10 вересня 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/15795/17
номер провадження: 22-ц/824/8496/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.
за участю секретаря - Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бабаджанян Гранта Аветіковича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у складі судді Макаренко І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 25 вересня 2018 року, просила стягнути солідарно з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») на свою користь заборгованість у розмірі 25 418,22 доларів США.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є кредитором (вкладником) ПАТ «Банк Форум», з яким у неї були укладені договори банківських вкладів та відкриті карткові рахунки. Постановою Правління Національного банку України №355 від 13 червня 2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідувати ПАТ «Банк Форум». В подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16 червня 2014 року вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум». Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Національного банку України, згідно зі ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн 00 коп., а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено. На підставі наведеного позивач просила її позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бабаджанян Г.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виходячи із принципів, закладених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також Конституції України, будь-який Закон України не може обмежувати право власності на отримання всієї суми вкладу або ставити її в залежність від певних умов (або створення певних умов) третіми особами (органами влади, суб'єктами владних повноважень, тощо). Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що із урахуванням обставин даної справи, правильне застосування законодавства не відповідатиме принципу пропорційності (справедливості рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкурентної особи). Зазначає, що необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести особистий і надмірний тягар у вигляді позбавлення права власності навіть на підставі Закону. Вказує, що до спірних правовідносин слід застосовувати виключно норми Конституції України у зв'язку із їх пріоритетністю, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не відповідає основним конституційним принципам. Також зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є належним відповідачем у справі, оскільки з дня початку процедури ліквідації банку, саме він здійснює повноваження органів управління банку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Герасименко Т.В. зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1 за його безпідставністю, оскільки спірні правовідносини між сторонами урегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним, і цей Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком зобов'язань перед його кредиторами, в якому введена тимчасова адміністрація та запроваджена процедура ліквідації, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Оскільки після віднесення ПАТ «Банк Форум»до категорії неплатоспроможних позивачу ОСОБА_1 була виплачена гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн 00 коп., а залишкова сума вкладу є кредиторською вимогою та підлягає виплаті у черговості , визначеній ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка передбачає задоволення вимог вкладників у четверту чергу, то суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» були укладені договори банківських вкладів, а саме: договір банківського вкладу №263L/1102/652621 від 08 листопада 2013 року та договір банківського вкладу №263L/1102/671629 від 03 січня 2014 року.
Згідно з постановою Правління Національного банку України №355 від 13 червня 2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідувати ПАТ «Банк Форум».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16 червня 2014 року вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум».
Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Національного банку України, згідно зі ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_1 виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з випискою по рахункам за період з 25 червня 2018 року по 07 листопада 2018 року, в рахунок задоволення вимог кредитора 4 черги згідно з рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб№1805 від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 виплачено 10 % від акцептованої суми у розмірі 29 813 грн 29 коп.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Положеннями ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно з ч.1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Отже, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує ці правовідносини.
У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п.16 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є пріоритетними стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Згідно з підпунктами 1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Згідно з ч.5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з дня введення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Форум» не мало права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто банк фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі ОСОБА_1 , яка виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними їй коштами.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 було виплачено 10% від акцептованої суми у розмірі 29 813 грн 29 коп., а залишкову суму вкладу включено до акцептованих вимог кредиторів 4 черги.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено ст.52 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як у банку введено процедуру ліквідації, позивачу виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн 00 коп., 10% від акцептованої суми у розмірі 29 813 грн 29 коп., а залишкову суму вкладу включено до акцептованих вимог кредиторів 4 черги.
Судом першої інстанції при вирішенні спору правильно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України ««Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у зв'язку з неповерненням банком залишкової суми коштів за депозитними вкладами порушено положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Першого протоколу Конвенції, є безпідставними, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено позивачу суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладом та за її заявою внесено вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів, виконання яких буде здійснено на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним Законом у цих правовідносинах.
Що стосується твердження в апеляційний скарзі про те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суперечить основним положенням Конституції України, то вони не заслуговують на увагу, оскільки вказаний Закон у встановленому порядку не визнаний неконституційним.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабаджанян Гранта Аветіковича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді