1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року,
за участі: прокурора ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1273810580000), яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта належить ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 .
Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що судове засідання з розгляду вказаного клопотання проведено 18 липня 2019 року, однак за його результатами слідчим суддею не повідомлено про прийняте рішення, копію ухвали слідчого судді від 18 липня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно отримано 25 липня 2019 року, про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах судової справи, а апеляційну скаргу подано 26 липня цього ж року.
На думку прокурора, висновок суду щодо відсутності підстав для накладення арешту на вказане майно є необґрунтованим, невмотивованим та не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Зазначає, що в квартирі АДРЕСА_2 проживала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті право власності на вказану квартиру перереєстроване на ОСОБА_9 на підставі підробленого договору дарування квартири від 12 червня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1478 на бланку нотаріальних документів ВМЕ № 287944 приватним нотаріусом ОСОБА_10 .
Згідно з отриманої 04 жовтня 2017 року інформації з Київського Державного нотаріального архіву установлено, в справі № 02-33 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 міститься запис від 25 червня 2009 року за реєстровим № 1478 про засвідчення вірності двох фотокопій.Крім того, спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВМЕ № 287944 використаний приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 при посвідченні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 червня 2009 року.
Після шахрайського заволодіння з використанням вказаного підробленого документу квартирою АДРЕСА_2 , квартира була відчужена на користь ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 346 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 .
Згідно інформації Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації від 22 вересня 2017 року, № 062/14-11567 - згідно реєстрових книг КМ БТІ кв. АДРЕСА_2 на праві власності до цього часу зареєстрована за померлою ОСОБА_8 .
Прокурор стверджує, що вказана квартира об'єкт кримінально протиправних дій та набута злочинним шляхом, а також сама по собі може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, постановою слідчого остання визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.
Зазначає, що 23 жовтня 2017 року Шевченківським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про накладення арешту на майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідно до відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо, що 19 червня 2019 незаконно припинено обтяження у вигляді арешту зазначеної квартири Комунальним підприємством «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу». Жодних підстав для припинення обтяження на той момент не існувало. Зазначене КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» за адресою не знаходиться, відсутні будь-які відомості про контактні дані його службових осіб.
Крім того, як стверджує прокурор, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні рішення суду про скасування вказаного арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає за необхідне поновити прокурору строк на апеляційне оскарження та задовольнити його апеляційну скаргу виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 травня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017100060002326, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, окремі особи шахрайським шляхом з використанням підробленого документу заволоділи квартирою АДРЕСА_2 .
23 жовтня 2017 року Шевченківським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про накладення арешту на майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідно до відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 19 червня 2019 року припинено обтяження у вигляді арешту вищезазначеної квартири Комунальним підприємством «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», при цьому жодних підстав для припинення обтяження не існувало на той момент.
Постановою слідчого зазначену квартиру визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, і тому, з метою забезпечення його збереження.
16 липня 2019 року прокурор відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта належить ОСОБА_7 , номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року у задоволенні вказаного клопотання прокурора відмовлено
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що обтяження, яке накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва 23 жовтня 2017 року на квартиру, в подальшому 19 червня 2019 року припинено Комунальним підприємством «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» без законних підстав, зокрема не перевірені обставини щодо винесення судом рішень з даного приводу, а також не перевірено обґрунтованість вчинення дій реєстратором в частині припинення зазначеного обтяження.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Також, положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадках, передбачених п. 1 ч. 2 вказаної статті арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, яке зазначене в клопотанні прокурора про накладення арешту, відповідає критеріям ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, оскільки містить на собі відомості, що можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, котрі на даний час встановлюються органом досудового розслідування, та обґрунтовано визнано речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не було доведено доцільність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим та прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою збереження доказів у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні слідчого майно.
Задовольняючи клопотання прокурора, колегія суддів враховує інформацію надану прокурором, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні не встановлено особу власника квартири ОСОБА_7 та його місце знаходження.
Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам судового провадження так і вимогам КПК України.
Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на майно.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити прокурору відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження, та задовольнити його апеляційну скаргу.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотанняпрокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1273810580000), яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта належить ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 .
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11сс/824/4640/2019 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Категорія ст.170 КПК Доповідач ОСОБА_12