вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 759/15306/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3963/2019Головуючий у суді першої інстанції - Величко Т.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
10 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
секретар Горбачова І.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення коштів,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , згідно з яким просив суд: визнати недійсним правочин, а саме договір купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_5 , укладений 15.05.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за довідкою-рахунком № BIA469185; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 1 956 500 грн. 00 коп., а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.05.2014 року між ним та ОСОБА_3 було досягнуто домовленість щодо купівлі-продажу за 35 000 доларів США 00 центів належного відповідачу автомобіля марки Toyota Highlander, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер двигуна НОМЕР_5 .
На виконання вказаного правочину, вчинення якого відбувалося у Центрі ДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області шляхом оформлення довідки-рахунку № НОМЕР_8 від 15.05.2014 року, позивач передав відповідачу кошти у зазначеному розмірі та отримав від ОСОБА_3 придбаний автомобіль. Того ж дня працівниками зазначеного Центру ДАІ позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також було замінено реєстраційний номер автомобіля на НОМЕР_3.
При цьому, вказував, що на момент придбання ним автомобіля, останній мав лише незначні технічні несправності, що підтверджується відомостями з офіційного сервісного центру «Тойота» у м. Дніпропетровськ.
Разом з тим, маючи на меті продати придбаний автомобіль, 25.07.2017 року позивач замовив в НДЕКЦ експертизу транспортного засобу, якою, в свою чергу, було встановлено факти заміни ідентифікаційного номеру кузову ТЗ шляхом перебивання символів у незаводських умовах, нанесення маркування «НОМЕР_2» та нанесення (перебиття) номеру двигуна «НОМЕР_5 ».
За вказаними фактами слідчим слідчого відділу Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №12017160470001707 про вчинене кримінальне правопорушення за ст. 290 КК України (знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу) та розпочато досудове розслідування, в межах якого ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 27.04.2017 року було накладено арешт на транспортний засіб, заборонено ним розпоряджатися та повернуто володільцю ОСОБА_1 для зберігання.
Крім того, на підставі вищезазначеного висновку експерта 08.06.2017 року територіальним сервісним центром №5142 Регіонального сервісного центру МЕЇС в Одеській області скасована державна реєстрація автомобіля за ОСОБА_1 .
В той же час, позивач у позові зазначав, що, як йому стало відомо від першого власника автомобіля - ОСОБА_4 , останній 13.08.2013 року відчужував ОСОБА_3 транспортний засіб після серйозного ДТП та у непридатному для ремонту стані.
З урахуванням викладеного, а також посилаючись на те, що протиправні дії щодо заміни ідентифікаційного номеру, нанесення маркування на кузов та заміна номеру двигуна відбувалися за період перебування автомобіля у власності саме відповідача, позивач вважає, що укладений між ними договір купівлі-продажу автомобіля слід визнати недійсним на підставі положень ст.ст. 229, 230 ЦК України, адже відповідач, укладаючи правочин та будучи достеменно обізнаним про вказані обставини, свідомо ввів його в оману з метою незаконного отримання коштів.
Обгрунтовуючи розмір збитків, завданих йому внаслідок введення в оману та продажу автомобіля з перебитим номером двигуна та ідентифікаційним номером, позивач посилався на те, що оскільки він прийняв публічну оферту ОСОБА_3 щодо продажу транспортного засобу за 35 000 доларів США 00 центів, які в подальшому й були передані відповідачу, останній, враховуючи вимоги ч.2 ст. 230 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати збитки у подвійному розмірі, а саме - 70 000 доларів США 00 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 1 956 500 грн. 00 коп.
Також, позивач вважав, що внаслідок вищенаведених дій відповідача йому було заподіяну моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях та сильному стресі, спричинених порушенням звичного режиму життя, неможливістю розпоряджатися та користуватися власним автомобілем.
При цьому, з урахуванням глибини душевних страждань, погіршення здоров'я та часу, який необхідно витратити для відновлення своїх порушених прав, позивач оцінив розмір завданої йому моральної шкоди на суму 100 000 грн. 00 коп.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним правочин, а саме договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Highlander, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_5 , укладений 15.05.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за довідкою-рахунком №B1 А469185. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі 1 498 872 грн.00 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 900 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 225-231).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 12.03.2018 року залишено без задоволення (т. 3, а.с. 67-72).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.
Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що оскаржуване судове рішення було ухвалено судом при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для вирішення справи по суті, оскільки відповідач ніколи не реєстрував на своє ім'я вищевказаний транспортний засіб та не укладав з позивачем договору його купівлі-продажу.
Крім того, відповідач вказує на відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами її завдання (т. 3, а.с. 76-91).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.01.2019 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву (т. 3, а.с. 158, 159).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.02.2019 року призначено справу до розгляду (т. 3, а.с. 161).
Позивач та його представник у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідач ОСОБА_5 та його представники ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 у судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2019 року, апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.
Разом з тим, у судове засідання, призначене на 10.09.2019 року, відповідач не з'явився, повідомив про розірвання угод зі своїми представниками, окрім ОСОБА_9 , а також просив відкласти розгляд справи у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому засіданні.
Від представника відповідача ОСОБА_9 також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення по справі.
Разом з тим, враховуючи надання відповідачем та його представником пояснень по справі, тривалий розгляд даної справи, а також положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю нез'явившихся учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Так, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.05.2014 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 автомобіль марки Toyota Highlander, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна, НОМЕР_5 , про що свідчить довідка-рахунок ВІА № 469185 від 15.04.2014 року.
Того ж дня працівниками зазначеного Центру ДАІ позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також було замінено реєстраційний номер автомобіля на НОМЕР_3.
При цьому, за відомостями з офіційного сервісного центру «Тойота» у м. Дніпропетровськ на момент придбання позивачем спірного автомобіля, останній мав лише незначні технічні несправності (т. 1, а.с. 135-138).
Разом з тим, за результатами експертного дослідження від 25.04.2017 року № 16/5142/6/д транспортного засобу, замовленого позивачем, було встановлено факти заміни ідентифікаційного номеру кузову ТЗ шляхом перебивання символів у незаводських умовах, нанесення маркування «НОМЕР_2» та нанесення (перебиття) номеру двигуна «НОМЕР_5 ».
За вказаними фактами слідчим слідчого відділу Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №12017160470001707 про вчинене кримінальне правопорушення за ст. 290 КК України (знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу) та розпочато досудове розслідування, в межах якого ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 27.04.2017 року було накладено арешт на транспортний засіб, заборонено ним розпоряджатися та повернуто володільцю ОСОБА_1 .
Крім того, на підставі вищезазначеного висновку експерта 08.06.2017 року територіальним сервісним центром №5142 Регіонального сервісного центру МЕЇС в Одеській області скасована державна реєстрація автомобіля за ОСОБА_1
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що протиправні дії щодо заміни ідентифікаційного номеру, нанесення маркування на кузов та заміна номеру двигуна відбувалися за період перебування автомобіля у власності саме відповідача.
Так, у відповідності до довідки-рахунку серії ААВ № 504441 від 29.08.2013 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_4 транспортний засіб Toyota Highlander, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна, 2GR НОМЕР_5 , за 170 000.00 грн.
При цьому, як встановлено з наявних в матеріалах справи копій довідки про ДТП від 17.05.2013 року, фотографій з місця ДТП та постанови про закриття кримінального провадження від 31.07.2013 року (т. 1, а.с. 158, 159-163, 164-18), автомобіль, відчужений відповідачеві, був у не придатному для відновлення та ремонту стані, оскільки отримав значні механічні пошкодження після ДТП, яка відбулася 16.05.2013 року.
Згідно з заявою до начальника Дніпропетровського ВРЕВ-1 від 09.04.2014 року та на підставі довідки-рахунку ААВ № 504441 від 29.08.2013 року спірний автомобіль з номерним знаком НОМЕР_6 був зареєстрований за ОСОБА_3 , про що йому було видано технічний паспорт серії та номер НОМЕР_12 .
Разом з тим, наявних в матеріалах фотокарток, зроблених 09.04.2014 року під час огляду автомобіля експертом Дніпропетровського НДЕКЦ, вбачається, що відповідач реєстрував за собою цілий та непошкоджений автомобіль.
Вказані обставини також підтверджуються й відомостями за результатами огляду автомобіля, який відбувався 15.05.2014 року в офіційному центрі «Тойота» у м. Дніпропетровськ (т.1, а.с. 135-138).
Доводи апелянта про те, що автомобіль ніколи не перебував у його власності, спростовуються довіреністю від 12.04.2014 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.П., в якій ОСОБА_3 , надаючи ОСОБА_10 повноваження щодо розпорядження автомобілем марки «Тойота Хайлендер», 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , зазначає, що вказаний автомобіль належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 (т.1, а.с. 108).
Факт видачі цієї довіреності саме ОСОБА_3 підтверджується висновком судової експертизи від 03.06.2019 року за № 19-1948 у кримінальному провадженні № 12017160470001707, яким встановлено належність підпису ОСОБА_3 на довіреності, а також показаннями ОСОБА_11 , допитаного в якості свідка під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, який пояснив, що він, як нотаріус, посвідчував довіреність і під час вчинення цієї нотаріальної дії ОСОБА_12 був присутній особисто, надавав документи на автомобіль та розписався в реєстрі та оригіналі довіреності, який зберігається в нотаріальному архиві.
Твердження відповідача про те, що 15.05.2014 року він не знаходився у м. Дніпропетровськ колегія суддів оцінює критично, адже, враховуючи факт видачі ОСОБА_3 довіреності на розпорядження автомобілем, продаж останнього міг відбутися й за участю ОСОБА_10 , уповноваженого на вчинення такої дії з правом підпису документів від імені ОСОБА_3 .
Також, перебування ОСОБА_3 у м. Дніпропетровськ під час укладення договору купівлі-продажу автомобіля підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13 , який разом із позивачем їздив у м. Дніпропетровськ для придбання авто та оглядав останній на предмет пошкодження лако-фарбового покриття.
Більш того, лист ТОВ «Ін-Тайм» від 04.12.2018 року за № 613, який, на думку відповідача, підтверджує факт його відсутності у м. Дніпропетровськ під час постановки на облік автомобіля, а саме: 09.04.2014 року, не містить інформації, що саме ОСОБА_3 , знаходячись у м. Києві, отримував у цей день посилки, адресовані на його ім'я. Належними доказами на підтвердження цих обставин можуть слугувати лише товарно-транспортна накладна або декларація, які, в свою чергу, у матеріалах справи відсутні.
Посилання апелянта на розписки від завідуючої відділенням реанімації новонароджених Інституту серця МОЗ України ОСОБА_14 про те, що 31.03.2014 року та 09.04.2014 року вона отримувала від відповідача лікарські препарати, не можуть спростовувати факт перебування останнього 09.04.2014 року у м. Дніпропетровськ , адже у цих розписках не вказано часу отримання препарату.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме під час перебування спірного автомобіля у власності відповідача було проведено заміну ідентифікаційного номеру кузову ТЗ шляхом перебивання символів у незаводських умовах, нанесення маркування «НОМЕР_2» та нанесення (перебиття) номеру двигуна «НОМЕР_5 », а отже саме відповідач, як титульний власник автомобіля, повинен нести цивільно-правову відповідальність.
Водночас, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно вимог ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому, як передбачено статтею 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визначається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відтак, враховуючи наведенні положення закону та встановлені в судовому засіданні обставини, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов в частині визнання договору купівлі-продажу автомобіля та стягнення з відповідача на користь позивача матеріального збитку, виходячи з ринкової вартості автомобіля, встановленої Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 146А від 14.04.2016 року, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що замовчування відповідача щодо стану автомобіля на момент вчинення оспорюваного правочину є обманом позивача щодо обставин, які мають істотне значення, а саме обставин, встановлених висновком експерта від25.04.2017 року за № 16/5142/6/д.
Доводи відповідача про необґрунтованість і недоведеність розміру збитків не ґрунтуються на фактичних обставин справи та наявних у ній доказів, адже визначаючи розмір завданих позивачеві збитків суд правомірно виходив з ринкової вартості автомобіля, встановленої Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 146А від 14.04.2016 року, а також положень ст. 230 ЦК України, якими передбачено обов'язок сторони правочину, яка застосувала обман, відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі.
Крім того, встановивши, що наслідком введення позивача в оману щодо стану автомобіля стало скасування реєстрації за позивачем права власності на цей автомобіль, суд першої інстанції, виходячи з засад розумності та справедливості, дійшов правомірного висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, та, як наслідок, стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Також слід зазначити, що у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення коштів - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.
Повний текст постанови складений 16 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська