м. Вінниця
27 вересня 2019 р. Справа № 120/2398/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості по заробітній платі,
25 липня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить стягнути заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року в сумі 2994,80 гривень, а також заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року в сумі 1020,30 гривень. Позовна заява підписана представником позивача Мазур О.В .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 22 грудня 2018 року позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України із заявою щодо нарахування доплати за службу в нічний час та проведення індексації грошового забезпечення з часу прийняття на службу по дату звільнення.
Департаментом патрульної поліції Національної поліції України листом від 25 січня 2019 року повідомлено позивача про відсутність підстав для нарахування доплати за службу в нічний час та проведення індексації грошового забезпечення за вказані періоди.
Ухвалою від 30 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою витребувано у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України належним чином засвідчені копії графіків нарядів та чергувань ОСОБА_1 , затверджених наказом керівника підрозділу органів поліції, а також довідки обліку несення ОСОБА_1 служби в нічний час.
19 серпня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи щодо позовних вимог, зазначив, що виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання". Також вказано, що при розрахунку заборгованості по доплаті за службу в нічний час позивачем не враховано положення пункту 11 розділу ІІ "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", яким передбачено двохгодинну перерву для відпочинку поліцейським, які несуть службу в нічний час, яка не включається в службовий час. Щодо індексації грошового забезпечення зауважено, що таке право виникло у позивача після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №782 від 18 жовтня 2017 року, якою доповнено Порядок проведення індексації грошових доходів населення та передбачено право на індексацію особам, що проходять службу в лавах Національної поліції. З огляду на викладене, на думку відповідача, правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, а тому просить в його задоволенні відмовити повністю.
На виконання вимог ухвали суду від 30 липня 2019 року відповідачем 18 вересня 2019 року подано лист, у якому вказано на те, що графіки нарядів та чергувань ОСОБА_1 та довідки обліку несення служби в нічний час відсутні. Також повідомлено, що служба в нічний час обраховувалась відповідно до розстановки сил та засобів відповідної роти, яка заступала на нічне чергування, в кількості 74 нічних змін, про що зазначено в листі від 13 червня 2018 року.
Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.
З огляду на те, що ухвалою від 30 липня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто, в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 22 грудня 2018 року звернувся до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з заявою щодо нарахування доплати за службу в нічний час та проведення індексації грошового забезпечення за відпрацьований період з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року під час проходження служби в поліції на посаді інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у званні.
Департаментом патрульної поліції Національної поліції України листом від 25 січня 2019 року повідомлено позивача про відсутність підстав для нарахування йому доплати за службу в нічний час та проведення індексації грошового забезпечення з часу прийняття на службу по дату звільнення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися, суд зважає на таке.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 вказаної постанови Кабінет Міністрів України постановив виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Водночас, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 розділу І вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Порядку поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Суд встановив, що за період з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року включно позивач перебував на службі в Управлінні патрульної поліції у місті Вінниці на посаді інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції та за вказаний період відпрацював 74 нічних змін, що підтверджується листом Управління патрульної поліції у Вінницькій області від 13 червня 2018 року.
З урахуванням пункту 11 розділу ІІ Порядку ОСОБА_1 слід було виплатити відповідачем доплату за службу в нічний час за період з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року, зокрема: за лютий 2016 року - 80,00 гривень, за березень 2016 року - 307,20 гривень, за квітень 2016 року - 280,00 гривень, за травень 2016 року - 353,68 гривень, за червень 2016 року - 338,11 гривень, за липень 2016 року - 280,00 гривень, за серпень 2016 року - 268,80 гривень, за вересень 2016 року - 0,00 гривень, за жовтень 2016 року - 169,06 гривень, за листопад 2016 року - 190,91 гривень, за грудень 2016 року - 305,45 гривень, за січень 2017 року - 253,58 гривень, за лютий 2017 року - 168,00 гривень, за березень 2017 року - 0,00 гривень, за квітень 2017 року - 0,00 гривень.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді доплати за службу в нічний час за вищевказаний період становить у загальній сумі 2994,79 гривень.
Відтак, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково, адже проведеним розрахунком підтверджується розмір доплати позивача за службу в нічний час, що складає 2994,79 гривень. Водночас, представником позивача помилково визначено розмір доплати позивача за службу в нічний час, що складає 2994,80 гривень.
З приводу вимоги щодо стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року в сумі 1020,30 гривень, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній протягом періоду проходження служби позивача (тобто протягом періоду з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частина 3 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Відтак, проведення індексації грошових доходів населення прямо передбачено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", а тому посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, є безпідставними, адже не узгоджуються із пріоритетністю норм законодавчого акту над приписами підзаконного нормативно-правового акту.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Більше того, в силу положень частини 2 статті 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення на його користь індексації грошового забезпечення в розмірі 1020,30 гривень згідно із проведеним розрахунком, що міститься в матеріалах справи.
Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а відтак відсутні підстави для відшкодування такого.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зважає на положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 згаданої статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу на тому, що наслідки недотримання частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначені частиною 6 цієї статті, згідно із якою суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про незгоду із розміром витрат на правничу допомогу.
Дослідивши докази, надані в підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зважає на таке.
В підтвердження понесення відповідних витрат суду надано договір про надання правової допомоги від 05 травня 2018 року, акт виконаних робіт та наданих послуг, а також квитанцію до прибуткового касового ордера, якою підтверджується сплата адвокату 1500 гривень.
Так, згідно з пунктом 2.3.1 договору про надання правової допомоги від 05 травня 2018 року, укладеного між адвокатом Мазуром О.В. та ОСОБА_1, клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними.
Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та становить 1500 грн. (пункт 4.2 договору про надання правової допомоги).
Актом виконаних робіт та наданих послуг, складеним 03 червня 2019 року, підтверджується виконання адвокатом робіт наступного характеру: збір доказів та подача адвокатського запиту, пов'язана із необхідністю отримання таких доказів (0,5 год.); підготовка проекту заяви для досудового врегулювання спору (0,5 год.); розрахунок розміру доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення (1 год.); підготовка і подача до суду позовної заяви, підготовка і подача заяв та клопотань (4 год.). У вказаному акті зазначено. що вартість однієї години роботи адвоката становить 250 гривень. Відтак, на думку позивача, вартість наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) становить 1500 гривень.
Проте, в ході дослідження наданих позивачем документів, які, на його думку, підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що акт виконаних робіт та наданих послуг, що складений 03 червня 2019 року, містить перелік робіт (послуг), виконання яких не підтверджено належними доказами.
Так, у згаданому акті йдеться про те, що адвокатом Мазуром О.В. здійснювалась підготовка проекту заяви для досудового врегулювання спору, а також підготовка і подача заяв та клопотань після подачі позовної заяви до суду. Однак, в ході судового розгляду адвокатом не подавались будь-які клопотання чи заяви. Разом із тим, оскільки в акті виконаних робіт та наданих послуг не розмежовано кількість витраченого адвокатом часу на підготовку та подачу позовної заяви та підготовку і подачу клопотань і заяв, тому суд вважає, що, враховуючи такий критерій, як складність справи, три години було достатньо для підготовки та подачу позовної заяви до суду.
Крім того, заява для досудового врегулювання спору (або заява, адресована Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, від 22 грудня 2018 року) підписана позивачем; водночас, суду не надано доказів, які б підтверджували ту обставину, що адвокат справді здійснював підготовку проекту такої заяви.
Отже, зважаючи на положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1125 гривень підтверджуються належними доказами, а розмір таких витрат відповідає вимогам, що встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, тому судові витрати, пов'язані з розглядом справи, належить відшкодувати позивачу пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1123,88 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 2994,80 гривень (розмір доплати за службу в нічний час, зазначений у позовній заяві) -100 %, 2994,79 гривень (розмір доплати за службу в нічний час, який слід було виплатити позивачу) - 99,9%.
Оскільки суд дійшов висновку про підтвердження понесення позивачем судових витрат у розмірі 1125 гривень, тому 99,9% від вказаної суми і складає 1123,88 гривень.
Відтак, на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1123,88 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
У зв'язку із викладеним та керуючись статтями 5, 9, 72-78, 90, 139, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року в сумі 2994 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 80 копійок.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 19 лютого 2016 року по 03 квітня 2017 року в сумі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 30 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1123 (одна тисяча сто двадцять три) гривні 88 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108646)
Повний текст рішення складено 27.09.2019
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович