Справа № 420/3325/19
20 вересня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Бутенка А.В.,
за участю секретаря - Філімоненка А.О.,
сторін:
представник позивача - Троян О.В. ,
представник відповідача - Дубаневич О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, б-р Дружби народів, 28) про визнання протиправними та скасування рішень № 2895 від 30.11.2018 року та № 1352 від 11.05.2019 року,
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 30.11.2018 року № 2895 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_2 головою Чорноморської міської ради Одеської області».
Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 травня 2019 року № 1352 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік. поданої ОСОБА_2 , Чорноморським міським головою Одеської області.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що з оскарженими рішеннями НАЗК не згодний, оскільки вони ухвалені з порушенням Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції», Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 року № 56. зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.02.21017 року за № 201/30069. у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у зв'язку із чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
05.07.2019 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 41-44). В обгрунтування зазначено, що Відповідач заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, оскільки при прийнятті оскаржуваних рішень, Національне агентство мало достатній обсяг визначених законодавством підстав для їх прийняття, діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законом та Порядком, відтак відсутні підстави для їх скасування.
Заяви, клопотання учасників справи.
26.06.2019 року, від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відоконференції (а.с. 21).
19.07.2019 року, від представника Позивача надійшла уточнення позовна заява (а.с. 52-61).
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії вчинені судом.
04.07.2019 року, судом прийнято ухвалу про розгляд справи, за участю Відповідача, у режимі відоконференції (а.с. 35-36).
Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Представинк позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.
Обставини справи.
30 листопада 2018 року Національним агентство з питань запобігання корупції прийнято рішення № 2895 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік. поданої ОСОБА_2 , головою Чорноморської міської ради Одеської області» (далі - Рішення № 2895).
11 травня 2019 року Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення № 1352 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік. поданої ОСОБА_2 , Чорноморським міським головою Одеської області » (далі - Рішення № 1352).
Не погоджуючись із оскарженими Рішеннями Відповідача № 2895 від 30.11.2018 року та № 1352 від 11.05.2019 року, Позивач звернувся із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII).
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону № 1700-VII, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі НАЗК, Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1700-VII, основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством. Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII, до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Положеннями ч. 1 ст.50 Закону № 1700-VII визначено, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 2 від 17.06.2016 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 2016 р. за № 987/29117).
Підпунктами 1 та 4 пункту 3 розділу III Порядку № 56 зазначається, що рішення про проведення перевірки приймається на визначених Законом підставах у випадку, якщо декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктом декларування, який займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджено рішенням Національного агентства від 17 червня 2016 року № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 липня 2016 року за № 987/2911 та Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація повинна стосуватися конкретного суб'єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені
Відповідно до розділу III Порядку № 56 (в редакції, діючої на момент ухвалення оскаржуваних рішень), повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у:
- з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей;
- з'ясуванні точності оцінки задекларованих активів;
- перевірці на наявність конфлікту інтересів;
- перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.
Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.
Рішення про проведення перевірки декларацій, що приймається Національним агентством на підставі абзацу другого частини першої статті 50 Закону, може бути прийнято стосовно поданих станом на дату прийняття такого рішення декларацій, які підлягають повній перевірці на цій підставі, без наведення інформації, що дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації).
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Розділу III Порядку № 56, рішення про проведення перевірки повинно бути належним чином обґрунтоване з посиланням на визначену Законом підставу повної перевірки декларації або декларацій - у разі прийняття Рішення про проведення перевірки щодо більш як одної декларації на одній визначеній Законом підставі. Рішення про проведення повної перевірки на підставі абзацу п'ятого частини першої статті 50 Закону також повинно містити обґрунтування, передбачене пунктом 3 цього розділу.
Згідно з пунктом 2 розділу III Порядку № 56, початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття Рішення про проведення перевірки. Про прийняття Рішення про проведення перевірки Національне агентство письмово повідомляє суб'єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру не пізніше дня його прийняття.
Рішення про проведення перевірки може бути оскаржене в судовому порядку.
Пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №56, містить вичерпний перелік випадків відповідно до яких НАЗК має підстави прийняти Рішення про проведення перевірки, зокрема:
- декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктом декларування, який займає посаду, пов'язану з високим рівнем, корупційних ризиків, перелік яких затверджено рішенням Національного агентства від 17 червня 2016 року № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 липня 2016 року за № 987/2911;
- у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;
- подана суб'єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб'єкт декларування обрав «Член сім'ї не надав інформацію» (у випадку, передбаченому ч. 7 ст. 49 Закону);
- Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення г декларації недостовірних відомостей. Така інформація повинна стосуватися конкретного суб'єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені;
- встановлення Національним агентством невідповідності рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам, за результатами моніторингу способу життя.
Згідно з п. 4 розділу III Порядку №56, у разі отримання Національним агентством відповідно до підпункту 4 пункту 3 цього розділу інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство упродовж 15 робочих днів з дня отримання такої інформації вирішує питання щодо проведення повної перевірки декларації.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №56 встановлено, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами:
- верховенства права;
- рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб'єктів декларування:
- об'єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб:
- достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації:
- неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб'єкта декларування, окрім як у мелісах тау спосіб, що передбачені Законом;
- гарантування права на судовий захист суб'єктів декларування.
Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у ньому пункті принципам.
Згідно з п. 6 розділу IIІ Порядку № 56, повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки.
При цьому, пунктом 14 цього розділу передбачено, що Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.
У відповідності до пункту 15 Розділу III Порядку №56, перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у випадках направлення запиту на отримання від державних а тих органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.
Висновки суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не погоджується з рішеннями, Відповідача № 2895 від 30.11.2018 року та № 1352 від 11.05.2019 року, виходячи з наступного.
Статтею 50 Закону №1700-VII передбачені вимоги щодо проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Порядком № 56 визначені спеціальні строки проведення повної перевірки декларацій.
Так, початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки.
При цьому, пунктом 14 цього розділу передбачено, що Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.
Відтак, повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів.
Із змісту пункту 6 розділу III Порядку № 56 вбачається наявність підстав для висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки.
Будь-яких підстав для прийняття рішення про проведення та про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.
Таким чином, порушення строків прийняття рішення про проведення повної перевірки та рішення за результатами повної перевірки декларації ставить суб'єктів декларування у стан правової невизначеності, що є порушенням принципу верховенства права, закріпленим у статті 8 Конституції України.
Право на справедливий суд, яке гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип правової визначеності знаходить своє відображення у джерелах права ЄС і застосовується у практиці ЄСПЛ, є спільним для правопорядків держав - членів ЄС і набуває поширення у праві України.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд також вважає за необхідне застосувати положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якою встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури та її дотримання),
Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:
«Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.
Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Судом встановлено, що відповідно до рішення НАЗК від 30 листопада 2018 року № 2895, Національним агентством повну розпочато перевірку декларації 01.12.2018 року.
Однак, повідомлення викривача було отримано НАЗК 31.102018 року за вх. № 07/50503/18, тобто рішення прийняте з порушенням встановленого п.4 розділу III Порядку № 56 строку.
Крім того, в порушення цього пункту Порядку № 56, у вказаному рішенні відстуні обґрунтування того, що отримана інформація стосується конкретного суб'єкта декларування та містить фактичні дані, що можуть бути перевірені; необхідно провести повну перевірку конкретної декларації суб'єкта декларування; відповідність дійсності відомостей, щодо недостовірності яких одержано інформацію, не встановлено раніше у передбаченому Законом порядку.
Також, судом встановлено, що після початку перевірки, рішень про продовження повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідачем не приймалось.
Докази зупинення перебігу строку повної перевірки декларації відповідачем не надані.
Таким чином, перебіг строку проведення повної перевірки декларації позивача розпочався 01.12.2018 року та сплинув 31.01.2019 року.
Разом з тим, рішення № 1352 прийняте лише 11 травня 2019 року, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 14 Порядку №56.
Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки, тому наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішень НАЗК № 2895 від 30.11.2018 року та № 1352 від 11.05.2019 року.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості рішень № 2895 від 30.11.2018 року та № 1352 від 11.05.2019 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 , підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263 КАСУкраїни, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, б-р Дружби народів, 28) про визнання протиправними та скасування рішень № 2895 від 30.11.2018 року та № 1352 від 11.05.2019 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 30.11.2018 року № 2895 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_2 головою Чорноморської міської ради Одеської області».
Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.05.2019 року № 1352 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_2 головою Чорноморської міської ради Одеської області».
Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452) судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.09.2019 року.
Суддя Бутенко А.В.
.