підтвердження наявності в інтегрованій картці платника ТОВ «РГК» по платежу 14010100 (ПДВ) суми переплати з ПДВ в розмірі заявленої ТОВ «РГК» до відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2014 року; про включення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ, заявленої ТОВ «РГК» до відшкодування по декларації за лютий 2014 року.
За результатами розгляду контролюючими органами вказаних адвокатських запитів було отримано наступні відповіді:
- Лист ГУ ДФС у Київській області від 13.03.2019 р. №6231/Адв/10-36-12-02, яким було повідомлено про неможливість надати копію довідки Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1017/15-1/37066355 від 15.04.2014 р., у зв'язку із відсутністю її оригіналу, а також про здійснення заходів щодо відновлення матеріалів перевірки;
- Лист ГУ ДФС у Київській області від 15.03.2019 р. №12312/6/99-99-12-03-01-15, яким було повідомлено, що станом на 01.03.2019 р. в інтегрованій картці платника позивача по декларації з ПДВ за лютий 2014 року обліковується залишок невідшкодованої суми ПДВ у розмірі 10 593,8 тис. грн.;
- Лист ГУ ДФС у Київській області від 22.03.2019 р. №10464/10/10-36-12-02-10, яким було повідомлено про включення до Тимчасового реєстру заяви позивача про повернення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року не відшкодовано з бюджету суми ПДВ та Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ;
- Лист ГУ ДФС у Київській області від 22.03.2019 р. №10472/10/10-36-12-02-10, яким було повідомлено, що подання податкової декларації з ПДВ передбачено п. 46.1 ст. 46 та ст. 203 Податкового кодексу України, згідно яких, декларації подаються до органу ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного цифрового підпису.
- Лист ГУ ДФС у Київській області від 22.03.2019 р. №10470/10/10-36-12-02-10, яким надано копії листів ТОВ «РГК» від 10.09.2018 р. №188 та Арбітражного керуючого ТОВ «РГК» Юркова М.О. від 15.02.2019 р. №15/03, ГУ ДФС у Київській області від 22.10.2018 р. № 18029/10/10-36-12-02-11;
- Лист ГУ ДФС у Київській області від 22.03.2019 р. №10465/10/10-36-12-02-10, яким повідомлено, що станом на 22.03.2019 в інтегрованій картці платника ТОВ «РГК» по платежу 14010100 (ПДВ) сума переплати складає 10593901,00 грн., в т.ч. по заявленій до відшкодування на розрахунковий рахунок згідно декларації з ПДВ за лютий 2014 року - 10593756,00 грн.;
- Лист ГУ ДФС у Київській області від 26.03.2019 р. №10923/10/10-36-12-02-10, яким повідомлено, що, відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в 2014 році), контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодування з бюджету. Зазначені висновки формувались та подавались до органів казначейства за місцем реєстрації платника податку відповідно до Порядку затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 03.02.2011 № 68/23 «Про затвердження порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 199/18937 (далі - Порядок).
У відповідності до пункту 2 Порядку, Білоцерківською ОДПІ не подавалась зведена інформація про можливі загальні обсяги відшкодування ПДВ коштами по ТОВ «РГК», згідно декларації за лютий 2014 року.
У зв'язку з ненаданням зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування ПДВ коштами по ТОВ «РГК» узагальнені матеріали (пункт 3 Порядку), реєстри висновків (пункт 4 Порядку) та узагальнена інформація щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування (пункт 5 Порядку) не формувалась та до органів Державного казначейства України не направлялась.
З 1 лютого 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України № 909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909 - VIII), щодо запровадження реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, після включення заявленої ТОВ «РГК» суми бюджетного відшкодування з ПДВ до Тимчасового реєстру заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету, - контролюючим органом не було вжито заходів щодо внесення відповідних даних платника ТОВ «РГК» та його заяви про повернення суми бюджетного відшкодування в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Не погоджуючись з бездіяльністю податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулювався ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (тобто, після проведення перевірки та підтвердження контролюючим органом в ході проведеної перевірки заявленої ТОВ «РГК» суми бюджетного відшкодування з ПДВ у декларації за лютий 2014 року).
Відповідно до п. 200.1 цієї статті ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
В силу п. 200.11 ст. 200 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Крім цього, пунктом 200.12 ст.200 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України, (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
З наведеного слідує, що податковий орган готує та подає висновок про повернення заявленої суми бюджетного відшкодування лише після подання платником податків заяви із декларацією, розрахунком суми бюджетного відшкодування, а також після проведення перевірки заявлених у податковій декларації даних щодо суми бюджетного відшкодування.
Як вищезазначалося, проведеною перевіркою Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було підтверджено ТОВ "РГК" заявлену до відшкодування суму ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10 952 811,00 грн., згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014). Однак, контролюючим органом після проведення вказаної перевірки не було вжито заходів щодо подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у строк, встановлений п. 200.12 ст. 200 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Отже, відповідно до чинного, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, до 20.04.2014 року включно відповідач зобов'язаний був скласти та подати до відповідного органу казначейської служби висновок стосовно ТОВ "РГК" із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетного відшкодуванню, проте, цих дій Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було здійснено, чим порушено право позивача на відшкодування суми ПДВ, заявленої до відшкодування згідно декларації за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 25.03.2014 року).
В апеляційній скарзі податковий орган вказує, що, на виконання вимог законодавства, сума ПДВ заявлена ТОВ «РГК» до відшкодування за лютий 2014 року в розмірі 10 593 901 грн. включена до Тимчасового реєстру заяв.
Разом з цим, Податковим кодексом України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок, згідно якого податковий орган зобов'язаний у визначений строк підтвердити достовірність заявленої платником до відшкодування суми податку на додану вартість і надіслати відповідний висновок до органу казначейства, або прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення такої суми чи відсутність у платника права на її отримання з бюджету.
При цьому, якщо податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки податковий орган не прийняв, то не відшкодована платнику протягом встановленого строку сума ПДВ, яку він заявив до відшкодування, вважається бюджетною заборгованістю незалежно від того, чи надіслав податковий орган до органу казначейства висновок із зазначенням заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ.
Вказані висновки щодо застосування ст. 200 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду 12.02.2019 р. у справі № 826/7380/15.
Отже, з 21.04.2014 року не відшкодована з державного бюджету сума з ПДВ стала бюджетною заборгованістю перед позивачем, щодо якої підлягає нарахуванню пеня за період прострочення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Колегія суддів вважає вірним розрахунок пені бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені (21.04.2014 р.), протягом строку її дії, з урахуванням останнього календарного року за період 05.04.2018 р. по 04.04.2019 р.
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті НБУ, з 15.04.2014 року - розмір облікової ставки НБУ складав 9,5 % річних, 120 % облікової ставки НБУ. Розрахунок пені бюджетної заборгованості: 10 952 811,00 грн. (сума простроченої бюджетної заборгованості) х 9,5 (розмір облікової ставки НБУ) х 120% : 365 х 365 (кількість днів прострочення бюджетної заборгованості з урахуванням останнього календарного року) = 1 248 620,45 грн.
Як зазначалося, перевіркою Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10 952 811,00 грн., згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року. Однак, контролюючим органом після проведення вказаної перевірки не було вжито заходів щодо подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у строк, встановлений п. 200.12 ст. 200 ПК України, (в редакції, що діяча на момент виникнення спірних правовідносин) висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Факт і суму бюджетної заборгованості не було спростовано ні відповідачем ні Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області. Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним у даних правовідносинах буде застосування ст.257 та 258 ЦК України при визначенні права позивача на нарахування пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ.
Крім цього, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що захист права позивача щодо повернення з бюджету заявлено суми ПДВ бюджетного відшкодування у розмірі 10 952 811,00 грн., згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року, можливий лише у спосіб зобов'язання відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10 952 811,00 грн., заявленої, згідно декларації за лютий 2014 року, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, як такої, що є узгодженою та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України Київській області на користь позивача сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 10 952 811,00 грн. заявленої, згідно декларації за лютий 2014 року та пені в розмірі 1 248 620,45 грн., нарахованої на суму такої бюджетної заборгованості за період з 05.04.2018 р. по 04.04.2019 р.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта щодо неналежності обраного способу захисту прав позивачем є помилковими, у зв'язку з наступним.
Як зазначалося, порушення контролюючим органом права позивача на бюджетне відгодування суми ПДВ, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року, відбулося з 21.04.2014 року (після спливу 5-ти денного строку, встановленого, п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України щодо надання контролюючим органом висновку органу державної казначейської служби про бюджетне відшкодування суми ПДВ), що і є моментом виникнення спірних правовідносин.
Тобто, порушення права ТОВ «РГК» відбулося до змін, внесених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», які набрали чинності 01.01.2017 року.
Отже, до 20.04.2014 р. включно, відповідач зобов'язаний був скласти та подати до відповідного органу казначейської служби висновок стосовно позивача із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетного відшкодуванню, однак цих дій Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було проведено і цим було порушено право позивача на відшкодування суми ПДВ, заявленої до відшкодування, згідно декларації за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014 р.), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року.
Колегія суддів вважає вірними посилання позивача на те, що застосування норм ст. 200 ПК України в інших редакціях законів, які були прийняті та набрали чинності після моменту виникнення спірних правовідносин, суперечитиме принципу «незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі», передбаченого ст. 58 Конституції України, та не забезпечить у належний спосіб відновлення порушеного права позивача на бюджетне відшкодування заявленої суми ПДВ, оскільки порушення цього права відбулося шляхом ненадання контролюючим органом висновку про бюджетне відшкодування суми ПДВ до органу державної казначейської служби, який, у зв'язку із відсутністю вказаного висновку не забезпечив її повернення ТОВ «РГК», а наступні зміни у ПК України не забезпечують у повній мірі поновлення порушеного права цього платника податків.
Реалізація права позивача як платника податків на бюджетне відшкодування сум з ПДВ, який ним було сплачено до державного бюджету, не повинно ставитися у залежність від наступних змін у податковому законодавстві, які передбачають інший відмінний порядок бюджетного відшкодування з ПДВ, ніж той, що діяв у момент виникнення спірних правовідносин, оскільки також є порушенням права платника на повернення суми бюджетного відшкодування.
Колегія суддів, також, зауважує, що не повернення з бюджету заявлено суми ПДВ бюджетного відшкодування у розмірі 10 952 811,00 грн., згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року, порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, згідно до статті 9 Конституції України, оскільки стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції конкретно визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна, а саме не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про необхідність проведення бюджетного відшкодування позивачу з ПДВ за лютий 2014 року, у даній справі, відповідно до автоматичного відшкодування ПДВ з використання даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно до черговості внесення Заяв до реєстру.
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Головного управління ДФС у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмір 10 952 811,00 грн., заявленої, згідно декларації за лютий 2014 року, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, як такої, що є узгодженою та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України Київській області на користь позивача сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 10 952 811,00 грн. заявленої, згідно декларації за лютий 2014 року та пені в розмірі 1 248 620,45 грн., нарахованої на суму такої бюджетної заборгованості за період з 05.04.2018 р. по 04.04.2019 р.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «РГК» та обгрунтованість правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Карпушова О.В. Собків Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 30.09.2019 року