25 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/5904/18
категорія 112030400
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та покладення обов'язку вчинити певну дію,
встановив:
Позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області у відмові в наданні державної соціальної допомоги за період з 01.10.2013 по 30.09.2017 малозабезпеченій сім'ї їй, позивачці по справі;
- скасувати рішення № 572 начальника Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання надміру виплачених коштів від 19.04.2018;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити державну соціальну допомогу з 1 квітня 2018 р. як малозабезпеченій сім'ї.
В обґрунтування позову зазначила, що в червні 2018 року отримала рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області №572 від 19.04.2018, яким визначено обсяг надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за період з 01.10.2013 по 30.09.2017 в сумі 72844 грн 89 коп., у зв'язку із зміною середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Вважає, що рішення № 572 від 19.04.2018 є неправомірним, оскільки жодних фактів умисних дій позивача, спрямованих на навмисне подання недостовірних відомостей чи приховування відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру не встановлено, а також не доведено, що шкода управлінню завдана саме з її вини. Також указала, що на момент звернення до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, тобто 07.10.2013, вона не була одружена з ОСОБА_2 , шлюб укладено лише 10.06.2015, а тому рішення є безпідставним. Стверджує, що про існування земельного паю їй, як дружині ОСОБА_2 взагалі не було нічого відомо, оскільки державний акт про право власності на земельну ділянку знаходився у його матері і про його існування вона дізналася від відповідача.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 28.02.2019.
Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що рішення управління №572 від 19.04.2018 є правомірним, оскільки позивач навмисно приховала відомості про майно та доходи (наявність земельної ділянки у власності ОСОБА_2 та отримання від неї доходу), адже разом із заявою про призначення допомоги подавала декларації про доходи та довідки про доходи ОСОБА_2 , де про отримання доходу від земельної ділянки зазначено не було. Зазначає, що з 2013 року позивач вказувала та визнавала ОСОБА_2 як свого чоловіка (співмешканця) від якого має дитину та, відповідно, як члена малозабезпеченої сім'ї. Не зазначення ОСОБА_1 відомостей про наявність земельної ділянки, вплинуло на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги з 2013 року та визначення її розміру, внаслідок чого було надміру виплачено кошти. На підставі викладеного представник відповідача вважає, що рішення Управління № 572 від 19.04.2018 є правомірним, прийнятим на підставі та у межах повноважень.
28.02.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2019 у зв'язку із необхідністю підготовки представником позивача заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
18.03.2019 справа в судовому засіданні не слухалася, у зв'язку із клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи. Нове судове засідання призначено на 03.04.2019.
03.04.2019 представником позивача подано уточнюючу позовну заяву про визнання дій неправомірними та покладення обов'язку вчинити певні дії, а також заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав. У зв'язку з необхідністю представнику відповідача часу для ознайомлення з поданими заявами в судовому розгляді справи оголошено перерву до 10.04.2019.
Ухвалою суду від 10.04.2019 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом поважними, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та покладення обов'язку вчинити певну дію. У задоволенні клопотання Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав наведених в уточненій позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на аргументи викладені у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, судом без виходу до нарадчої кімнати та зі згоди представників сторін постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 09.10.2013, 20.10.2014, 22.04.2015, 07.09.2015, 11.11.2015, 19.05.2016, 22.11.2016, 12.04.2017, 13.10.2017 ОСОБА_1 зверталася до органу праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, а саме державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Разом із заявами позивачем були подані декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги за періоди з 01.04.2013 до 30.09.2013, 01.04.2014 до 30.09.2014, з жовтня 2014 р. до квітня 2015 р., з квітня 2015 р. до жовтня 2015 р., з жовтня 2015 р. до квітня 2016 р., з квітня 2016 р. до жовтня 2016 р., з 01.10.2016 до 01.04.2017, з квітня 2017 р. до жовтня 2017 р..
За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області прийнято ряд рішень, а саме:
- рішення від 15.10.2013 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 1 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року;
- рішення від 22.10.2014 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 1 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року;
- рішення від 29.04.2015 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 1 квітня 2015 року по 30 вересня 2015 року;
- рішення від 07.09.2015 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 1 вересня 2015 року до 30 вересня 2015 року;
- рішення від 12.11.2015 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 1 жовтня 2015 року по 31 березня 2016 року;
- рішення від 19.05.2016 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 1 квітня 2016 року по 30 вересня 2016 року;
- рішення від 22.11.2016 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 1 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року;
- рішення від 12.04.2017 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 1 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року;
- рішення від 13.10.2017 про відмову в наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, у зв'язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім'ї.
У лютому 2018 року головним державним соціальним інспектором Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області здійснено перевірку достовірності наданої інформації про доходи сім'ї ОСОБА_1 , яка звернулася за державною допомогою малозабезпеченим сім'ям (надалі - ДСД), про що складено акт № 241 від 12.02.2018.
В акті зафіксовано, що ОСОБА_1 не було задекларовано доходи чоловіка ОСОБА_2 , виплата 1204,00 грн за кодом ознаки 109 від ССВК "Білопільський" та виплата 200,00 грн за кодом ознаки 167 в період з 01.01.2017 по 31.03.2017. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було подано недостовірні відомості про доходи чоловіка та не вказано про наявність земельної ділянки, що вплинуло на встановлення права на призначення ДСД з 2013 року та визначення її розміру, внаслідок чого було надміру виплачено кошти ДСД.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області №609 від 19.04.2018 ОСОБА_1 повідомлено про здійснену перевірку та виявлені розбіжності між сумами задекларованих доходів та отриманими даними від Бердичівської об'єднаної ДПІ ГУДФС м. Бердичева. Також, в зв'язку з виявленням обставин, визначено обсяг надміру отриманих коштів допомоги за період з 01.10.2013 по 30.09.2017 в сумі 72844,89 грн. Одночасно зазначено, що надлишково отримані кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в сумі 72844 грн 89 коп. необхідно терміново повернути на рахунок управління протягом 2 місяців.
19 квітня 2018 року Начальником управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації прийнято рішення №572 про визначення надміру виплачених коштів, яким ОСОБА_1 визначено обсяг надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за період з 01.10.2013 по 30.09.2017 в сумі 72844 грн 89 коп. в зв'язку із зміною середньомісячного сукупного доходу сім'ї (акт № 241 від 12.02.2018 головного державного інспектора управління).
Вважаючи рішення про надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги протиправним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законодавство про державну соціальну допомогу складається з Закону України "Про прожитковий мінімум", Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини з надання державної соціальної допомоги.
Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000 №1768-III спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.
Відповідно до положень статті першої Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000 №1768-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1768-III), державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї;
сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа;
малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;
прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення;
середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. До сукупного доходу сім'ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення.
Згідно зі ст. 3 Закону №1768-III, право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 4 Закону №1768-III, державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Положеннями частини 10 статті 4 Закону № 1768-III визначено, що порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 250 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 250), державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї (абз. 1 п. 3 Порядку № 250).
Умови, за яких державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата визначені у ст. 7 Закону №1768-III та п.п. 10, 12, 25 Порядку № 250.
Так, у частині 4 статті 7 Закону №1768-III визначено, що якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Згідно із п. 25 Порядку № 250, виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється:
якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення;
у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), - з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;
за заявою уповноваженого представника сім'ї - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою;
у разі припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу сім'ї, з причин, передбачених абзацами сімнадцятим (крім припинення реєстрації у разі працевлаштування самостійно), дев'ятнадцятим - двадцять другим підпункту 1 і підпунктом 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. N 198 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 26, ст. 859), - з місяця, що настає за місяцем, в якому припинено реєстрацію безробітного за інформацією центрів зайнятості.
Пунктом 12 Порядку № 250 визначено, що у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Відповідно до пункту 27 Порядку № 250, контроль за правильністю призначення і виплати соціальної допомоги здійснює орган соціального захисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів. Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до 15 календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від територіальних органів ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном. Інформування органів соціального захисту населення стосовно дотримання безробітним працездатним членом малозабезпеченої сім'ї законодавства про зайнятість у частині сприяння своєму працевлаштуванню та припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу малозабезпеченої сім'ї, здійснюється центрами зайнятості до 10 числа місяця, що настає за звітним.
У відповідності до п. 28 Порядку № 250, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення:
визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї;
повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення;
у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті;
у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що право припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям і визначення обсягу надміру виплачених коштів та встановлення строків їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї виникає у відповідача лише в разі виявлення, що сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру. При цьому прийняття рішення про припинення виплати соціальної допомоги можливе лише в тому випадку, коли після прийняття рішення про призначення соціальної допомоги та в період виплати такої допомоги встановлена наявність обставин, за яких сім'я не має права на отримання цієї допомоги. Для виконання, наведених функцій відповідачу, серед іншого, надано право робити запити та у строк до 15 календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від територіальних органів ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
В контексті наведеного, суд зауважує, що Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації рішення про припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям сім'ї позивача не приймалося. Оскаржуване рішення №572 від 19.04.2018 про визначення надміру виплачених коштів прийнято в період, коли сім'я позивача не отримувала вказаної допомоги, так як рішенням відповідача від 13.10.2017 їм відмовлено в наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї на період з 01.10.2017 по 31.03.2018. Підставою для прийняття Начальником управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації рішення №572 від 19.04.2018, яким ОСОБА_1 визначено обсяг надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за період з 01.10.2013 по 30.09.2017 в сумі 72844 грн 89 коп., є зміна середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Одночасно суд наголошує, що спірне рішення відповідача від 19.04.2018 взагалі не містить посилань на п.28 Порядку №250, як на підставу його прийняття. Також зі змісту рішення № 572 від 19.04.2018 не вбачається урахування відповідачем під час його прийняття вимог пункту 28 Порядку №250 щодо врахування матеріального стану сім'ї при визначенні обсягу надміру виплачених коштів та встановлення строків їх повернення.
Натомість матеріалами справи підтверджено, що сім'я ОСОБА_1 виховує п'ятьох дітей: ОСОБА_3 , 2005 р.н., ОСОБА_4 , 2007 р.н., ОСОБА_5 , 2010 р.н., ОСОБА_6 , 2013 р.н., ОСОБА_7 , 2015 р.н..
Ураховуючи наведене, соціальний статус сім'ї позивача, наявність на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що рішення відповідача №572 від 19.04.2018 про визначення надміру виплачених коштів ОСОБА_1 прийняте не на підставі та у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права малозабезпеченої сім'ї.
Окремо слід зауважити, що як видно із довідки - розрахунку про надлишково отримані кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 по 30.09.2017, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 19.02.2019 № 261/04, за спірним рішенням позивач зобов'язана повернути всю нараховану та отриману державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за 2013 рік у розмірі 5585,19 грн, за 2014 рік - 19352,22 грн, за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 в сумі 36054,30 грн, у зв'язку з наявністю земельної ділянки понад 0,6 га, та частину допомоги, з урахуванням доходів від здачі земельної ділянки в оренду та інших доходів, за період з 01.10.2015 по 31.03.2016 в сумі 1144,02 грн, за період з 01.04.2016 по 30.09.2016 в сумі 2692,68 грн, з 01.10.2016 по 31.03.2017 в сумі 2574,96 грн, з 01.04.2017 по 30.09.2017 в сумі 5441,52 грн.
Дійсно, копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 03.06.2003, підтверджено, що ОСОБА_2 , який у деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги ОСОБА_1 указаний членом сім'ї (чоловік, співмешканець), є власником земельної ділянки площею 2,8499 га на території Білопільської сільської ради Козятинського району Вінницької області, кадастровий номер 0521480400030010107, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження Козятинської районної державної адміністрації від 22.05.2003 № 217. Вказана земельна ділянка ОСОБА_2 передана в строкове платне користування Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Білопільський" відповідно до договору оренди землі № 291 від 10.06.2008 та додаткової угоди № 1 від 03.08.2017.
Утім суд ураховує, що абзацом п'ятим частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (у редакції до 10.06.2015) було передбачено, що державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.
Згідно із абз. 3 ст. 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (у редакціях, чинних у весь спірний період та на момент прийняття оскаржуваного рішення), державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї.
Поряд з цим, у частині 2 вказаної статті Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (у редакціях, чинних у весь спірний період та на момент прийняття оскаржуваного рішення) було визначено, що за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо: у складі сім'ї є інвалід; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що навіть за наявності обставин, передбачених у частині першій статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад внаслідок обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сам факт виявлення у власності малозабезпеченої сім'ї земельної ділянки площею понад 0,6 га та/або з'ясування того, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування не є безумовною підставою, яка виключає можливість призначення допомоги.
Також суд звертає увагу на те, що згідно із Законом України від 19.05.2015 N 454-VIII абзац п'ятий частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" - виключено. З 10.06.2015 наявність у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї земельної ділянки площею понад 0,6 га не є перешкодою для призначення державної соціальної допомоги.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що рішення відповідача №572 від 19.04.2018 про визначення надміру виплачених коштів є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області у відмові в наданні державної соціальної допомоги за період з 01.10.2013 по 30.09.2017 та зобов'язання відповідача призначити та виплатити державну соціальну допомогу з 1 квітня 2018 р. як малозабезпеченій сім'ї, то суд зазначає таке.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє на момент розгляду та вирішення справи, далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Саме по собі звернення до адміністративного суду не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Тобто, право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача, при цьому таке порушення повинно бути зумовлене рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
В світлі розглядуваних правовідносин слід зазначити, що відмова в наданні державної соціальної допомоги можливе лише відповідним рішенням уповноваженого органу, в даному випадку Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, прийнятим внаслідок розгляду заяви та документів уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї, в порядку, передбаченому Законом №1768-III та Порядку № 250.
Як було встановлено раніше судом, за період з 01.10.2013 по 30.09.2017 за результатами розгляду заяв і документів позивача як представника сім'ї Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області було прийнято ряд рішень про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї. Жодного рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї у вказаний період відповідачем не приймалося. Ототожнення рішення відповідача про визначення надміру виплачених коштів № 572 від 19.04.2018 з рішеннями та/або діями відповідача про відмову в наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї є неможливим та безпідставним.
Також суд відмічає, що рішення відповідача від 13.10.2017 про відмову в наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї не є предметом оскарження в даній справі.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області у відмові в наданні державної соціальної допомоги за період з 01.10.2013 по 30.09.2017.
Щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити державну соціальну допомогу з 1 квітня 2018 р. як малозабезпеченій сім'ї, то суд ураховує, що визначення періоду і дати призначення допомоги є виключними повноваженнями відповідача за результатами розгляду відповідної заяви.
Із пояснень відповідача на уточнену позовну заяву видно, що ОСОБА_1 у квітні місяці 2018 року із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не зверталася. Рішення про відмову у призначенні та виплаті допомоги з 01.04.2018 не приймалося. Вказане позивачем не спростовано.
За наведених обставин, а також ураховуючи те, що передумовою для можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії повинна бути наявність факту порушення прав особи, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення, які, у даному випадку, відсутні, суд залишає позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача призначити та виплатити державну соціальну допомогу з 1 квітня 2018 р. як малозабезпеченій сім'ї без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суд).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 194, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Шевченка, 55, с. Мирославка, Бердичівський район, Житомирська область, 13341, ідентифікаційний код: 03192804) про визнання дій неправомірними та покладення обов'язку вчинити певну дію задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання надміру виплачених коштів від 19.04.2018 № 572.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко