19 вересня 2019 року
м. Рівне
Справа № 569/4141/19
Провадження № 22-ц/4815/1031/19
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Гордійчук І.О.
Рішення ухвалене в м. Рівне
Дата ухвалення повного тексту рішення 31 травня 2019 року
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Тхоревський С.О.,
з участю представника позивача : Мазур Р.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції АТ «Укрпошта» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У лютому 2019 року, ОСОБА_1 звернувся у Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 01 травня 2017 року по 03 грудня 2018 року в сумі 341 197,56 грн, витрат на правову допомогу в сумі 3150 грн та 3411,99 грн судових витрат.
Позов мотивує тим, що 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади виконуючого обов'язки директора Рівненської дирекції ПАТ «Укрпошта» за п.5 ст. 36 КЗпП України, на момент звільнення у відповідача була заборгованість з невиплаченої заробітної плати. Виплата заборгованості була проведена лише 03 грудня 2018 року. Відповідно, позивач зазначає, що на підставі ст. 117 КЗпП України, товариство повинно виплатити йому середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 01 травня 2017 року по 03 грудня 2018 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ "Укрпошта" задоволено.
Стягнуто з АТ "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 травня 2017 року по 02 грудня 2018 року в розмірі 341 197, 56 грн.
Стягнуто з АТ "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3411,99 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3150 грн.
У поданій апеляційній скарзі Рівненська дирекція АТ "Укрпошта" не погоджується із висновками суду по даній справі та заперечує проти винесеного рішення в повному обсязі, вважає його таким, що винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначають, що судом першої інстанції жодним чином не з'ясовувалось чи існувала у відповідача заборгованість перед позивачем із виплати заробітної плати. Вказують, що середній заробіток позивача було відкореговано на коефіцієнт коригування та ніяким чином не було не здійснено невиплату заробітної плати. Жодного доказу позивачем надано не було, а судом даний факт не взято до уваги.
Вказують, що підпис у наказі про звільнення із зазначенням суми розрахункових коштів та підпис у самому розрахунковому листі свідчить про те, що позивач знав суму розрахункових та не мав зауважень щодо її розміру.
Після свого переведення позивач ще протягом одного року продовжував працювати на посаді Радника Генерального директора та адміністративно знаходився у Рівненській дирекції АТ «Укрпошта», тому підозрюючи про порушення щодо нього законодавства про оплату праці, мав усі підстави та можливості вияснити ситуацію та відновити своє порушене право.
Зазначають, що позивач покликається на лист Управління Держпраці №18-04/6577 від 05.12.2018 як на підставу виплатити заробітну плату, але у висновках даного листа вказано, що відповідачем невірно здійснено розрахунок середнього заробітку при розрахунку відпускних, із порушенням п.10 Постанови №100 від 08.02.1995, також не вказано, що відповідачем не виплачено чи затримано виплату заробітної плати позивачу.
Вказують, що розрахунок середнього заробітку при нарахуванні відпускних із застосуванням вимог п.10 Постанови №100 відповідачем відкореговано, проте наголошують на тому, що остаточний розрахунок із позивачем, дирекцією було проведено на підставі наказу №1144/к від 18.04.2017. Факт проведення коригування середнього заробітку при нарахуванні відпускних не є остаточним розрахунком при звільненні та не є затримкою виплати заробітної плати, оскільки дані кошти не входять до фонду заробітної плати та не були нараховані, але не виплачені йому на момент звільнення.
З наведеного, зазначають, що у даному випадку роботодавець усунув порушення п.10 Положення №100, незастосування цього пункту відбулося не з вини роботодавця, а у зв'язку із неналежним виконанням посадовими особами своїх обов'язків.
Враховуючи викладене, просили скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до АТ "Укрпошта" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити повністю.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів, з яких відповідачем ініційовано звернення до суду, з посиланням на законодавство та докази, а складається лише з його власних міркувань та довільного тлумачення правових норм, наведені відповідачем обставини не знаходять свого відображення в дійсності та не мають належного обґрунтування.
Вказує, що всупереч вимогам трудового законодавства відповідач своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати не виконав, що встановлено перевіркою Управління Держпраці у Рівненській області від 05.12.2018 №18-04/6577. При звільненні йому не було оплачено заборгованість із заробітної плати, однак відповідач здійснив оплату заборгованості по заробітній платі лише 03.12.2018, після проведення перевірки.
Щодо твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що суми середнього заробітку, які зберігаються за працівниками і використовуються при розрахунку відпускних, не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу, зазначає що аналіз норм трудового законодавства дозволяє зробити висновок, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, відпускні, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести із звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що відповідачем було проведено остаточний розрахунок з позивачем 03 грудня 2018 року, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи із 01 травня 2017 року по день фактичного розрахунку 03 грудня 2018 року.
За наведеного, просив апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» залишити без задоволення у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю та стягнути із АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 2000 грн.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоч завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Представник ОСОБА_1 адвокат Мазур Р.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що на момент звільнення позивача у відповідача була наявна заборгованість з невиплаченої заробітної плати, а саме заборгованість при перерахунку відпускних із врахуванням коефіцієнту корегування заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що з 1995 року позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. 18 квітня 2017 року його було звільнено з роботи з посади виконуючого обов'язки директора Рівненської дирекції ПАТ «Укрпошта» відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України, що підтверджується наказом №1144/к від 18.04.2017 року, а також записами в трудовій книжці позивача (а.с.45-48).
Згідно з інформації Управління Держпраці у Рівненській області №18-04/6577 від 05.12.2018 року, наданої на звернення ОСОБА_1 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю в частині не проведення коригування при нарахуванні заробітної плати за весь час щорічних відпусток з 1995 по 2017 роки, повідомляє, що порушення вимог п.10 розділу ІV постанови КМУ №100, у випадку підвищення посадового окладу, відповідно до актів законодавства, у розрахунковому періоді, заробітна плата, за проміжок часу до підвищення не відкоригована на коефіцієнт її підвищення. А саме, не відкоригована на коефіцієнт її підвищення заробітна плата в квітні 2018 року за невикористану відпустку, відповідно до наказу від 18.04.2018 №126-к. Також не відкоригована на коефіцієнт її підвищення заробітна плата за весь час відпустки і червні 2016 року, відповідно до наказу від 08.06.2016 №63-О. Аналогічно, заробітна плата за проміжок часу до підвищення не відкоригована на коефіцієнт її підвищення за весь час відпусток з 1995 по 2015 роки (а.с.50).
03 грудня 2018 року ПАТ «Укрпошта» відповідно до п.10 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року ОСОБА_1 було здійснено перерахунок відпускних та компенсації відпускних із врахуванням коефіцієнта корегування заробітної плати за період з 1997 по 2017 роки та проіндексовано на індекс інфляції. Кошти у сумі 13342,53 грн. було перераховано на картковий рахунок в АТ «Укрексімбанк» згідно платіжної відомості №01.337 від 03 грудня 2018 року. (а.с.51-53).
Таким чином слід дійти висновку, що у день звільнення 18.04.2017 року перед позивачем у відповідача існувала заборгованість з виплати заробітної плати, оскільки у період з 1997 по 2017 роки розрахунок відпускних був проведений без врахування коригування заробітної плати.
За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За наведеного не обґрунтованими є доводи апеляційної скарги АТ "Укрпошта" про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки обов'язок по дотриманню законодавства по оплаті праці працівника лежить на роботодавці.
Як було встановлено вище, зазначена заборгованість була виплачена позивачу 03.12.2018 року, що стверджується платіжною відомістю №01.337 від 03 грудня 2018 року.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8.02.1995р. №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Пунктом 4 Порядку передбачені види виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, зокрема компенсаційні витрати на відрядження та оплата щорічної та додаткової відпусток.
Згідно з довідки про заробітну плату №11-12/91 від 01.02.2019 року, у лютому 2017 року ОСОБА_1 було виплачено зарплату у сумі 16609,40 грн., у березні 19620,34 грн (а.с.49).
А тому, середньоденна заробітна плата за два місяці, що передували звільненню становить 862,61 грн. (16609,40 грн. + 19620,34 грн.). : (20 робочих днів у лютому 2017 року+22 робочих днів у березні 2017 року).
Судом встановлено, що період прострочення виплати розрахункових коштів з 19 квітня 2017 року (наступного робочого дня після звільнення) по 02 грудня 2018 року (по день фактичного розрахунку) становить 396 днів.
Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 862,61 грн., то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті позивачу за період з 19.04.2017 року по 02.12.2018 року, становить 341593,56 грн. (862,61 грн. х 396 днів).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно розрахував розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Покликання відповідача на відсутність його вини у невиплаті належних позивачу сум при звільненні, не заслуговують на увагу, оскільки не звернення працівника щодо неправильності здійснених з ним розрахунків не виключає вини роботодавця у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги АТ "Укрпошта" не містять посилання на докази, які б спростовували висновок суду і впливали на його законність.
Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка її подала.
Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд виходить з наступного.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України .
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід виходити із складності справи, об'єму виконаних адвокатом робіт та доказів проведення цих робіт.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. на його підготовку.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подав суду: договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 13 лютого 2019 року з додатком до нього у формі інформаційного акта про здійснений ним розрахунок суми витрат, пов'язаних з правничою допомогою, що містить погоджений клієнтом об'єм виконаних робіт та копію квитанції банку про сплату 16 липня 2019 року ОСОБА_1 2000 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги у розмірі 2 000 грн в суді апеляційної інстанції, які підлягають стягненню з АТ "Укрпошта".
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції АТ «Укрпошта» залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 20 вересня 2019 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.В. Хилевич
С.С. Шимків