Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 вересня 2019 р. Справа№200/9506/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області
про про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини;
- визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача призначити та здійснити виплату позивачу державної допомоги при народженні дитини за заявою від 1 липня 2019 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона має місце постійної реєстрації у м. Макіївці Донецької області; ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходячись у м. Макіївка народила доньку ОСОБА_2 . Українське свідоцтво про народження дитини позивач отримала у вересні 2018 року, оскільки із маленькою дитиною, яка постійно хворіла, виїхати раніше на підконтрольну українській владі територію Україні не мала можливості. У липні 2019 року позивач разом із донькою перемістилась до м. Торецьк Донецької області та отримала в Управлінні соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк довідки внутрішньо переміщених осіб на себе та дитину. Також в липні 2019 року звернулася до відповідача для призначення їй допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , але спеціалістом управління при прийомі документів їй було повідомлено про те, що із відповідною заявою вона мала звернутись протягом 12-місячного строку з дня народження дитини, тому в призначенні допомоги буде відмовлено.
Також у позові зазначено, що відповідного письмового рішення про відмову у призначенні їй допомоги при народженні дитини вона так і не отримала.
9 липня 2019 року позивач звернулася до відповідача із письмовим запитом про підстави не призначення їй допомоги, та в цьому же місяці отримала відповідь від 12 липня 2019 року, в якій було вказано, що державна допомога при народженні дитини, призначається за умови звернення за її призначенням не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (а.с. 4-6).
У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначив правомірність відмови позивачу у призначенні їй допомоги при народженні дитини, обґрунтовуючи це наступним.
1 липня 2019 року позивач звернулася до Управління з питання оформлення допомоги при народженні дитини відповідно до Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», надавши власноруч заповнену заяву до якої додала копію свідоцтва про народження доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час прийому документів у позивача спеціалістом Управління було роз'яснено ОСОБА_1 , що на допомогу при народженні дитини вона вже не має права. Відповідно до рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 3 липня 2019 року позивачу було направлено повідомлення на адресу фактичного місця перебування, зазначеного у довідці 1 липня 2019 року про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, про відмову в наданні допомоги з роз'ясненням порядку надання допомоги при народженні дитини.
Також у відзиві на позов зазначено, що Управління соціального захисту населення є державною неприбутковою, бюджетною організацією, яка підпорядкована органу місцевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів міського бюджету та власних фінансових надходжень не має, тому сплатити судові витрати по справі не в змозі (а.с. 27-29).
Ухвалою суду від 2 серпня 2019 року відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 1-2).
Ухвалою суду від 16 серпня 2019 року судом вирішено питання про перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 24).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи - АДРЕСА_1 ; місце постійної реєстрації: АДРЕСА_2 (а. с. 12-15).
Відповідач, Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області, код ЄДРПОУ 26000411, місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, буд. 1, є органом державної влади (а.с. 43-44).
Як встановлено судом позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 народила у м. Макіївці Донецької області доньку - ОСОБА_2 , про Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 24 вересня 2018 року видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 13).
1 липня 2019 року позивач в Управлінні соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області отримала довідки внутрішньо переміщених осіб на себе та доньку за №№ 1421-5000150952, 1421-5000150978 (а.с. 14,15).
Також 1 липня 2019 року позивачем було подано до відповідача заяву за № 1201 про призначення допомоги при народженні дитини, що підтверджується відповідною розпискою відповідальної особи управління праці та соціального захисту населення (а.с. 16).
Рішенням відповідача від 3 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини (а.с. 33).
Розпорядженням відповідача від 3 липня 2019 року також визначено про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини із посиланням на ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (а.с. 31).
Повідомленням про відмову в наданні державної допомоги сім'ям з дітьми від 3 липня 2019 року № 08/3-02170 позивача сповіщено про прийняття рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку із пропуском останньою 12-ти місячного строку звернення із заявою про її призначення (а.с. 20, 32).
25 липня 2019 року представником заявника ОСОБА_1 ОСОБА_3 було надіслано адвокатський запит до відповідача про роз'яснення підстав відмови в призначенні позивачу допомоги на доньку (а.с. 17-18).
12 липня 2019 року відповідач надіслав представнику заявника відповідь на запит, у якій повідомив про те, що позивач пропустила 12-ти місячний строк звернення із заявою за призначенням допомоги на дитину (а.с. 19).
Будучи не згодною із відмовою у призначенні їй допомоги при народженні дитини позивач звернулась до суду із даним позовом.
При вирішенні справи по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно з ч. 1 ст. цього Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.
Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у ст. 11 Закону.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами ст. 11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 4 лютого 2009 року).
Суд погоджується із відповідачем, що позивач звернулась із заявою про призначення допомоги при народженні дитини із пропуском строку, встановленого Законом № 2811-XII та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Разом із цим суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Крім цього, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів саме дитини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16, висновок якого відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини, прийнято управлінням без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини на підставі її заяви від 1 липня 2019 року.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу допомоги при народженні дитини, суд зазначає наступне.
Не нарахування та не виплата позивачу допомоги при народженні дитини мало місце у зв'язку із не прийняттям відповідачем рішення про призначення допомоги при народженні дитини.
Тобто, нарахування та виплата зазначеної допомоги є похідними від прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про призначення вказаної допомоги.
Відмова у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини за умови прийняття рішення про призначення такої допомоги не є спірним в межах даної справи, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що ухвалою суду від 2 серпня 2019 року відстрочено сплату до вирішення справи по суті, беручи до уваги, що позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру (визнання незаконним та скасування рішення відповідача), які судом вирішено задовольнити, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити та здійснити виплату позивачу допомоги при народженні дитини є похідними від основних позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн.
Щодо посилання відповідача на те, що управління є державною неприбутковою, бюджетною організацією, яка підпорядкована органу місцевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів міського бюджету та власних фінансових надходжень не має, - суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення особи від сплати судового збору.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , фактичне місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце постійної реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 26000411) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні іншіх позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 26000411) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.П. Волгіна