Справа № 640/6957/19
н/п 2/640/1863/19
04 вересня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого -судді - Сенаторова В . М .,
при секретарі - Явнюк К. Р .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням, -
03.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 . Разом із нею в період його неповноліття був зареєстрований її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час останній не проживає в спірній квартирі і взагалі на території України вже кілька років (більше трьох), так як він виїхав за межі України. Самостійно зняття з реєстрації свого місця проживання він не здійснив, хоча постійно проживає за межами України - в Канаді. Підстави для проживання відповідача у належній їй квартирі відсутні.
Угоди про можливість безоплатного користування належним позивачу житловий приміщенням я з відповідачем не укладала, договору про оплатне користування теж. Наявність реєстрації відповідача у належному ОСОБА_1 житлі порушує її права, як власника житла. Зокрема, при продажу належної їй квартири потенційні її покупці будуть потребувати зняття з реєстрації в ній всіх зареєстрованих осіб, тобто і відповідача, тому просила позов задовольнити.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2019 по справі відкрито загальне позовне провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 . не з'явився, направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та прохав суд задовольнити.
Відповідач не з'явився, про день та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, направив до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав.
Суд, вислухавши позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 03.08.2004 за номером в реєстрі 6884, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Базилевич В.А. / а.с. 4-7/
Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова за адресою: АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /а.с. 16, 17/
Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР, якщо особа не мешкає в спірному житловому приміщенні більше шести місяців, без поважних причин, її може бути визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Враховуючи, що відповідач вибув зі спірної квартири, зв'язку з житлом не підтримує, відносини з приводу найму спірної квартири відсутні, що останнім не оспорювалось та спростовано не було, то відповідач є таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає, що підстави, на які посилається позивач, є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наявних у справі доказів.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. - в цій частині вимоги відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 р. у справі № 814/698/16.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу в порушення вищевказаних норм стороною позивача належних та допустимих доказів надано не було.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у прзмірі 768 гривень 40 копійок.
В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 04.09.2019.
Суддя -