13 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/11946/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедпак"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.) від 27.03.2019
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедпак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора - Ващук Ю.С., адвокат,
представник боржника - Сметанкіна Т.В., адвокат,
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" - Удовиченко О.С., адвокат, Грушко О.О., адвокат, Собко С.Л.
Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедпак" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі № 910/11946/18.
Під час розгляду справи колегія суддів встановила таке.
07.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедпак" (далі - Кредитор) подало заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (далі - Боржник) за загальною процедурою, передбаченою нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).
Заява мотивована існуванням підстав для порушення справи про банкрутство Боржника через несплачену ним суму безспірної заборгованості перед Кредитором, що перевищує суму в 300 мінімальних розмірів заробітної плати та становить 5 204 511 грн 78 коп., що виникла внаслідок неналежного виконання Боржником як покупцем зобов'язань за укладеним між сторонами 01.07.2014 договором поставки № 7 та була стягнена згідно з рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.12.2016 у справі № 906/1099/16, яке набрало законної сили, за результатами чого виданий наказ від 26.12.2016, з виконання якого 07.11.2017 постановою відкрито виконавче провадження ВП № 55071626, що станом на дату звернення із заявою у цій справі сукупно триває більше трьох місяців.
08.10.2018 Господарський суд міста Києва ухвалив: відкрити провадження у справі про банкрутство Боржника, визнати вимоги ініціюючого кредитора в сумі 5 015 617 грн 92 коп., ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввести процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Корницьку О.О. тощо.
27.03.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" (далі - ТОВ), про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 - про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, та про відмову у відкритті провадження у цій справі.
Рішення суду мотивовано формальним підходом місцевого суду до вирішення питання про відкриття провадження у цій справі про банкрутство попри недоведення факту неможливості Боржника виконати зобов'язання перед Кредитором не інакше, як через відновлення платоспроможності Боржника та застосування передбачених Законом про банкрутство судових процедур, відсутністю підстав вважати Боржника неплатоспроможним, оскільки: не надані докази відсутності грошових коштів на рахунках Боржника, існують докази руху коштів за одним із рахунків Боржника, у тому числі щодо перерахування коштів між сторонами в розмірі, достатньому для погашення заборгованості; відсутні докази вжиття належних заходів щодо примусового стягнення заборгованості Боржника перед Кредитором у межах виконавчого провадження. Суд виходив з того, що зволікання державного виконавця з виконанням рішення є підставою для оскарження його дій у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", однак не є підставою для звернення до суду в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, який підлягає застосуванню до неплатоспроможних суб'єктів, а не осіб, що ухиляються від виконання зобов'язань у виконавчому провадженні. Мотивуючи існування у ТОВ процесуального права на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у цій справі, суд вказав на те, що ця особа є забезпеченим кредитором Боржника, проти обставин чого представник Боржника не заперечував.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційного суду, Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 залишити без змін.
Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправомірно досліджував стан неплатоспроможності Боржника, як підставу для порушення справи про банкрутство, оскільки це питання вирішується судами не за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, а за наслідками підсумкового засідання суду; Закон про банкрутство не встановлює обов'язку суду при відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора здійснювати перевірку доходів боржника та перевірку повноти дій державного виконавця, як передумов для порушення процедури банкрутства; суд апеляційної інстанції взяв до розгляду та надав висновки за результатом дослідження доказів (виписок з рахунку Боржника), що не є належними та допустимими в межах цієї справи, оскільки ці докази отримані з порушенням процесуального законодавства та подані лише до суду апеляційної інстанції, без належного обґрунтування неможливості їх подання місцевому господарському суду; суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином обставини, що ТОВ не має статусу заставного кредитора до Боржника у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про відсутність процесуальної можливості на оскарження рішень у цій справі.
Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи існування протилежних правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з питань, порушених скаржником у цій справі, та з метою дотримання Судом єдності правових позицій з огляду на таке.
В пункті 14 постанови від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17 (на правову позицію в якій послався в оскаржуваному рішенні апеляційний суд), а також в пункті 15 постанови від 27.09.2018 у справі № 906/1157/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду за результатами сукупного аналізу норм Закону про банкрутство, а також положень частини другої статті 33 Закону України "Про іпотеку" вказав, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом про банкрутство та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, в пункті 42 постанови від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241 (на правову позицію в якій послався місцевий суд, постановляючи скасовану апеляційним судом ухвалу) Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з посиланням на норми Закону про банкрутство висловив протилежну позицію, відповідно до якої у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Суд
Справу № 910/11946/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедпак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" про визнання банкрутом передати на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.Г. Пєсков
В.Я. Погребняк