Справа № 755/12474/16-к Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/282/4575/2019 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
17 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5
заявника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року,
ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури №4 у кримінальному провадженні №42013110040000589 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.176 КК України, яка проявилась у не повідомленні ОСОБА_7 про підозру у вчиненні злочину, а тому просив зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні вчинити процесуальну дію, а саме вручити повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні злочину або надати відповідне розпорядження слідчому у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури №4 у кримінальному провадженні №42013110040000589 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.176 КК України та зобов'язання прокурора вчинити певні дії відмовлено. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що за результатами розгляду скарги він може зобов'язати слідчого чи прокурора вчинити лише таку процесуальну дію, яку останні зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк, однак ОСОБА_6 в прохальній частині скарги просить слідчого суддю зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні вчинити процесуальну дію, а саме вручити повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні злочину або надати відповідне розпорядження слідчому у кримінальному провадженні, тобто просить зобов'язати прокурора вчинити процесуальну дію, що не є такою, яку прокурор зобов'язаний вчинити у встановлені процесуальним законом строки, а тому дана скарга ОСОБА_6 в порядку судового контролю не може бути предметом розгляду слідчим суддею в розумінні положень ст.303 КПК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та зобов'язати процесуального керівника в даному кримінальному провадженні забезпечити вручення обвинуваченій ОСОБА_7 повідомлення про підозру у вчиненні злочину. В обґрунтування вимог своєї скарги указав, що строки вручення повідомлення про підозру регламентовані ч.1 ст. 219 КПК України, з якої вбачається що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить максимум 18 місяців. За наведених обставин, апелянт указує, що у скарзі до слідчого судді він просив зобов'язати прокурора вчинити процесуальну дію, що саме є такою, яку прокурор зобов'язаний вчинити у встановлені процесуальним законом строки, а тому вважав відмову слідчого судді у задоволенні його скарги незаконною.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_6 , який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з огляду на таке.
За змістом скарги ОСОБА_6 оскаржена бездіяльність прокурора, яка, на думку заявника, проявилась у неврученні ОСОБА_7 повідомлення про підозру.
Підстави для оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора визначені у п.1 ч.1 ст. 303 КПК України. Відповідно до цієї норми закону на досудовому розслідуванні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Врахувавши цю норму закону, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у своїй скарзі заявник просив зобов'язати вчинити дію, що не є такою, яку прокурор та слідчий зобов'язані вчинити у встановлені процесуальні строки. Колегія суддів із цим висновком слідчого судді погоджується. Так, відповідно до положень Глави 22 КПК України повідомлення про підозру та вручення особі відповідного процесуального рішення відноситься до компетенції слідчого чи прокурора, у випадку наявності випадків, передбачених ч.1 ст.276 КПК України. Встановлення наявності цих випадків є процесуальною діяльністю прокурора чи слідчого, яка не обмежена часовими рамками, що указує на те, що відповідна бездіяльність не може оскаржуватись у порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України.
За змістом ч.4 ст.304 КПК України подання скарги на рішення, дію чи бездіяльність, що не підлягає оскарженню є підставою для відмови у відкритті провадження за скаргою. Належним чином врахувавши зазначені обставини та вірно застосувавши вимоги кримінального процесуального закону слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що скарга подана на бездіяльність, що не підлягає оскарженню та на законних підставах відмовив у відкритті провадження за скаргою, належним чином мотивувавши дане рішення.
Посилання у апеляційній скарзі на положення ч.1 ст. 219 КПК України колегія суддів вважає не коректним, оскільки ст. 219 КПК України встановлюються строки досудового розслідування і не регламентуються строки повідомлення про підозру.
Посилання апелянта на порушення розумних строків досудового розслідування не дає підстав для визнання незаконною бездіяльності, пов'язаної із неврученням повідомлення про підозру. При цьому колегія суддів враховує те, що оскарження недотримання розумних строків урегульоване положеннями ст. 308 КПК України і не може вирішуватись шляхом подачі скарги у порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури №4 у кримінальному провадженні №42013110040000589 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.176 КК України та зобов'язання прокурора вчинити певні дії відповідає вимогам закону, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури №4 у кримінальному провадженні №42013110040000589 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.176 КК України та зобов'язання прокурора вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4