Справа № 464/10999/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/811/1499/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 27
23 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Фейір К.О.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, об'єднаним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, -
У жовтні 2014 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №049-2008-1460 на загальну суму 45 000 доларів США з терміном повернення кредиту до 10 травня 2028 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №049-2008-1460, між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені два окремі договори поруки №049-2008-1460-Р та №049-2008-1460-Р/1 від 20 травня 2008 року, згідно умов яких останні зобов'язуються перед позивачем відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли за кредитним договором в повному обсязі як існуючих, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.
Відповідальність позичальника та поручителів є солідарною.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором та допущенням заборгованості, всім відповідачам 29 липня 2014 року були надіслані листи-вимоги про дострокове погашення заборгованості на шістдесят перший день з моменту отримання вимоги, які залишилися без реагування.
З урахуванням зазначених обставин, ПАТ «Універсал Банк», на підставі ст.ст.525, 526, 530, 572, 590, 1050, 1054 ЦК України просив:
стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 049-2008-1460 від 20 травня 2008 року в розмірі 45 108(сорок п'ять тисяч сто вісім) доларів 21 цента США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку - 584 106,21 гривень, з них:
прострочена заборгованість по кредиту - 660,29 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку - 8 550,10 гривень;
сума дострокового стягнення кредиту - 40 411,36 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку - 523 286,70 гривень;
відсотки - 3 942,94 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку - 51 057,13 гривень;
підвищені відсотки - 93,62 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку - 1 212,29 гривень та судові витрати в розмірі 3 654 гривень (т.1 а.с.1-3);
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання договору споживчого кредиту.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 20 травня 2008 року між нею та ПАТ «Універсал Банк» було укладено споживчий кревний договір №049-2008-1460 згідно якого її було надано грошові кошти в сумі 45 000 доларів США.
Станом на 01 лютого 2014 року нею вчасно та в повному обсязі було сплачено 36859 доларів США. Але в подальшому через важке фінансове становище, вона не змогла і не може продовжувати виконувати свої обов'язки в повному обсязі.
Вона у лютому 2014 року зверталася до відповідача із клопотанням про зміну дати погашення щомісячних платежів, та перегляд процентів за користуванням кредитом, однак листом від 05 березня 2014 року їй було відмовлено у задоволенні клопотання.
Також у вересні 2014 року вона направила лист до відповідача із пропозицією внести зміни у Кредитний договір щодо оптимізації порядку сплати непогашеної частини кредиту, однак 09 жовтня 2014 року отримала лист із відмовою.
З урахуванням зазначених обставин, ОСОБА_1 на підставі ст.ст.651,652 ЦК України просила:
розірвати кредитний договір №049-2008-1460 від 20 травня 2008 року (т.1 а.с.77-80).
Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 049-2008-1460 від 20 травня 2008 року в розмірі 45 108(сорок п'ять тисяч сто вісім) доларів 21 цента США.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати зі сплати судового збору в рівних частках по 1218(одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень з кожного.
В задоволенні об'єднаного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд необґрунтовано стягнув заборгованість в іноземній валюті, адже первинні вимоги позивача були стягнення заборгованості за кредитним договором у гривнях.
Крім того, схема погашення кредиту не була класичною, погашенням у більшій мірі тіла кредиту, а ануїтетною схемою, з погашенням відсотків кредиту із подальшим погашенням залишку коштів від платежу власне на саме тіло. Натомість, банком при оформленні кредиту повідомлялось про те, що схема погашення кредиту власне є і буде виключно класичною.
Згідно висновку експертизи, у спірному кредитному договорі банком не вказано, за якою схемою здійснюється погашення кредиту, однак в додатку №2 до кредитного договору, поданий графік погашення кредиту за ануїтетним методом (схемою).
Із дослідження експерта убачається, що суми відсотків при різних схемах (методах) погашення кредиту відповідно до базових умов Кредитного договору №049-2008-1460 від 20.05.2008 року є різним.
Різниця між сумами відсотків за користування кредитом за ануїтетною та класичною схемами погашення кредиту складатиме 24230 доларів США.
Згідно висновку експерта встановлено, що реальна відсоткова ставка є 14,37% і вищою, аніж відсоткова ставка, яка вказана у Кредитному договорі, і розмір якої визначений на рівні 13,45%.
Банком 29 липня 2014 року були надіслані вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, тим самим було змінено строк виконання зобов'язання, а тому договір припинено достроково. З огляду на те, Банк втратив право на отримання відсотків та неустойки за кредитним договором.
При направленні вимоги про дострокове погашення заборгованості Позивачем було змінено строк виконання зобов'язання, а тому 6- ти місячний строк пре'явлення вимоги до поручителів сплив відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України.
Також порука є припиненою відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителів.
Внаслідок застосування позивачем нечесної підприємницької практики при видачі кредиту та обманом щодо реальної відсоткової ставки, обсяг відповідальності у неї зріс на 24 230,93 доларів США, тому обґрунтованим є зустрічний позов про розірвання кредитного договору.
Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договоромта ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.
Об'єднаний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним просить задовольнити та стягнути з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору за подання до Львівського апеляційного суду апеляційної скарги в розмірі 5481 грн.
Розгляд справи просить проводити без її участі (т.4 а.с.92-101).
В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року зміні на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі.
Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції стягнув солідарно з боржника та поручителів заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року №049-2008-1460 в сумі 45 108,21 доларів США.
З таким висновком суду повністю погодитися не можна виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 травня 2008 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №049-2008-1460, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 45000 доларів США, а позичальник прийняти такі, належним чином використати та повернути кредит, а також спалити проценти за користування кредитом в розмірі 13,45% річних (базова процентна ставка), строком до 10 травня 2028 року. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору (Т.1 а.с.14-19).
Пунктом 1.1.1 цього договору визначено, що за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 40,35 % річних.
Окрім цього, між сторонами кредитного договору погоджено перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредиторам та третім особам і пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту (додаток №1 до кредитного договору), а також графік платежів (додаток №2 до кредитного договору) (Т.1 а.с. 20-21, 22-24).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20 травня 2008 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 049-2008-001-Р, за умовами якого останній зобов'язався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх своїх зобов'язань за кредитним договором (Т.1 а.с.25-27).
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20 травня 2008 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 049-2008-001-Р/1, за умовами якого остання зобов'язалася перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх своїх зобов'язань за кредитним договором (Т.1 а.с.28-30).
За умовами п. 3.2 оспорюваного договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, є іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, видавши (перерахувавши) ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 45 000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №0492902USD000663 від 20.05.2008 (Т.1 а.с.12), випискою з особового рахунку (Т.1 а.с.13), заявою на видачу готівки №049В501081410033 від 20.05.2008 (Т.1 а.с.172).
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У відповідності до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Встановлено, що 29 липня 2014 ПАТ «Універсал Банк» на адресу відповідачів скерував письмові вимоги про негайну сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, та штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань, а також роз'яснив наслідки невиконання таких повідомлень, проте, останні залишені відповідачами без реагування, заборгованість у добровільному порядку не погашена (Т.1 а.с.31, 35, 36, 40, 44, 48, 49).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка згідно із розрахунком, наданим позивачем ПАТ «Універсал Банк», становить 45108,21 доларів США, з яких: 660,29 доларів США - прострочена заборгованість по сумі кредиту, 40411,36 доларів США - сума дострокового стягнення кредитну, 3942,94 доларів США - відсотки, 93,62 доларів США - підвищені відсотки (а.с. 5-8).
Статтею 554 ЦК передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п.1.4 договорів поруки №049-2008-1460-Р та №049-2008-1460-Р/1 від 20 травня 2008 року укладених між Банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Відповідно до п.1.1 зазначених договорів поруки, кожний поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов'язань, що виникають з кредитного договору.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для солідарного стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором у цьому разі не узгоджуються з вимогами ст.554 ЦК та умовами договорів поруки.
Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності.
За таких обставин кредитор, керуючись ст.543 ЦК, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
У справі, яка переглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники, хоча і за порушення умов одного й того ж кредитного договору.
Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ст.554 ЦК відсутні.
В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором №049-2008-1460 від 20 травня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення заборгованості з боржника та поручителів в іноземній валюті не знайшли свого підтвердження.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках , порядку та на умовах, встановлених законом (ч.1 ст.533 ЦК України).
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.1 ст.5 цього Декрету.
Суд першої інстанції правильно встановив, що наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями надає йому право як видавати кредити в іноземній валюті, так і стягувати грошові кошти у цій валюті.
Не знайшли свого підтвердження й доводи апеляційної скарги про припинення поруки з підстав ч.1,4 ст.559 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як зазначено у п.1.1. Договорів поруки поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати за зобов'язання боржника в повному обсязі як існуючих так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. В матеріалах справи відсутні дані про зміну зобов'язання для ОСОБА_1 за кредитним договором №049-2008-1460 від 20 травня 2008 року, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до п.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Із матеріалів справи встановлено, що термін повернення кредиту до 10 травня 2028 року.
Банк звернувся до відповідачів з вимогою про дострокове повернення кредиту 29 липня 2014 року, а з позовом звернувся 31 жовтня 2014 року.
Тому порука не припинена відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні об'єднаного позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не наведено підстав для визнання недійсним кредитного договору №049-2008-1460 від 20 травня 2008 року з підстав передбачених ст.203, ч.1 ст.215,ст.230 ЦК України та його розірвання відповідно до ст.ст.651,652 ЦК України.
Посилаючись на необхідність дотримання банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 не наведено та не доведено жодної обставини, яка б свідчили про порушення цих вимог під час укладення оспорюваного позичальником кредитного договору.
Відповідно до п.3 ст.3 та ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст.11 цього Закону до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
У пункті 8.5 оспорюваного кредитного договору встановлено, що позичальник, зокрема, підтверджує, що до укладення ним цього договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у кредитора, а саме: найменування та місцезнаходження кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту, строку, на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, яким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями Позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування); орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: (а) процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); (б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; (в) можливості та умов дострокового повернення кредиту) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений кредитний договір був добровільно підписаний, а відтак, ОСОБА_1 погодилася з усіма вказаними істотними умовами, у тому числі з порядком погашення кредиту.
Судом враховано, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та протягом більш як п'яти років не вважала, що кредитний договір не відповідає вимогам закону.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 до підписання договору мала можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір підписаний та виконувався сторонами протягом 2008-2014 років.
Тому, доводи позичальника про невиконання банком передбаченого законом обов'язку щодо роз'яснення перед укладанням договору всіх його умов, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Крім того, з висновку №223 судово-економічної експертизи вбачається, що реальна відсоткова ставка за кредитним договором №049-2008-1460 від 20.05.2008 складає 14,37%, що є меншим, ніж встановлено кредитним договором №049-2008-1460 від 20.05.2008 (Додаток №2 до Кредитного договору) - 15,26%. Дані обставини підтверджено експертом в судовому засіданні.
Враховуючи, що у судовому засіданні установлено, що в укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» кредитному договорі визначені чіткі умови виконання сторонами взятих на себе зобов'язань; додатки до цього договору №1 та №2 містять детальний розпис сукупної вартості споживчого кредиту та графік його погашення, які виконані одним шрифтом та кольором, обставини які-б ускладнювали його прочитання споживачем відсутні; перед укладенням спірного договору ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування та сукупною вартістю кредитку, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено укладення спірного кредитного договору із застосуванням нечесної підприємницької практики чи на умовах які є дискримінаційними (несправедливими) стосовно споживача фінансових послуг.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не убачав підстав для визнання кредитного договору №049-2008-1460 від 20 травня 2008 року недійсним.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищезазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року слід змінити в частині задоволення первісного позову ПАТ «Універсал Банк» з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову, в решті рішення суду слід залишити без змін.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 20 травня 2008 року №049-2008-1460 в сумі 45 108,21 доларів США змінити та в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року №049-2008-1460 в сумі 45 108,21 доларів США.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року №049-2008-1460 в сумі 45 108,21 доларів США.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2019 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.