16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 357/2289/19
провадження № 22-ц/824/9958/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2019 року /суддя Ярмола О.Я./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -
Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача на її користь 24 553 грн. додаткових витрат на дитину. /а.с. 5/
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 370 грн. додаткових витрат на дитину та вирішено питання щодо судового збору. /а.с. 75-78/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2019 року, ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що позивач не узгоджувала з ним вартість, кількість та необхідність додаткових витрат на дитину. Вказує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач обґрунтувала витрати на лікування зубів у сумі 3 490 грн. та придбання окулярів для корекції зору у сумі 2 135, 04 грн. Зазначає, що товарні чеки, наявні у матеріалах справи на загальну суму 3 490 грн. є неналежними та недопустимими доказами по справі, оскільки оформлені з порушенням вимог п. 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів та ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того, судом не взято до уваги, що позивачем восени 2018 року було подано до ВДВС м. Біла Церква виконавчий лист про примусове стягнення аліментів за 6 років, відповідно до якого до сплаті підлягала сума з 2012 року у розмірі 24 287, 76 грн., яку він сплатив повністю. Вказує, що на даний момент проживає з новою сім'єю, з 01.04.2019 року звільнений з роботи, а додаткові витрати є для нього надмірним фінансовим тягарем.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, яка з'явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження дитини /а.с.8/.
Встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю, позивачем у справі.
За рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.02.2013 року з відповідача були стягнуті аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 / 4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.12.2012 року і до повноліття дитини.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.185 СК України про те, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач не погоджувала витрати на дитину з відповідачем, водночас, в даному випадку, підпадають під ознаки додаткових витрат на утримання дитини кошти на лікування зубів, кошти на придбання окулярів для корекції зору та деякі речі одягу необхідного дитині /куртка осіння, черевики зимові, куртка зимова, джинси, спідниці, жакет, сарафан/, оцінивши додаткові витрати у 16740 грн. та, відповідно, половина даної суми складає 8770 грн., враховуючи, що відповідач не працює, має іншу сім'ю.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з хворобою дитини або розвитком здібностей дитини.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Стягуючи частину коштів за лікування зубів та визначаючи це додатковими витратами, суд першої інстанції не врахував, що товарні чеки у матеріалах справи /а.с. 16-18/ жодним чином не доводять надані послуги по лікуванню саме дитині. Відсутнє призначення лікаря з зазначенням необхідності лікування, відсутні і назви процедур, що проводились, що в сукупності не дає можливості перевірити чи відноситься таке лікування до додаткових витрат і чи надавалось воно дитині взагалі.
Кошти на придбання окулярів для корекції зору також не можливо віднести до категорії додаткових витрат, оскільки у матеріалах справи відсутнє медичне призначення.
Не відноситься до додаткових витрат і одяг, визначений на розсуд суду першої інстанції, оскільки на такі потреби дитини з відповідача стягуються аліменти.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, а саме, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає 1152, 60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2019 року - задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2019 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, - відмовити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 152, 60 грн. /одну тисячу сто п'ятдесят дві гривні шістдесят копійок/
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: