Справа № 1-124/09
21 грудня 2009 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Тарабана Є.О.
при секретарі - Кузнецовій Г.С.
з участю прокурора - Лавріненка Р.М.
захисника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області кримінальну справу по звинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гречено Петриківського району Дніпропетровської області, українця за національністю, громадянина України, має початкову освіту, мешканця АДРЕСА_1 пенсіонера за віком, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
30 серпня 2009 року близько 11 год. ОСОБА_2 за місцем свого постійного проживання АДРЕСА_1 незаконно (без спеціального на те дозволу) носив при собі мисливський ніж, придбаний ним у роки Великої Вітчизняної війни, який є колюче-ріжучою холодною зброєю і який 1 вересня 2009 року був вилучений у нього працівниками міліції.
Підсудний ОСОБА_2 вини своєї не визнав, пояснивши, що він дійсно у роки Великої Вітчизняної війни придбав мисливський ніж, який весь цей час зберігав у себе за місцем проживання. Дійсно, вказаний ніж 1 вересня 2009 року був у нього вилучений працівниками міліції.
Своєї вини він не визнає, посилаючись на те, що він вказаного ножа ніде не носив , лише зберігав у своєму жилому будинку, а ч. 2 ст. 263 КК України не передбачає відповідальність за зберігання холодної зброї. Свідок ОСОБА_3 оговорює його, оскільки між ним та ОСОБА_3 існують неприязнені відносини через те, що ОСОБА_3 незаконно заволоділа його жилим будинком.
Заслухавши показання підсудного, свідків, вивчивши всі інші зібрані у справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина підсудного в пред'явленому йому звинуваченні доведена повністю зібраними у справі доказами.
Так, свідок ОСОБА_3 показала суду, що вона на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку у 2008 році придбала у ОСОБА_2 жилий будинок. З того часу вона стала часто відвідувати ОСОБА_2 Останнім часом між ними стали виникати сварки. Так, і 30 серпня 2009 року між ними знову виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 погрожував їй фізичною розправою, при цьому він тримаючи в руках ніж гнався за нею, але вона втекла від нього і повідомила про це в Царичанський РВ УМВС України в Дніпропетровській області.
Дійсно, 1 вересня 2009 року до Царичанського РВ УМВС України звернулася ОСОБА_3 із усною заявою про те, що ОСОБА_2 погрожував їй ножем (а. с. 6).
В ході перевірки вказаної заяви ОСОБА_3 1 вересня 2009 року зі згоди ОСОБА_2 (а. с. 13) працівниками міліції було оглянуто його господарство, в ході вказаного огляду в жилій кімнаті на столику було виявлено ніж (а. с. 14-16), який згідно з висновком криміналістичної експертизи № 19/03-34 від 15 вересня 2009 року (а. с. 28-41) виготовлений саморобним способом з використанням промислового устаткування по типу мисливських ножів і являється колюче-ріжучою холодною зброєю.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були присутні в ході огляду будинку підсудного в якості понятих, підтвердили у судовому засіданні факт та обставини вилучення ножа.
Посилання захисника на те, що ч. 2 ст. 263 КК України передбачена кримінальна відповідальність лише за носіння холодної зброї у громадських місцях, а власне подвір'я та жилий будинок такими не являються, на думку суду, безпідставні.
Нормами ч. 2 ст. 263 КК України не встановлено обмежень щодо місця вчинення цього злочину (лише в громадських місцях, як вказує захисник).
Пленум Верховного Суду України у своїх роз'ясненнях, наданих у п. 11 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року « Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» вказав, що незаконне носіння холодної зброї є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо). При цьому Пленум Верховного Суду України також не зазначив, що вказані дії повинні бути вчинені лише в громадських місцях, як на це вказує захисник. Отже, думка захисника з цього приводу є лише його особистою думкою і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому не може бути судом прийнята до уваги.
Посилання підсудного та його захисника на те, що свідок ОСОБА_3 його оговорює, на думку суду, також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 почав звертатися до правоохоронних органів щодо незаконного заволодіння його будинком з жовтня 2009 року, тобто після того, як ОСОБА_3 звернулася із заявою про погрозу в її адресу і після того, як було порушено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_2
В ході судового слідства підсудний та його захисник також посилалися на те, що ОСОБА_2 добровільно видав ніж працівникам міліції. На думку суду, це також не відповідає дійсності, оскільки він передав працівникам міліції мисливський ніж вже на вимогу самих працівників міліції в ході огляду його жилого будинку. А відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 28 вказаної вище Постанови, під добровільною здачею органам влади зброї (в тому числі і холодної), яка згідно з ч. 3 ст. 263 КК є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.
За викладених обставин, на думку суду, підсудний ОСОБА_2 дійсно 30 серпня 2009 року за місцем свого проживання незаконно, тобто без спеціального на те дозволу, носив при собі холодну зброю - ніж мисливський, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 263 КК України.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, які характеризують особу підсудного, першу його судимість, похилий вік підсудного, позитивну характеристику за місцем проживання. Суд вважає, що йому повинно бути призначене покарання в межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України у виді штрафу.
Речовий доказ по даній справі (ніж мисливський), на думку суду, повинен бути знищеним.
На підставі викладеного, керуючись нормами ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 510 (п'ятсот десять) грн.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком чинності залишити попередній - підписку про невиїзд.
Речовий доказ - ніж мисливський, який зберігається при матеріалах кримінальної справи, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області з подачею апеляції до районного суду протягом 15 днів з дня його проголошення.
Головуючий: Є.О.Тарабан.