Справа № 184/1997/19
Номер провадження 2/184/625/19
16 вересня 2019 рокум. Покров
Суддя Орджонікідзевського міського суду Гукова Р.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -
Одночасно із поданням позову, заявник звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що 21.05.2019р. між ним та ОСОБА_2 був укладений усний договір, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 76562,00 грн., а відповідач зобов'язалася повернути вказані грошові кошти строком до 15.07.2019р. Крім того, відповідач зобов'язалась у разі непогашення грошових коштів в зазначений строк, сплатити штрафні санкції з розрахунку 2% за кожний день прострочення повернення грошових коштів. Оскільки відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань, утворилась заборгованість в сумі 122499,20 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.
Разом з тим, з метою недопущення утруднення виконання рішення, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.20013р. належить відповідачу, оскільки наявні підстави вважати, що даний будинок може бути відчужений на користь третіх осіб.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України, до яких зокрема належить накладення арешту на майно.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд враховує, що між сторонами дійсно наявний юридичний спір.
Водночас, позивачем жодним чином не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у майбутньому, не обгрунтовано існування обставин, які свідчать про реальну можливість відчуження відповідачем належного йому майна, а також не обгрунтовано відсутності у відповідача іншого майна за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача, як і не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Крім того позивачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження співмірності заходу забезпечення позову, який він просить застосувати заявленим позовним вимогам. Зокрема, відсутні посилання на вартість об'єкта нерухомості, арешт на який просить накласти позивач, що позбавляє суд можливості встановити відповідність заходу забезпечення позову обмеженням суб'єктивних прав відповідача.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не обґрунтовано необхідність застосування вибраного виду забезпечення позову та не зазначено обґрунтування співмірності виду забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова