справа № 760/2905/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Коробенко С.В.
провадження № 22-ц/824/11916/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
18 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Желепи О.В.,
при секретарі Бондаренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року у складі судді Коробенка С.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення штрафних санкцій за затримку виплати страхового відшкодування, -
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ СК «Українська страхова група» про стягнення штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування.
Позивачка зазначала, що 13.03.2013 року між нею та ПрАТ СК «УСГ» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2107-13-00082, предметом якого є страхування автомобіля марки «Mazda 2», державний номерний знак НОМЕР_1 , на період від 25 березня 2013 року до 24 березня 2014 року.
Позивачка вказувала, що 04 жовтня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю її застрахованого автомобіля, у зв'язку з чим вона подала до страхової компанії всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи і відповідачем випадок був визнаний страховим, у зв'язку з чим 02.12.2013 року їй (позивачці) було виплачене страхове відшкодування в розмірі 45 622 грн. 50 коп.
Не погоджуючись з розміром виплаченого страхового відшкодування, позивачка звернулася до суду з позовом і рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року її позов задоволено частково і стягнуто страхове відшкодування в розмірі 19341 грн. 52 коп. Зазначена сума була фактично виплачена позивачці 25 грудня 2015 року.
Враховуючи, що судом було визнано необґрунтованою виплату страхового відшкодування позивачці у заниженому розмірі і стягнуто недоплачену суму, позивачка вважала встановленим факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача санкції за період прострочення сплати суми у розмірі 19 341 грн. 52 коп. від 03.12.2013 року до 25.12.2015 року, а саме: - пеню на рівні подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 14544 грн. 82 коп.; - 3% річних в сумі 1 195 грн. 46 коп. та інфляційні втрати в сумі 13 287 грн. 62 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року позов задовольнити частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 суму штрафних санкцій в розмірі 28041 грн. 47 коп, з яких: - пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 13 585 грн. 85 коп.; - 3% річних в розмірі 1 168 грн.; -інфляційні втрати в розмірі 13 287 грн. 62 коп.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідача з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Українська страхова група» відхилено і рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року касаційну скаргу ПрАТ «СК «Українська страхова група» задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Українська страхова група» про стягнення пені скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року залишено без змін.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд міста Києва, Апеляційний суд Київської області та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві. За змістом повідомлення, розміщеного в газеті «Голос України», днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.
Отже, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2016 року переглядатиметься Київським апеляційним судом в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Українська страхова група» про стягнення пені.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало чинності, був встановлений факт неналежного виконання страховиком своїх зобов'язань за договором страхування, що відповідно до ст.614 ЦК України є підставою відповідальності за порушення зобов'язання, так як відповідач не в повному обсязі сплатив страхове відшкодування та порушені права позивачки на отримання повного розміру страхового відшкодування, і ці обставини, встановлені рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню.
Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону відповідає не в повній мірі.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до поданої апеляційної скарги та як вбачається з матеріалів справи, страховий акт був складений відповідачем 27 листопада2013 року, а тому останнім днем виконання відповідачем свого обов'язку з виплати страхового кодування було 18 грудня 2013 року.
Відповідно, від 19 грудня 2013 року розпочалось прострочення виконання страховиком свого зобов'язання перед позивачем в частині виплати 19341 грн. 52 коп. Зазначена сума була виплачена лише 25 грудня 2015 року.
Сума страхового відшкодування, належна позивачу, була визначена відповідачем на підставі звіту про оцінку вартості (розміру) збитку №743/11/13 від 8 листопада 2013 року, наданих позивачем документів, умов договору та норм чинного законодавства України.
На підставі вищевказаних документів відповідачем було складено страховий акт та розрахунок розміру страхового відшкодування.
02 грудня 2013 року відповідач здійснив позивачу виплату страхового відшкодування у розмірі 45 622 грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням №21840.
Не погодившись з розрахунком суми страхового відшкодування відповідача, позивач лише в 2015 року, а саме, через рік звернувся з позовною заявою до суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання: визначити дійсний розмір майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04 жовтня 2013 року, завданий автомобілю марки «Мазда 2» (державний реєстраційний № НОМЕР_1 ) на день дорожньо-транспортної пригоди.
Результатом проведення вищевказаного дослідження було складено висновок експерта №СІ 5- від 06 червня 2015 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля позивачки внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 04 жовтня 2013 року, станом на момент ДТП становила 81 261 грн. 76 коп.
В апеляційній скарзі зазначено, що Солом'янський районний суд у рішенні від 27 вересня 2016 року нарахував штрафні санкції від 19 грудня 2013 року, тобто раніше дати, коли стала відома інформація про нібито порушене право позивача, а саме раніше дати складання висновку експерта № СІ5-156 від 6 червня 2015 року.
Крім того, Солом'янський районний суд м. Києва неправильно застосував та порушив норми матеріального права.
Так, відповідно до рішення, право позивача було порушено відповідачем починаючи від 19 грудня 2013 року.
Отже, строк позовної давності по зверненню з вимогою про стягнення пені закінчується ще 19 грудня 2014 року і строк позовної давності щодо стягнення пені закінчився ще до того моменту, коли стала відома інформація про начебто порушене право позивача, а саме, до 06 червня 2015 року.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічні положення містяться у частині четвертій статті 82 ЦПК України.
Як вбачається з рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, ним стягнуто недоотриману ОСОБА_1 суму страхового відшкодування та встановлено факт неналежного виконання страховиком своїх зобов'язань за договором страхування, порушення її прав на отримання своєчасного та повного розміру страхового відшкодування.
Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Отже, договір про надання послуг (зокрема, страхових) є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Зі змісту статтей 524, 533-535, 625 ЦК України вбачається, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Отже, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.3 статті 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору - страхова сума.
Крім того, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
З огляду на вищевикладене, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язаня (неналежне виконання).
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «СК «Українська страхова група» порушило взяті на себе зобов'язання за договором страхування шляхом несвоєчасної виплати повної суми страхового відшкодування, а тому на користь позивача підлягали стягненню штрафні санкції за затримку виплати страхового відшкодування, відповідно до п.9.4.4, п. 19.1 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами та транспорті від 13 березня 2013 року за №28-2107-13-00082.
Проте, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Положенням статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Цивільний кодекс України не встановлює вимог щодо форми заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Така заява може бути викладена у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання (письмового чи усного), що відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, згідно з якими учасники справи мають право заявляти клопотання, а також давати усні і письмові пояснення суду.
У поданих запереченнях на позов та апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Українська страхова группа» окрім своєї незгоди із заявленими позовними вимогами послалося на порушення строків позовної давності щодо стягнення пені, оскільки такий закінчився 19 грудня 2014 року.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначене клопотання не вирішив, момент початку перебігу позовної давності не встановив і не надав оцінки доводам ПрАТ «СК «Українська страхова группа» щодо пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Як вбачається з Договору добровільного страхування наземного транспорту 28-2107-13-00082, його укладено 13 березня 2013 року.
Дорожньо-транспорта подія сталася 04 жовтня 2013 року.
Позов до суду подано 15 лютого 2016 року.
Позовна давність закінчилася 19 грудня 2014 року.
Розмір пені від 03 грудня 2013 року до 24 грудня 2015 року становив 14544 грн. 82 коп.
Пеня від 19 грудня 2013 року до 19 грудня 2014 року становить 7059 грн. 65 коп. (19341,52. - (прострочена сума боргу) х 0,1 = 1934,152 х 365 = 705965, 48 : 100 = 7059 грн. 65 коп.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, з врахуванням встановленого початку перебігу позовної давності щодо стягнення пеніколегія суддів вважає за необхідне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2016 року в частині стягнення пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 13 585 грн. 85 коп. скасувати і в цій частині прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 7059 грн. 65 коп. (сім тисяч п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок).
Також стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1348 грн. 20 коп. (одна тисяча триста сорок вісім гривень двадцять копійок).
В решті рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року в частині стягнення пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 13 585 грн. 85 коп. скасувати і в цій частині прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 7059 грн. 65 коп. (сім тисяч п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (зареєстрований за адресою: 03038 , м. Київ, вул. Федорова , 32-А, кв. 22) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1348 грн. 20 коп. (одна тисяча триста сорок вісім гривень двадцять копійок).
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: