Справа № 640/7058/19
н/п 2-а/640/315/19
02 вересня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого -судді - Сенаторова В . М .,
при секретарі - Явнюк К. Р .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області молодшого лейтенанта Синьчого Іллі Ігоровича, третя особа: Управління патрульної поліції у Харківській області про скасування постанови, -
04.04.2019 до канцелярії Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області молодшого лейтенанта Синьчого І.І., у якому позивач просить скасувати постанову серії НК № 495647 від 28 березня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтовання своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 28 березня 2019 року о 10 год. 34 хв., за адресою площа Конституції, 28, м. Харків, поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області молодшим лейтенантом Синьчим І.І. було винесено постанову серії НК № 495647 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Відповідно до змісту постанови, керуючи транспортним засобом ЗАЗ ТF 698 к, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , начебто, не виконав вимогу знаку 4.4. «рух прямо або праворуч», а саме здійснив розворот ліворуч, чим порушив п. 8.4. «ґ» Правил дорожнього руху України.
Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та необгрунтованою, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з наступним.
28 березня 2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ ТF 698 к, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по площі Конституції. Приблизно о 10 год. 30 хв., позивача раптово зупинив поліцейський патруль, який повідомив, що останній порушив ПДР України, а саме не виконав вимоги знаку 4.4 - рух прямо або праворуч та здійснив розворот ліворуч.
Проте, дане твердження не відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 , намагався пояснити поліцейським, що правил дорожнього руху не порушував, однак, поліцейський звинуватив його у тому, що він керуючи транспортним засобом не виконав вимоги знаку 4.4, чим начебто, порушив п. 8.4«ґ» ПДР України та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Так, невиконання вимог наказового знаку 4.4 - рух прямо, або праворуч, тягне за собою порушення п. 8.4 «г» ПДР України - наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Отже, відповідальність, за ч. 1 ст. 122 КУпАП, в даному випадку, настає за невиконання вимог наказового знаку 4.4, виключно за порушення п. 8.4 «г» ПДР України. Проте, поліцейським в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що позивач не виконавши вимоги наказового знаку 4.4, порушив п. 8.4 «ґ» ПДР України - інформаційно-вказівні знаки, проте даний пункт у чинних правилах не відповідає суті інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення.
Таким чином, поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області, невірно кваліфіковано дії позивача, що передбачає відповідальність за порушення наказового знаку 4.4, а саме п. 8.4 «г» ПДР України - наказові знаки, а не п. 8.4 «ґ» ПДР України - інформаційно-вказівні знаки.
Крім того, постанова серії НК № 495647 від 28.03.2019, не містить жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які стали підставою для притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності, що мають бути зазначені в п. 8 постанови та які підтверджують, наявність в діях ОСОБА_1 , події правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП).
Разом з цим, відповідачем не зазначено у оскаржуваній постанові про застосування будь-яких показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, або ж свідків, за відсутності технічних засобів.
Розгляд справи поліцейським носив формальний характер, переконання про винність позивача у скоєнні даного правопорушення була висловлена співробітником УПП в Харківській області наперед.
Отже, крім того, що була порушена процедура розгляду адміністративної справи, також відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП, адже ОСОБА_1 , не порушував п. 8.4 «Ґ» ПДР України.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, у позові позивач просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв та клопотань до суду не подавав.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою поліцейського взводу №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області молодшого лейтенанта Синьчого І.І. серії НК № 495647 від 28 березня 2019 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.
У постанові вказується, що керуючи транспортним засобом ЗАЗ ТF 698 к, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , не виконав вимогу знаку 4.4. «рух прямо або праворуч», а саме здійснив розворот ліворуч, чим порушив п. 8.4. «ґ» Правил дорожнього руху України. / а..с. 7 /
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її відповідно з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:
1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;
2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;
3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;
4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;
5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Більше того, приписами ст. 129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Згідно п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015 р. по справі №1-11/2015, - органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Основного Закону України).
Судом встановлено, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідачем була винесена відразу ж безпосередньо на місці, тобто, з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, користуватися кваліфікованою юридичною допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Між тим, на підтвердження встановленого у постанові вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, доказів щодо порушення ОСОБА_1 п. 8.4. «ґ» Правил дорожнього руху України, передбачених ст. 251 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, відповідачем не надано.
При цьому надана до матеріалів справи постанова про адміністративне правопорушення, не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують порушення вимог ПДР України, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП.
Крім того, за змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Проте докази дотримання відповідачем умов, передбачених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», відсутні.
Також необхідно зазначити, що відповідно до розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
При цьому відповідач, не зазначивши в постанові технічний засіб, яким здійснено відеозапис, порушив ст. 283 КУпАП, а саме: постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про, зокрема: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Так, у оскаржуваній постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис події проступку.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем до суду не надано ні відзиву на позов, ні жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення штрафу.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2,3,8-11,15,72-77, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області молодшого лейтенанта Синьчого Іллі Ігоровича, третя особа: Управління патрульної поліції у Харківській області про скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову серії НК № 495647 від 28 березня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, віносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену поліцейським взводу №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області молодшим лейтенантом Синьчим Іллею Ігоровичем, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня складення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 02.09.2019.
Суддя -