Справа № 759/9143/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10657/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
10 вересня 2019 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Кибукевич О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року, ухваленого в складі судді Величко Т.О., у справі № 759/9143/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про визнання договору нікчемним,-
У червні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору нікчемним. Зазначило, що 18 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 215 890,00 доларів США із кінцевим терміном погашення заборгованості 18 червня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 18 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . 25 травня 2012 року ВАТ «Сведбанк» відступило право вимоги за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором ПАТ «Дельта Банк». 12 травня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання іпотечного договору від 18 червня 2008 року. Згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 травня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Ціна відступлення права вимоги при цьому складала 5 000,00 грн. 02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України було винесено постанову «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних». 03 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у банку запроваджена тимчасова адміністрація, а 05 жовтня 2015 року розпочато процес ліквідації банку. В ході роботи Комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, було виявлено ознаки нікчемності правочинів, зокрема договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 травня 2014 року та договору від 12 травня 2014 року про розірвання іпотечного договору. З урахуванням викладеного, ПАТ «Дельта Банк» просило застосувати наслідки нікчемності правочинів, зокрема договору від 12 травня 2014 року про розірвання іпотечного договору, а саме: визнати ПАТ «Дельта Банк» іпотекодержателем по іпотечному договору, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року відмовлено в задоволені позову ПАТ «Дельта Банк».
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Ковалик В.В., який діє в інтересах ПАТ «Дельта Банк», подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» в повному обсязі. Посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано положення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. ст. 215, 216 ЦК України, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. Зазначав, що відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку, протягом дії тимчасової адміністрації - забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. На виконання вказаних норм Уповноваженою особою було створено Комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, яка в ході перевірки виявила ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 травня 2014 року та договору від 12 травня 2014 року про розірвання іпотечного договору. 05 листопада 2015 року уповноваженою особою Фонду на виконання вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», сторонам договорів з ознаками нікчемності були направлені повідомлення про нікчемність правочинів.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року без змін. Зазначає, що договір іпотеки було розірвано за рішенням кредитного комітету банку за умови часткового погашення боргу в сумі 115 000,00 доларів США. Він сплатив банку вказану суму, а тому, укладення договору про розірвання іпотечного договору не має ніякого відношення до неплатоспроможності банку. Крім того, зазначив, що рішенням Господарського суду м. Києва від 30 січня 2017 року у справі № 910/20844/16 відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про визнання нікчемного договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 травня 2014 року недійсним та застосування наслідків його недійсності.
В судовому засіданні Присяжнюк Р.В., який діє в інтересах ПАТ «Дельта Банк», апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2706/0608/88-242 зі змінами та доповненнями, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 215 890,00 доларів США із кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 18 червня 2018 року, та зобов'язувався повернути банку кредит і сплатити проценти за його користування в розмірі та порядку визначених кредитним договором (а.с. 16-18).
Того ж дня, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №2706/0608/88-242-Z-l, посвідчений 18 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. зареєстрованим у реєстрі за №1774, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення від 10 серпня 2004 року, серія НОМЕР_1 на підставі наказу Головного Управління житлового забезпечення від 05 серпня 2004 року № 1439-С/КІ, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17 серпня 2008 року в реєстровій книзі № д. 386-273 за реєстровим № 43900 (а.с. 19-20).
Згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим № 1306, 1307, права вимоги ВАТ «Сведбанк» за кредитним договором № 2706/0608/88-242 від 18 червня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 , та договорами які забезпечують його виконання відступлено на користь ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 21-34).
12 травня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання іпотечного Договору №2706/0608/88-242-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим №3433, за умовами якого сторони домовились про дострокове розірвання іпотечного договору з 12 травня 2014 року (а.с. 35-36).
15 травня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно додатку №1 до якого банк відступив ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право вимоги за кредитним договором № 2706/0608/88-242 від 18 червня 2008 року (а.с. 37-34).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 2 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджена тимчасова адміністрація та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк», згідно постанови Правління Національного банку України від 2 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2 жовтня 2015 року прийняте рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В., строком на 2 роки з 5 жовтня 2015 року до 4 жовтня 2017 року включно. Публікація відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відбулася 08 жовтня 2015 року в газеті «Голос Україна» № 187 (а.с. 7-11).
Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Дельта Банк» посилалося на те, що в ході роботи Комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеної на підставі наказу № 67 Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» від 11 березня 2015 року, було виявлено ознаки нікчемності договорів, у розумінні пунктів 1, 2 та 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, договору про розірвання іпотечного договору №2706/0608/88-242-2-1, укладеного з ОСОБА_1 12 травня 2014 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про застосування наслідків нікчемності договору про розірвання іпотечного договору від 12 травня 2014 року.
При цьому, суд виходив з того, що перевірка правочинів ліквідаційною комісією повинна здійснюватися лише за останній рік перед початком здійснення процедури ліквідації банку, а спірний договір укладено 12 травня 2014 року, тобто за 1 рік і 6 міс. до початку ліквідації. Позивачем не доведено належним чином нікчемність правочину.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Відповідно до ч. ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням вказаних, норм правом на звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину наділена особа, яка має майновий інтерес до наслідків реституції за таким правочином.
При цьому, відповідно до ст.ст. 546, 572 ЦК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань та має похідний характер від основного зобов'язання.
Як було встановлено, іпотечний договір №2706/0608/88-242-Z-l від 18 червня 2008 року було укладено між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №2706/0608/88-242 від 18 червня 2008 року.
15 травня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» продало (відступило) право вимоги за кредитним договором №2706/0608/88-242 від 18 червня 2008 року, укладеним із ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (а.с. 37-39).
15 травня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було підписано акт приймання-передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 15 травня 2014 року, в якому зазначено, що продавець продав (відступив) покупцю, а покупець прийняв права вимоги за кредитним договором №2706/0608/88-242 від 18 червня 2008 року із всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним з ОСОБА_1 , разом з правом вимоги виконання забов'язань за кредитним договором покупцю передано оригінали кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту позичальнику за кредитним договором, цим актом продавець та покупець підтверджують, що покупець сплатив продавцю погоджену сторонами купівельні ціну, яка становить 5000,00 грн (а.с. 40).
ПАТ «Дельта Банк» звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання нікчемного договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 травня 2014 року недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 125-130). Тобто, на час розгляду справи, договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 15 травня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», був дійсним.
Таким чином, оскільки іпотека є похідним зобовязанням відносно основного та не носить самостійного характеру, право вимоги по укладеному із ОСОБА_1 кредитному договору №2706/0608/88-242 від 18 червня 2008 року було передано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у ПАТ «Дельта Банк» було відсутнє право на предявлення вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за договором від 12 травня 2014 року про розірвання іпотечного договору №2706/0608/88-242-Z-l від 18 червня 2008 року.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув на вказане уваги та відмовив в задоволенні позову за недоведеністю ПАТ «Дельта Банк» підстав для визнання договору від 12 травня 2014 року про розірвання іпотечного договору №2706/0608/88-242-Z-l від 18 червня 2008 року нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків щодо відсутності у ПАТ «Дельта Банк» права на предявлення вимог щодо застосування наслідків недійсності вказаного договору як нікчемного.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до положень вказаної норми є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про визнання договору нікчемним.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2019 року
Суддя-доповідач
Судді