Справа № 761/24846/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12027/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
10 вересня 2019 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Кибукевич О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в інтересах Національної академії наук України, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року, постановлену у складі судді Осаулова А.А., у справі № 761/24846/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Національної академії наук України про скасування розпорядження,-
18 червня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Національної академії наук України про скасування розпорядження. Просили визнати незаконним та скасувати розпорядження президії Національної академії наук України №285 від 22 травня 2018 року «Про окремі питання гуртожитку НАН України по АДРЕСА_1 ».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду,представник Національної академії наук України - адвокат Шпарик Ю.М. подав до суду апеляційну скаргу. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та винести постанову про направлення справи за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва. Посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням правил підсудності, встановлених ч. 1 ст. 30 ЦПК України. Зазначає, що позов є таким, що поданий з приводу нерухомого майна, а саме, гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом м. Києва відноситься до Голосіївського району. А тому, позовна заява повинна розглядатися Голосіївським районним судом м. Києва.
16 серпня 2019 року на адресу апеляційного суду від представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Любаренко І.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві представник позивачів зазначив, що предметом позову є скасування розпорядження НАН України, яким було прийнято рішення вважати гуртожиток НАН України по АДРЕСА_1 непридатним для подальшої експлуатації. На позов не поширюються правила виключної підсудності, передбаченої ч.1 ст. 30 ЦПК України.
В судовому засіданні ОСОБА_4 , яка діє в інтересах Національної академії наук України, апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в червні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до НАН України, в якому просили визнати незаконним та скасувати розпорядження президії Національної академії наук України №285 від 22 травня 2018 року «Про окремі питання гуртожитку НАН України по АДРЕСА_1 ».
Звертаючись з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва, позивачі визначили підсудність даної справи за місцезнаходженням відповідача НАН України.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана з додержанням правил підсудності.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
За загальним правилом ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено правило виключної підсудності, згідно з яким позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду, посилаючись на порушення їх прав користування житловими приміщеннями у гуртожитку НАН України по АДРЕСА_1 .
Предметом позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визначили визнання незаконним та скасування розпорядження президії НАН України №285 від 22 травня 2018 року «Про окремі питання гуртожитку НАН України по АДРЕСА_1 визнано гуртожиток НАН України по АДРЕСА_1 непридатним для подальшої експлуатації, зобов'язано Управління справами НАН України спільно з ДЖКП НАН України скласти відповідний план заходів та забезпечити переселення мешканців з зазначеного гуртожитку в установленому НАН України порядку.
Відтак, даний позов є таким, що виник з приводу нерухомого майна, а саме, гуртожитку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом м. Києва відноситься до Голосіївського району.
Відповідно, враховуючи правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 30 ЦПК України, він підсудний Голосіївському районному суду м. Києва.
Доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що підсудність даної справи визначається за місцем знаходженням відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, так як вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах процесуального закону.
Відповідно до ст. 380 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.
Таким чином, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року, постановлена з порушенням правил підсудності, підлягає скасуванню, а матеріали даної цивільної справи необхідно направити до Голосіївського районного суду м. Києва, для розгляду за встановленою підсудністю.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 380, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в інтересах Національної академії наук України, - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року -скасувати.
Матеріали цивільної справи №761/24846/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Національної академії наук України про скасування розпорядження - направити до Голосіївського районного суду м. Києва, для розгляду за встановленою підсудністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2019 року
Суддя-доповідач
Судді