м. Вінниця
20 вересня 2019 р. Справа № 0240/2515/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши в письмовому провадженні у м. Вінниці
заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 74% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 74% від відповідних сум грошового забезпечення. Також, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п.2 пенсії за вислугу років.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року набрало законної сили 18.10.2018 року. На виконання вказаного судового рішення судом 20.11.2018 року видано виконавчі листи.
10.09.2019 року ОСОБА_1 подав заяву в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправним бездіяльність, щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року у справі № 0240/2515/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме, щодо невиплати різниці між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що 31.07.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головною територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською Ольгою Миколаївною прийнято постанову про закінчення виконавчою провадження № 57784224. Зазначає, що із вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження зрозумів, що нарахована йому боржником за рішенням суду пенсійна заборгованість не виплачена та невідомо коли буде виплачена. Невиплата боржником заборгованості, на переконання ОСОБА_2 , вказує на протиправну бездіяльність боржника. Також зазначає, що боржником не доведено та наданими доказами не підтверджено виконання судового рішення та вжиття належних заходів для його виконання. Вважає, що порушення боржником строків виплати йому заборгованості за рішенням суду у зв'язку із дією Порядку № 649 не є поважною причиною для невиконання рішення суду.
Відтак, необхідність звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України зумовлена тим, що відповідачем, на переконання ОСОБА_1 , всупереч вимог рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року не виконується відповідачем.
Згідно із приписами ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Ухвалою суду від 13.09.2019 року вищезгадана заява призначена до розгляду в судовому засіданні та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Сторони з невідомих суду причин не з'явились у судове засідання та явку уповноваженого представника не забезпечили, хоча були повідомлені про дату час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Однак, на адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд заяви без його відсутності та надано копії матеріалів виконавчого провадження.
Беручи до уваги ч. 5 ст. 383 КАС України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви, відповідно, суд вважає за можливе розглянути заяву про визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного виконання рішення суду за даною явкою.
Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходив з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи -позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Як видно зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження № 57784224 від 31.07.2019 року, яка наявна у матеріалах справи, в ході провадження виконавчих дій Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом повідомлено про перерахунок пенсії. Однак, виплата перерахованих коштів буде проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Щодо невиплати позивачеві заборгованості, яка виникла за результатами проведеного перерахунку, то суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Як передбачено положеннями ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та членам їх сімей згідно ст. 8 цього Закону забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
22.08.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою; внесено до бюджету Пенсійного фонду України на 2018 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 у № 8, зміни.
Відповідно до п. 1 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно із п. 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 4 Порядку № 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до п. 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно з п. 6 Порядку №649, перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року у справі № 0240/2515/18-а як орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з урахуванням вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649.
ОСОБА_1 не надав до суду доказів зміни або скасування постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649. Відтак, вказаний нормативний документ є чинним і повинен виконуватись боржником.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, суд зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.
Суд враховує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року в цій справі не вирішувалось питання про його негайне виконання. А відтак, таке рішення суду має бути виконане відповідачем у розумний строк.
Судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
Окрім цього, суд зазначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.
Згідно п. 16 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
При виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), що передбачено ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що державним виконавцем не використано всіх передбачених чинним законодавством засобів, щодо належного виконання судового рішення, відтак, звернення ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутні протиправні дії відповідача щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року у справі № 0240/2515/18-а.
Крім того, суд враховує, що зазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 649 до бюджету Пенсійного фонду України на 2018 рік внесені зміни, якими передбачено перерозподіл коштів з метою фінансування видатків на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Відтак, за відсутності обставин протиправних дій відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд залишає заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст. 248, 295, 382, 383 КАС України суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі № 0240/2515/18-а залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Копія вірна Суддя:
Секретар: