Справа № 420/3226/19
19 вересня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Бутенка А.В.,
за участю секретаря - Філімоненка А.О.,
за участю сторін
представника позивача - Жукова Ю.А.,
представника відповідача - Поперечного Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» (65031, Одеська область, Біляївський район, 1665 км. Автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №№0007421408, 0007431408, 0007441408, 0007451408 від 18.02.2019 року та №№ 0003891307, 0003901307, 0003911307 від 15.02.2019 року,
Стислий зміст позовних вимог.
До суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 18 лютого 2019 року №0007421408, №0007441408, №0007431408, №0007451408 та від 15 лютого 2019 року №0003891307, №0003901307, №0003911307.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач не може погодитися із висновками зробленими посадовими особами контролюючого органу в Акті перевірки через їх безпідставність, необ'єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам Позивача й вимогам діючого податкового законодавства України, а тому оскаржувані рішення є таким, що суперечать чинному законодавству, підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.
Відповідач надав відзив на позов (а.с. 275-280 т. 3), в обґрунтування якого зазначено, що предметом доказування у справі, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ». В свою чергу, за висновками акту перевірки здійснено лише документальне оформлення придбання послуг та товару, без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини та положення законодавства, ГУ ДФС в Одеській області повністю правомірно було винесені податкові повідомлення - рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи.
Заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.
Представник Відповідача, заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.
Обставини справи.
У період з 28.12.2018 року по 21.01.2019 року, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від №9865 від 14.12.2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» (далі - ДП «ІЛС»), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 року, про що складено акт №000043/25- 32-14-08/32012483 від 28.01.2019 року.
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ДП «ІЛС»:
п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2216524 грн., у тому числі за 2 квартал 2018 року в сумі 1768886 грн., 3 квартал 2018 в сумі 447638 грн. та завищення об'єкту оподаткування (від'ємного значення збитків) за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 у сумі 7423399 грн., у т. ч. за 9 міс. 2018 - 7423399 грн.;
п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість було занижено на суму 4620442 грн,, у тому числі за травень 2017 року на суму 999964 грн, за червень 2018 року на суму 1299237 грн,, за липень 2018 року на суму 968579 грн, за серпень 2018 року на суму 1352662 грн., завищено на суму 765944 грн., в тому числі за вересень 2018 року на суму 765944 грн. та встановлено завищено від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2017 року на суму 118 грн.;
ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України у результаті чого відбулось подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, в наслідок чого призвело до зменшення податкових зобов'язань платника податку та зміни (відсутності даних) платника податку за перевіряємий період;
пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України у результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі - 72402,79 грн.;
пп.1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п, 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України у результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у розмірі - 4960,26 грн.;
п. 57.3 ст.53 Податкового Кодексу України у результаті чого відбулось несвоєчасна сплата нарахованої суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся;
В порушення ст. 71 КЗпП ДП «ІЛС» використовує працю працівників в вихідні та святкові дні та в порушення ст. 107 КЗпП ДП «ІЛС» оплату за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні не здійснює у подвійному розмірі.
Позивач, у зв'язку з незгодою з висновками перевірки і обставинами, викладеними в Акті перевірки, в порядку п.86.7 ст. 86 ПК України, подав Заперечення на висновки Акту перевірки, проте Листом від 21.12.2019 р. №18281/10/15-32-14-08-10 Головне Управління ДФС в Одеській області, за результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки залишено без змін.
В подальшому, на підставі Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
від 18 лютого 2019 року № 0007421408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 324 786,00 грн., з яких: 2 216 524,00 грн. - податкове зобов'язання, 1 108 262,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
від 18 лютого 2019 року 0007441408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 781 747,00 грн., з яких: 3 854 498,00 грн. - податкове зобов'язання, 1 927 249,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
від 18 лютого 2019 року 0007431408, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збиток) у розмірі 7 423 399,00 грн.;
від 18 лютого 2019 року 0007451408 , яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 118,00 грн.;
від 15 лютого 2019 року 0003891307 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. з військового збору, пені на загальну суму 8 544,40 грн., з яких: 4 995,79 грн. - податкове зобов'язання, 3 548,61 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
від 15 лютого 2019 року 0003901307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 125 090,00 грн., з яких: 73 138,35 грн. - податкове зобов'язання, 51 951,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
від 15 лютого 2019 року 0003911307, яким позивачу застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 510,00 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргами до Державної фіскальної служби України.
Рішенням ДФС №19046/6/99-99-11-05-01-25 від 23.04.2019 року, скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №№ 0003891307, 0003901307, 0003911307 від 15 лютого 2019 року - без змін.
Рішенням ДФС №20200/с/99-99-11-04-01-25 від 26.04.2019 року, скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №№0007421408, 0007441408, 0007431408, №0007451408 від 18 лютого 2019 року - без змін.
Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 18 лютого 2019 року та від 15 лютого 2019 року протиправним та таким, що підлягають скасуванню, а тому звернувся із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Оцінюючи дії та оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
П. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою р податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового Кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених- капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 статті 201. Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ(далі - Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 N 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.7. Положення визначено, що Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Пунктом 2.15 та 2.16 Положення передбачено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Висновки суду.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що перевірку проведено на підставі документів, які були надані Позивачем, а саме: договори з додатками, специфікації, товарно-транспортні накладні тощо. Так, між ДП «ІЛС» («Покупець») та ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» (39246346, «Продавець») укладено договір поставки №СК-1006-2018 від 10 червня 2018 року щодо поставки ріпаку та пшениці згідно специфікацій.
Разом з тим, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що згідно бази єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Сагур Капітал» отримував пшеницю по ланцюгам постачання від ТОВ «Норвей Стандарт», ТОВ «Мартен ЛТД», ТОВ «Ротекс»; ТОВ «Сагур Капітал», ТОВ «ФІЛАТ ПЛЮС», ТОВ «Будівельна компанія Необуд», ТОВ «Ротекс», ТОВ «Керлін Профі», ТОВ «Будівельна компанія Необуд».
В акті перевірки вказано, що по даних ланках постачання всі підприємства не є виробниками сільськогосподарської продукції, а саме пшениці (відсутні земельні ділянки сільськогосподарського призначення). Крім того у кінцевих постачальників по вказаним ланцюгам постачання ТОВ «Будівельна компанія Необуд» та ТОВ «Ротекс» відсутнє придбання даної продукції - пшениці Код УКТЗЕД 1001990000), а наявне віднесення до податкового кредиту операцій пов'язаних з придбанням алкогольних напоїв, цигарок, продуктів харчування та інших товарів та послуг.
Таким чином, перевіряючи прийшли до висновку про нереальність здійснення господарських операцій ДП «ІЛС» з суб'єктом господарювання ТОВ «Сагур Капітал», оскільки не підтверджено документально та встановлено неможливість придбання товарів (ріпак та пшениця ) на загальну суму 23056136 грн.
Суд зазначає, що документи, складені за результатами операцій саме між позивачем та ТОВ «Сагур Капітал», відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку, мають всі необхідні реквізити, що податковим органом в акті перевірки не спростовано.
У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, податкові органи не повинні в актах перевірки самостійно робити висновки щодо наявності чи відсутності господарських операцій, а за наявності фактичних даних звертатись до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Також, для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.
Суд вказує на те, що усі факти можливих порушень, зазначені в Акті перевірки, стосуються не позивача, а підприємств, у яких контрагент-постачальник закуповував товар.
Крім того, Позивачем до перевірки надавались первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, проте, такі документи податковим органом не були прийняті до уваги та належним чином не були досліджені.
Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Натомість податковим органом не було належним чином досліджено первинну документацію, складену за результатом досліджуваних господарських операцій, а висновки ґрунтуються лише на отриманій з інформаційних баз податкової та іншої інформації.
Доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій Відповідачем не надано, отже висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій.
Також, суд враховує, що сам факт наявності господарських операцій з контрагентами, які порушують податкове законодавство при здійсненні власної господарської діяльності, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків, оскільки, даних про те, що Позивач був обізнаний про дії його контрагентів не надано. Якщо контрагент не виконав своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України, Верховний суд та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», в якому зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.
На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Також, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України», а саме, у п. 38 рішення вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.
Відтак, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Отже, правовідносини контрагента позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
Щодо твердження представника відповідача про не надання в повному обсязі документів, які зазначено у письмових запитах від 28.12.2018 року та від 14.01.2019 року, по взаємовідносинах з ТОВ «САГУР КАПІТАЛ», а саме- сертифікати якості та будь-яких документів, щодо класності та походження пшениці та ріпака поставка якого здійснювалась протягом червня-липня 2018 року, та будь-яких документів що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання. Суд вказує на ту обставину, що у письмових запитах від 28.12.2018 року та від 14.01.2019 року не витребовувалися вказані документи. Крім того, Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» на момент здійснення господарських операцій не було передбачено отримання чи надання сертифікату якості.
Щодо висновків перевіряючих про порушення позивачем п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ДП «ІЛС» дійсно виплачувало ОСОБА_1 грошові кошти, не утримуючи податків. Разом з тим, усі виплати ОСОБА_1 з боку ДП «ІЛС» було проведено у період з 21.11.2017p.пo 11.12.2017 р. Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 , припинив підприємницьку діяльність з 31.01.2018 року. Відтак, ДП «ІЛС» дотримано положення п. 177.8 ст.177 Податкового кодексу України.
Суд також критично оцінює висновки податкового органу щодо відсутності підстав відшкодування на придбання палива згідно «Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», оскільки під час розгляду справи до суду не було надано доказів на підставі яких зроблено висновок про те, що витрати ДП «ІЛС» на придбання палива згідно «Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт» мають включатись до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників як інші доходи та оподатковується на загальних підставах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про безпідставність висновків Відповідача, які зроблені в Акті перевірки, а тому відсутні підстави вважати про порушення Позивачем приписів Податкового Кодексу України. Крім того, суд вказує на те, що відповідачем досліджувались документи бухгалтерського та податкового обліку і до цих документів перевіряючими не було пред'явлено зауважень. Отже, такі первинні документи є належною підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій, які відбулись між позивачем та його контрагентом.
Також позивачем надано суду докази експорту придбаного товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд
Адміністративний позов дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» (65031, Одеська область, Біляївський район, 1665 км. Автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№0007421408, 0007431408, 0007441408 , 0007451408 від 18.02.2019 року.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ 0003891307, 0003901307, 0003911307 від 15.02.2019 року.
Стягнути на користь дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» (код ЄДРПОУ 32012483) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.09.2019 року.
Суддя Бутенко А.В.
.