справа №753/5116/18 Головуючий у І інстанції - Трусова Т.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/10232/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
17 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Волошиновича Олега Петровича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація», треті особи: Київська філія комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища, що існувало до порушення,
встановив:
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про участь у фонді фінансування будівництва № 408 , укладеного 10 січня 2013 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрреставрація» та ОСОБА_4 , витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування записів в реєстрі права власності.
31 січня 2019 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони державним реєстраторам здійснювати щодо неї будь-які реєстраційні дії.
Заява обґрунтована тим, що накладений в рамках кримінального провадження арешт спірної квартири було скасовано та в черговий раз було здійснено її відчуження з метою уникнення цивільно-правової відповідальності.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року, заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Заборонено будь-яким державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта житлової нерухомості - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 140,74 кв.м., житловою площею 81,81 кв.м.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , який не брав участі у розгляді справи, але вважає, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його права, через свого представника подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилався на те, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову суду було подано належні та достовірні докази того, що спірна квартира належить саме ОСОБА_1 та обтяжена в інтересах ОСОБА_5
Заборона вчинення будь-яким державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта житлової нерухомості - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 прямо обмежує права ОСОБА_1 щодо розпорядження належним йому нерухомим майном, оскільки унеможливлює його відчуження.
Апелянт також звертає увагу на те, що арешт вищезазначеної квартири, який був накладений у кримінальному провадженні №120171100020013163 було скасовано ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року.
13 квітня 2018 року між ОСОБА_3 в якості продавця та ОСОБА_1 в якості покупця було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
Крім того, 13 квітня 2018 року вказана квартира була передана в іпотеку ОСОБА_6 .
Відтак, на момент укладення договору купівлі-продажу між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 жодних обтяжень щодо спірного нерухомого майна не існувало і сторони за договором купівлі-продажу квартири та договору іпотеки не могли знати про існуючий спір, який зараз перебуває в провадженні Дарницького районного суду м. Києва.
Також, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_2 під час звернення з віндикаційним позовом не надав жодних доказів того, що він є титульним власником спірної квартири.
Вважає заходи забезпечення позову не рівноцінними заявленим позовним вимогам.
Просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом спору у справі є майнові права позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , які останній набув на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва, укладеного з ТОВ ФК «Укрреставрація».
06 жовтня 2017 року державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» зареєстрував право власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_4
Підставою внесення запису про реєстрацію права власності нотаріус зазначив договір про участь у фонді фінансування будівництва, який начебто був укладений з ТОВ ФК «Укрреставрація».
Водночас ТОВ ФК «Укрреставрація» заперечує факт укладення з ОСОБА_4 такого договору.
На підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_3
Попри те, що спірна квартира була арештована в рамках кримінального провадження як об'єкт кримінально протиправних дій, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ініціював його скасування, після чого квартира була відчужена на користь ОСОБА_1
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальний ризик подальшого відчуження чи обтяження спірної квартири, що може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача та виконання рішення суду у разі його задоволення.
Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції допустився порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких
можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно зі ст.6 зазначеної постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Ухвала що оскаржується була постановлена судом першої інстанції 04 лютого 2019 року, однак ОСОБА_1 був залучений до участі у справі лише 25 березня 2019 року.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, районний суд прямо встановив, що спірна квартира перебуває у власності особи, яка не залучена до участі у справі.
Крім цього, суду було відомо, оскільки підтверджується належними та допустимими доказами, що спірна квартира належить ОСОБА_1 та обтяжена в інтересах ОСОБА_5 .
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За правилами п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим ухвала Дарницького районного суду м. Києва підлягає скасуванню з передачею питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волошиновича Олега Петровича задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана