1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 12 вересня 2019 року, апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ст. 348 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного порядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , строком до 04 травня 2019 року.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість вищевказаних кримінальних правопорушень та покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у їх вчиненні, дані про особу підозрюваного у їх сукупності, та те, що останній зареєстрований на тимчасово непідконтрольній українській владі території у м. Донецьк, у інших кримінальних провадженнях протягом 2014 - 2018 років переховувався від правоохоронних органів України, у тому числі за кордоном, здійснив втечу з-під варти.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подали апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Зокрема, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що слідчий суддя всупереч ст. 2 КПК України застосував запобіжний захід відносно особи, яка не має процесуального статусу підозрюваного. Так, ОСОБА_7 не отримував жодних повідомлень у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку стосовно того, що з ним будуть проводитись процесуальні дії у кримінальному провадженні, зокрема і вручення повідомлення про підозру. Крім того, на вимогу ОСОБА_7 його не було забезпечено захисником у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, тим самим порушено права останнього на участь обраного за власним розсудом захисника, мати достатній час для підготовки власного захисту, та право на захист. Більш того, на переконання захисника вищевказане призвело до порушення принципу рівності сторін, в результаті чого ОСОБА_7 не може реалізувати права на ефективний засіб юридичного захисту від підозри, оскільки не розуміє в чому його підозрюють.
Також, захисники зазначають, про те, що органом досудового розслідування жодним доказом не доведено існування будь-якого з ризиків, передбачених ст. 177 КК України та те, що складена у кримінальному провадженні підозра ОСОБА_7 є необґрунтованою, оскільки базується на результатах однобічного розслідування, що має винятково обвинувальний нахил.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що на усе майно ОСОБА_7 та його родини накладено арешт, а також те, що підозрюваний хворіє на низку важких вкрай небезпечних для життя хронічних захворювань, що підтверджується відповідними висновками лікарів та судово-медичної експертизи.
Крім того, на переконання захисників поза увагою слідчого судді залишилось те, що у ОСОБА_7 мають місце ознаки порушення психіки та поведінки у вигляді органічних психічних розладів складного (судинно-травматичного) ґенезу з тривожною симптоматикою - органічний тривожний розлад з суїциідальними висловлюваннями. При тому, що в ІТТ не дозволяється тримати хворих на психічні та інфекційні захворювання, а також осіб з ознаками гострих захворювань, за наявності відповідних медичних документів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисників не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 28 червня 2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014100050005079, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ст. 348 КК України.
04 липня 2018 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру в організації низки кримінальних правопорушень, а саме: озброєної банди з метою нападу на окремих осіб; готування викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, із застосуванням зброї, що могло спричинити тяжкі наслідки; готування до вбивства, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою організованою групою, способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, із застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки; вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненого на попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчиняла умисне вбивство; вбивства працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків; придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ст. 348 КК України.
19 липня 2018 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалами слідчих суддів згаданого районного суду від 11 вересня, 30 жовтня та 22 грудня 2018 року продовжувався підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою, останній раз до 20 лютого 2019 року.
29 грудня 2018 року ОСОБА_7 та його захисників, в порядку ст. 290 КПК України, повідомлено про завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
19 лютого 2019 року під час розгляду слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, стороною захисту заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_10 .
Зважаючи на те, що розгляд згаданої заяви потребує певного часу, що, в свою чергу, унеможливлює розгляд клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному строку тримання під вартою до його закінчення, тобто до 20 лютого 2019 року, прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного порядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 21 лютого 2019 року звернувся до слідчого судді того ж районного суду з клопотанням про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року клопотання прокурора задоволено.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурорів та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя, з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ст. 348 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень прокурором зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність усіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірним причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ст. 348 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисників, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, та те, що підозрюваний зареєстрований на тимчасово непідконтрольній українській владі території у м. Донецьк, у інших кримінальних провадженнях протягом 2014 - 2018 років переховувався від правоохоронних органів України, у тому числі за кордоном, здійснив втечу з-під варти, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні, і не наведені в апеляційній скарзі.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом та вчиняти інші кримінальні правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Вищевикладене нівелює доводи захисників про недоведеність прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням судді щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Продовжуючи ОСОБА_7 строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, навіть з урахуванням доводів захисників про незадовільний стан здоров'я останнього, матеріали судового провадження не містять.
Посилання сторони захисту на незадовільний стан здоров'я підозрюваного, його психічний стан, та те, що на усе майно підозрюваного та його родини накладено арешт, не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення слідчого судді та не спростовують висновки суду про те, що останній може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Що стосується доводів захисників про те, що ОСОБА_7 було повідомлено про підозру з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду провадження.
Доводи захисників про те, що в ІТТ забороняється утримання осіб хворих на психічні та інфекційні захворювання, а також осіб з ознаками гострих захворювань, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді і відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що у сукупності з усіма обставинами провадження є достатнім для продовження підозрюваному строку тримання під вартою.
За таких обставин, зазначені в апеляційній скарзі доводи та обставини, з яких захисники підозрюваного просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Разом з цим, загальновідомо, що юридична адреса Державного бюро розслідувань знаходиться у Печерському районі міста Києва, а юридична - у Шевченківському районі міста Києва. При цьому ст. 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. За таких обставин, доводи сторони захисту про те, що клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повинно було бути подано та розглянуто слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва, в даному конкретному випадку не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень направлено до районного суду для розгляду по суті, і те, що дія оскаржуваної ухвали закінчилася ще у травні 2019 року, та вважає за можливе залишити ухвалу слідчого судді без змін.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183,194, 199, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного порядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , строком до 04 травня 2019 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2077/2019 Категорія: ст. 199 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1