Справа № 640/22111/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
26 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Єгорової Н.М.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача (апелянта): Перепелюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до змісту якого просив суд (з урахування заяв про уточнення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018 № 0106444205, № 0000554205, № 0106454205, № 0106424205, № 0106414205,
- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.10.2018 № 0000574205 та № 0000564205,
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2018 № Ф-314У.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за відсутності підстав, передбачених ПК України, та за наслідками перевірки проведеної з порушенням чинного законодавства, оскільки контролюючий орган приступив до її проведення без повідомлення про початок перевірки, чим позбавив позивача права бути присутнім, надавати документи і пояснення, що стосуються предмету перевірки. З огляду на зазначене, позивач стверджує, що оскаржувані ним рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2019 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2019 року ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та наголошує про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Наголошує, що позивачем здійснювалась підприємницька діяльність, зокрема, щодо спорудження багатоквартирних житлових будинків та подальшої реалізації квартир у цих будинках, проте виключно з зовнішнім оформленням угод зі сторони позивача як фізичної особи з метою ухилення від сплати податків, які відповідно було правомірно донараховано податковим органом за результатом проведеної перевірки.
Разом з цим, апелянт звертає увагу суду, що постанова про закриття кримінального провадження, а також висновки судової експертизи не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення рішення. Апелянт також стверджує, що наявним у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином повідомлявся контролюючим органом про проведення відповідної перевірки.
Також, відповідач вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не зважаючи на наявність клопотання податкового органу про відкладення судового розгляду справи на іншу дату, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження. Зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги заперечення податкового органу на висновок експерта, а також не вирішено питання про виклик в судове засідання експерта, яким проводилось дослідження.
За наведених обставин, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, а також доповнення до вказаного відзив у яких позивач заперечує проти викладених в апеляційній скарзі доводів і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зокрема зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих за результатом проведеної перевірки рішень та разом з цим, не надано жодних доказів на спростування правильності висновків суду першої інстанції. Натомість зауважує, що закриття кримінального провадження в частині вчинення ним кримінального правопорушення, за матеріалами якого проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка, позбавляє відповідача права приймати податкові повідомлення-рішення на підставі висновків цієї перевірки.
Апелянтом, у свою чергу, було подано письмові пояснення у справі, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки контролюючим органом.
У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї відповідно.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як стверджує відповідач та не заперечується позивачем 16 червня 2018 року до ГУ ДФС у м. Києві надійшов лист Прокуратури м. Києва від 11.06.2018 № 17/1/2-33-18 у якому вказувалось про порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З огляду на надходження до контролюючого органу вказаною інформації від Прокуратури м. Києва Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято рішення, яке оформлено наказом від 10 серпня 2018 № 12215 про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
Вказана перевірка проводилась у період з 27 серпня 2018 року по 07 вересня 2019 року та за її результатами 14 вересня 2018 року було складено Акт№3701/26-15-42-05/ НОМЕР_1 .
Як вбачається зі змісту вказаного Акта, в ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що позивач проводив діяльність, яка полягала у будівництві та наступному продажу майнових прав на об'єкти нерухомого майна, доходи від якої не були включені до загального річного оподатковуваного доходу та не утримані податки у встановленому ПК України розмірі.
Так, відповідач у Акті перевірки зазначає, що на етапі будівництва протягом 2015-2016 років громадянином ОСОБА_1 відчужено фізичним особам майнові права на об'єкти нерухомості (квартири, нежитлові приміщення) на умовах договору купівлі-продажу майнових прав у кількості 92 об'єкти на загальну суму 76071300,97 грн.
Беручи до уваги обсяги побудованих житлових та багатоквартирних житлових будинків, реалізованих об'єктів нерухомості (квартир), систематичний характер такої діяльності, контролюючий орган дійшов висновку про здійснення позивачем підприємницької діяльності без реєстрації фізичною особою-підприємцем, дохід від якої не був задекларований та оподаткований у порядку, що встановлений статтею 177 ПК України.
Крім того, встановивши, що сума від здійснення операцій з постачання квартир з 05.06.2015 перевищила 1000 000,00 грн. (без урахування ПДВ) та становила 1130476,80 грн., посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач набув статусу платника ПДВ, у зв'язку з чим операції з постачання об'єктів нерухомості підлягали оподаткуванню ПДВ.
На підставі вказаних висновків Акта перевірки №3701/26-15-42-05/2847113852 від 14.09.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0106444205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 27677421,88 грн., у тому числі за основним зобов'язанням на 22141937,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5535484,38 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0000554205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 18583 600,06 грн., у тому числі за основним зобов'язанням на 14866 880,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 716 720,03 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0106454205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 1 426 336,89 грн., у тому числі за основним зобов'язанням на 1141069,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 285267,38 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0106424205, яким позивачеві визначено штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0106414205, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 340,00 грн за неподання податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПК України;
- рішення про застосування штрафних санкцій №0000574205, яким позивачеві визначено штраф за донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 28 625,32 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій від №0000564205, яким позивачеві визначено штраф за неподання звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 340,00 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-314У, якою позивачу донараховано грошове зобов'язання зі сплати єдиного внеску в сумі 116563,39 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов'язання позивачу як фізичній особі-підприємцю, в тому числі з ПДВ, єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору. Разом з цим, суд зазначив, що у даному випадку нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань в будь-якому випадку не може вважатись обґрунтованим та правомірним, адже існують вимоги щодо визначення бази оподаткування, яку фактично визначити не можливо, у зв'язку із відсутністю відомостей про склад та розмір витрат позивача, пов'язаних із вказаною діяльністю. При цьому, суд вказав, що положення діючого законодавства в тому числі й податкового, не містять норм, які б уповноважували контролюючі органи чи взагалі припускали можливість нарахування податкових зобов'язань фізичній особі у разі виявлення факту провадження такою особою підприємницької діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
У відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Проте, апелянт, стверджуючи, що відповідний запит був направлений податковим органом позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернувся 26.07.2019 з відміткою за закінченням терміну зберігання не надав суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
У свою чергу, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на саме відповідача.
Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем не доведено, що податковим органом було дотримано вказаних норм законодавства та направлено позивачу відповідний запит рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.03.2018 у справі № 813/2162/17 наказ контролюючого органу про проведення перевірки має утримувати в собі в якості підстави її проведення посилання на неотримання пояснень від платника податку та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу щодо виявлених обставин, визначених таким запитом.
Крім того, відповідно до сталої правової позиції Верхровного Суду (викладеної зокрема у постановах ід 02.05.2018 у справі №804/3006/17, від 05.05.2018 у справі №810/3188/17, від 18.04.2018 у справі №804/2230/15) з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналіз вимог ст. 42 ПК України, до якої відсилає пункт 79.2 статті 79 ПК України, свідчить, що момент, з якого наказ про проведення перевірки та повідомлення про її дату і місце вважається врученим, визначений альтернативно: це або момент їх надсилання за адресою платника податків, або момент їх фізичного (особистого) вручення платникові податків.
Водночас, доводи апелянта, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки було надіслано позивачу податковим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, не підтверджуються жодними доказами, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.
Отже, як правильно було вказано судом першої інстанції, системний аналіз норм ПК України свідчить про те, що проведенню перевірки та оформленню її результатів передує певний алгоритм дій, дотримання якого є обов'язковим для визначення правомірності визначення платнику податків податкового зобов'язання.
При цьому, судом першої інстанції було також обґрунтовано зроблено висновок про те, що жодних матеріалів, які стали підставою для проведення перевірки, окрім листа прокуратури міста Києва, відповідачем суду не надано.
Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин щодо направлення позивачу обов'язкового письмового запиту про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та їх документального підтвердження, а також доказів щодо належного ознайомлення позивача із наказом та повідомленням про проведення перевірки, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, колегія суддів приходить до висновку що відповідачем не було дотримано встановленого законодавством порядку призначення, а також проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за результатами якої складено Акт №3701/26-15-42-05/2847113852 від 14.09.2018.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави вважати таку перевірку правомірною, що виключає правові наслідки такої перевірки та свідчить про протиправність рішень, прийнятих за результатом такої перевірки.
Щодо суті виявлених перевіркою порушень, на підставі висновків якої відповідачем було прийнято оскаржувані рішення, колегія суддів зазначає про таке.
Як було встановлено судом та стверджує відповідач, підставою для призначення вказаної перевірки став лист лист Прокуратури м. Києва від 11.06.2018 № 17/1/2-33-18.
На підтвердження відповідних обставин відповідачем було долучено до матеріалів справи лист прокуратури м.Києва від 03.07.2019 у якому вказується про направлення до ГУ для проведення дослідження матеріалів кримінального провадження № 42016101010000225.
Тобто, з наведеного слідує та підтверджується даними Акта перевірки, що висновки контролюючого органу на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення ґрунтуються виключно на дослідженні матеріалів кримінального провадження № 42016101010000225.
Разом з цим, як вірно було зазначено судом першої інстанції документи кримінального провадження № 42016101010000225, у тому числі копії договорів купівлі-продажу майнових прав із додатками, укладених ОСОБА_1 із фізичними особами у кількості 93 шт, зі змісту яких контролюючим органом встановлені порушення позивачем податкового законодавства, відповідачем до суду не надані.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що 02 серпня 2019 року Прокуратурою м.Києва було прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 42016101010000225 в частині.
При цьому, в описовій частині вказаної постанови правоохоронний орган посилається на висновок судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка була призначена в ході досудового розслідування 20 листопада 2018 року з метою підтвердження чи спростування Акта перевірки №3701/26-15-42-05/2847113852 від 14.09.2018.
Так, з матеріалів справи вбачається, так в результаті проведення вказаного експертного дослідження було встановлено, що висновки акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 №3701/26-15-42-05/2847113852 в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки в сумі 22 141 937,50 грн. ґрунтуються на припущеннях та є документально не обґрунтованими. Розрахунок чистого оподаткованого доходу від здійснення ОСОБА_1 в 2015 та 2016 році підприємницької діяльності, наведений в акті перевірки ґрунтується на припущеннях та є документально не обґрунтованим.
Крім того, у вказаному експертному висновку також зазначено, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на документи (касові ордери, чеки, виписки по рахунках, тощо), які підтверджують/містять відомості щодо отримання грошових коштів за майнові права саме ОСОБА_1 та з урахуванням листа Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Служби безпеки України №14/1/3-234ні від 28.01.2019, висновки Акта перевірки щодо отримання доходів протягом 2015-2016 року від відчуження майнових прав на об'єкти нерухомості в сумі 76 071 300,97 грн саме ОСОБА_1 в сумі 70 119 501,82 грн документально не обґрунтовані, а в сумі 5 951 799,15 грн підтвердити або спростувати не видається за можливе.
Також, з матеріалів справи вбачається, що аналогічні висновки викладено і у висновку судово-економічної експертизи № 11/03/2018 від 26.12.2018 та судово-економічної експертизи № 0412/18-1 від 04.12.2018.
З огляду на те, що висновки Акта перевірки №3701/26-15-42-05/2847113852 від 14.09.2018 спростовані трьома проведеними судово-економічними експертизами слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури м.Києва дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 212 КК України, як об'єктивної так і суб'єктивної сторони та постановив закрити кримінальне провадження, відомості про яке 09.09.2016 внесені до ЄДРДР за № 42016101010000225 в частині вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діянні вказаного складу кримінального правопорушення.
Судовою колегією встановлено, що вказані висновки експертиз досліджувались і судом першої інстанції під час розгляду даної справи.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з цим, відповідачем під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції даної справи не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності висновків викладених в Акті перевірки та відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних позивачем рішень.
Натомість, відповідні доводи контролюючого органу про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства повністю спростовуються наявними у справі доказами, зокрема, постановою про закриття кримінального провадження № 2016101010000225 в частині вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діянні вказаного складу кримінального правопорушення.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другої статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.
Апелянтом відповідні висновки суду першої інстанції жодним чином не спростовано.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.
У свою чергу, вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Н.М. Єгорова
В.Ю. Ключкович
Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 жовтня 2019 року