27 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2103/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, Управління) про визнання незаконною бездіяльності щодо не підготовки та не подання висновку про повернення 25 000 грн з бюджету для виконання до Управління Державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області, зобов'язання підготувати висновок про повернення 25 000 грн та подати його до виконання до Управління Державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 вересня 2015 позивач сплатив 25 000 грн транспортного податку за 2015 рік, визначеного податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 11 червня 2015 року №12681-17. Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 11 червня 2015 року № 12681-17. У зв'язку із наведеним, позивач 13 червня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про повернення сплачених коштів в рахунок транспортного податку з фізичних осіб у зв'язку зі скасуванням податкового повідомлення-рішення. Однак, відповідач у поверненні коштів відмовив з тих підстав, що позивач пропустив строк, визначений для здійснення повернення сум грошового зобов'язання - 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Позивач вважає, що право на подання заяви про повернення сум грошового зобов'язання у нього виникло лише 18 вересня 2018 року, тобто після скасування податкового повідомлення-рішення, з огляду на що просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов № 3423/03-20-10-02-07 від 29 липня 2019 року (арк. спр. 16-17) позовні вимоги не визнав. Вказав, що позивачем пропущено 1 095 денний строк, передбачений пунктом 43.3 статті 43, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для повернення коштів від дня надміру сплаченої суми.
З наведених підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповіді на відзив від 31 липня 2019 року ОСОБА_1 зазначив, що право на відшкодування надмірно та/або помилково сплаченого транспортного податку у сумі 25 000 грн у нього виникло 18 вересня 2018 року - з дня набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкового повідомлення-рішення, яким було визначено суму податкового зобов'язання (арк. спр. 22). Тому, доводи відповідача про пропущення строку для повернення вказаних коштів вважає безпідставними.
У запереченні № 3523/03-20-10-02-07 від 05 серпня 2019 року (арк. спр. 24) представник ГУ ДФС у Волинській області вказав, що строк для повернення сплачених позивачем коштів в рахунок погашення податкового зобов'язання із транспортного податку обраховується і з дати сплати такого зобов'язання, як цього вимагає пункт 43.3 статті 43 ПК України. Отже трирічний строк для повернення цих коштів із бюджету позивачем уже пропущено.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1).
Ухвалою суду від 27 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та розгляд справи за участю сторін.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Луцька ОДПІ Гу ДФС у Волинській області 11 червня 2015 року прийняла податкове повідомлення-рішення №12681-17, яким ОСОБА_1 було визначено податкове зобов'язання із транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25 000 грн. Вказану суму ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі в добровільному порядку 15 вересня 2015 року.
Однак, за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення №12681-17 від 11 червня 2015 року у судовому порядку, постановою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №803/56/16 визнано протиправним та скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік у сумі 25 000 грн (арк. спр. 5-9).
ОСОБА_1 . 04 жовтня та 24 жовтня 2018 року звертався із заявою до ГУ ДФС у Волинській області про повернення надміру сплачених коштів у сумі 25 000 грн. Однак листами від 22 жовтня та 14 листопада 2018 року фіскальний орган відмовив позивачу у такому поверненні, оскільки за заявником рахувався податковий борг з єдиного соціального внеску у сумі 7 332 грн, земельного податку у сумі 76 грн 48 коп. Також контролюючий орган зазначив про порушення позивачем порядку повернення коштів, визначеного пунктом 43.3 статті 43 ПК України у зв'язку із пропущенням строку для повернення сплачених коштів.
Вказані обставини встановлено судовим рішенням від 04 червня 2019 року в адміністративній справі № 140/565/19, яке набрало законної сили 06 липня 2019 року, а отже у силу частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства, не підлягають доказуванню.
Так, судовим рішенням в адміністративній справі № 140/565/19 (арк. спр. 27-29) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання незаконною бездіяльності щодо не підготовки та не подання висновку про повернення 25 000 грн з бюджету для виконання до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області, зобов'язання підготувати висновок про повернення 25 000 грн та подати його до виконання до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області у задоволенні позову відмовлену з огляду на те, що за позивачем рахується податковий борг із земельного податку у сумі 76 грн 48 коп. Водночас, під час судового розгляду даної справи було спростовано наявність у ОСОБА_1 заборгованості по ЄСВ на суму 9 789 грн 53 коп. (відбулось помилкове нарахування).
Разом із тим, наявність податкової заборгованості із земельного податку у сумі 76 грн 48 коп., відповідно до вимог статті 43 ПК України, пункту 3 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі - Порядок №1146), стало підставою для відмови у задоволенні позову в адміністративній справі № 140/565/19.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до контролюючого органу із заявою про списання помилково нарахованого земельного податку у сумі 76 грн 48 коп. Відповідач, погоджуючись із помилковим визначенням заявнику суми грошового зобов'язання по земельному податку у сумі 76 грн 48 коп., списав вказану суму.
Вказану обставину відповідач не заперечив, не спростував, належних, допустимих, достатніх доказів для встановлення протилежного суду не надав.
Після списання усіх сум помилково визначених грошових зобов'язань контролюючим органом, ОСОБА_1 13 червня 2019 року (арк. спр. 10) втретє звернувся до ГУ ДФС у Волинській області із заявою про повернення сплаченої суми транспортного податку за 2015 рік (25 000 грн).
Листом № 5790/ФОП/03-20-55-13 від 25 червня 2019 року відповідач відмовив позивачу у поверненні коштів, оскільки заявником порушено вимоги пункту 43.3 статті 43 ПК України - пропущено 1 095-денний строк із дня помилково сплаченої суми (арк. спр. 11).
Позивач, непогоджуючись і з такими діями фіскального органу, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 ПК України та Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146.
Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 ПК України).
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті ПК України встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
З нормами статті 43 ПК України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146.
Даний Порядок №1146 регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 ПК України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1146 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Відповідно до пункту 8 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Таким чином, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми. Дотримання визначеного строку подання заяви та відсутність у платника податків податкового боргу зобов'язує контролюючий орган вжити заходи до прийняття рішення про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.
Із листа № 5790/ФОП/03-20-55-13 від 25 червня 2019 року установлено, що єдиною підставою для відмови у поверненні зайво сплачених позивачу коштів є пропуск трирічного строку від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, який відповідач починає обраховувати із дня сплати цих коштів - 15 вересня 2015 року.
Однак, такий висновок контролюючого органу є помилковим і необґрунтованим, оскільки право на таке відшкодування у ОСОБА_1 виникло 18 вересня 2018 року - із дня ухвалення Верховним Судом постанови у справі № 803/56/16, якою скасоване податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання по транспортному податку у сумі 25 000 грн. Вказаний правовий висновок ґрунтується на вимогах пункту 102.5 статті 102 ПК України.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що сума сплаченого ОСОБА_1 грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25 000 грн набула статусу переплати лише після скасування податкового повідомлення-рішення, а саме - із 18 вересня 2018 року, а тому позивач не пропустив граничного строку звернення із заявою про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду відповідач не довів правомірність оскаржених дій, а тому, виходячи із повноважень суду, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного способу захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не підготовки та не подання висновку про повернення 25 000 грн з бюджету для виконання компетентному органу (Управлінню Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області), зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення 25 000 грн та подати його до виконання компетентному органу (Управлінню Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в у сумі 768 грн 40 коп., сплачений відповідно до квитанції № 10 від 05 липня 2019 року (арк. спр. 2).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Волинській області щодо не підготовки та не подання висновку про повернення ОСОБА_1 25 000 грн (двадцять п'ять тисяч грн) з бюджету для виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Волинській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 25 000 грн (двадцять п'ять тисяч грн) та подати його до виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у сумі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2019 року.