Апеляційне провадження № 22-ц/824/7504/2019
18 вересня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи 756/6942/16-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шахової О.В., суддів Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.
сторони справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»),
відповідачі: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_3 Вікторовичем,
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2019 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Луценко О.М., -
У травні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 29 серпня 2005 року, 23 травня 2006 року, 2 квітня 2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори, відповідно до яких банк надав відповідачу кредит в сумі відповідно 69 900 доларів США, 36 130,00 доларів США та 96 000 доларів США з поверненням кредиту, передбаченим умовами договорів кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитом та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до дати, визначеної в договорі або достроково у випадках, передбачених самими договорами.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 26.08.2005, 2.04.2006, 23.05.2006 було укладено договори поруки, відповідно до яких ОСОБА_2 зобов'язалася перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договорами кредиту від 29.08.2005, 23.05.2006 та 2.04.2007.
Свої зобов'язання, визначені договорами кредиту, банком виконано належним чином в повному обсязі. Проте, кредиторами не виконувалися умови договорів - порушувалися строки повернення кредитів та сплати процентів, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 18.05.2016 склала 66 683,53 доларів США, що еквівалентно 1 685 321,33грн. за договором кредиту від 23.05.2006. За договором кредиту від 2.04.2007 року заборгованість станом на 19.05.2016 склала 188 116, 49 доларів США, що еквівалентно 4 751 303, 18 грн. За договором кредиту від 26.08.2005 заборгованість станом на 19.05.2016 року склала 125 243, 12 доларів США, що еквівалентно 3 167 145,34 грн., у зв'язку з чим просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_1 , про визнання договорів поруки припиненими.
Свої зустрічні вимоги обґрунтовувала тим, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами від 29.08.2005, 23.05.2006, 2.04.2007, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», вона уклала з банком договори поруки від 26.08.2005, 23.05.2006, 2.04.2006, відповідно до яких зобов'язалася перед банком у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій у розмірі, в строки та в порядку передбаченому договорами кредиту від 29.08.2005, 23.05.2006, 2.04.2007.
Проте, як вбачається з розрахунків, наданих банком до свого позову, ОСОБА_1 перестав погашати заборгованість за кредитними договорами ще у 2008 році.
Посилаючись на п. 4 ст. 559 ЦК України, враховуючи, що з моменту настання строку виконання основного зобов'язання банк протягом шести місяців не пред'явив вимоги до поручителя, просила про задоволення зустрічних позовних вимог та визнання недійсними договорів поруки.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2019 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором № 39.29-50/232к від 23.05.2006 року у розмірі 66 683 долари США 53 центів, що за курсом НБУ станом на 18.05.2016 становить 1 685 321 гривні 33 копійки. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором № 030.29/245-С від 2.04.2007 року у розмірі 188 116 долари США 49 центів, що за курсом НБУ станом на 19.05.2016 становить 4 751 303 гривні 18 копійок. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором №39.5-26/301к від 29.08.2005 року у розмірі 125 243 долари США 12 центів, що за курсом НБУ станом на 19.05.2016 становить 3 167 145 гривень 34 копійки.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, зокрема, що судом першої інстанції не враховано обставини, наведені нею в зустрічному позові щодо закінчення строку, установленого договором поруки, так само як і спливу 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Зазначає, що по всіх трьох кредитних договорах третя особа ОСОБА_1 перестав погашати заборгованість ще в 2008 році. До неї, як поручителя вимог банк не пред'явив, а в суд звернувся лише в 2016 році з пропуском строку позовної давності.
Суд першої інстанції жодним чином не мотивував відмову у задоволенні її позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не оскаржується, а тому переглядається лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненими.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належно, проте про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання ) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3 ) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 травня 2006 року Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали Договір № 39. 29 - 50 / 232к, відповідно до якого банк надав останньому кредит в сумі 36 130,00 доларів США, з порядком повернення кредиту, передбаченим умовами Договору кредиту зі сплатою 11,85 відсотків річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 22.05.2013 або достроково у випадках, передбачених Договором кредиту.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.05.2006 уклали договір поруки № 39.29-50 / 092п , відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалася перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту.
Свої зобов'язання, визначені договором кредиту, банком виконано належним чином в повному обсязі.
Через неналежне виконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість, яка станом на 18.05.2016 склала 66 683,53 доларів США, що еквівалентно 1 685 321,33грн.
02.04.2007 між Акціонерно -комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 030.29/245к, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 96 000,00 доларів США, з порядком повернення кредиту, передбаченим умовами договору кредиту зі сплатою 12,50 відсотків річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 01.04.2017 або достроково у випадках, передбачених договором кредиту.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, Акціонерно- комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2.04.2006 уклали Договір поруки № 030.29-50/245-С, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалася перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту.
Свої зобов'язання, визначені договору кредиту, банком виконано належним чином в повному обсязі.
Відповідачами умови договору кредиту не виконувалися, були порушені строки повернення кредиту та сплати процентів.
Через неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відбулося виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 19.05.2016 склала 188 116,49 доларів США, що еквівалентно 4 751 303,18грн.
29 серпня 2005 року Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку" Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 уклали договір № 39.5-26/301к, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 69 900,00доларів США, з порядком повернення кредиту, передбаченим умовами Договору кредиту зі сплатою 12,50 відсотків річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 28.08.2015 або достроково у випадках, передбачених договором кредиту.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.08.2005 уклали договір поруки № 39.5-26/220п, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалася перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту.
Свої зобов'язання, визначені договором кредиту, банком виконано належним чином в повному обсязі.
Відповідачами умови договору кредиту не виконувалися, були порушені строки повернення кредиту та сплати процентів.
Через неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відбулося виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 19.05.2016 складає 125 243,12 доларів США, що еквівалентно 3 167145,34 грн.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р.оку у справі № 6 - 134цс12). У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою, виходячи із основних засад цивільного судочинства.
Законодавчі обмеження матеріально - правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Слід мати на увазі, що способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту ухвалення судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом пов'язане припинення поруки (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6 - 69цс11).
За змістом статей 559, 598 ЦК припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати. Вживаний законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК термін «порука» використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У цьому разі позовна давність обчислюється від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, а також пеня, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Як вбачається, з наданих банком розрахунків, ОСОБА_1 перестав виконувати умови договору та вносити оплати на погашення кредиту: за кредитним договором від 23.05.2006 - останній платіж здійснено 23.10.2008; за кредитним договором від 02.04.2007 - останній платіж здійснено 11.12.2008; за кредитним договором від 29.08.2005 - останній платіж здійснено 17.12.2008.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі N 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі N 6-1451 цс16.
Договорами поруки, укладеними між ПАТ «Укрсоцбанк»" та ОСОБА_2 , не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, умовами договорів встановлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором. Таким чином, умови договорів поруки про їх дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цими договорами установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.
Оскільки з позовом до суду банк звернувся лише у травні 2016 року, письмові вимоги про повне дострокове повернення заборгованості за кредитними договорами не були направлені боржнику та поручителю, то у зв'язку з пропуском шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання припиненою поруки за договорами від 23.05.2006, 02.04.2007, 26.08.2005 підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання припиненою поруки за договорами, рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 , як поручителя і солідарного боржника підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 134,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2019 року в частині солідарного стягнення заборгованості з кредитора ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 та в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитним договором № 39.29-50/232к від 23.05.2006 у розмірі 66 683 (шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят три) долари США 53 центи, що за курсом НБУ станом на 18.05.2016 становить 1 685 321 (один мільйон шістсот вісімдесят п'ять тисяч триста двадцять одну) грн. 33 коп.; заборгованість за кредитним договором № 030.29/245-С від 02.04.2007 у розмірі 188 116 (сто вісімдесят вісім тисяч сто шістнадцять) дол. США 49 центів, що за курсом НБУ станом на 19.05.2016 становить 4 751 303 (чотири мільйона сімсот п'ятдесят одну тисячу триста три) грн. 18 коп.; заборгованість за кредитним договором № 39.5-26/301к від 29.08.2005 у розмірі 125 243 (сто двадцять п'ять тисяч двісті сорок три) дол. США 12 центів, що за курсом НБУ станом на 19.05.2016 становить 3 167 145 (три мільйона сто шістдесят сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 34 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) судовий збір у розмірі 144 056 (сто сорок чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 55 коп.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати припиненою поруку за договором поруки № 39.29-50/092п від 23.05.2006, укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
Визнати припиненою поруку за договором поруки № 030.29-50/245-С від 02.04.2006, укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
Визнати припиненою поруку за договором поруки № 39.5-26/220п від 26.08.2005, укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді: