ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення адміністративного позову без розгляду в частині
13 вересня 2019 року м. Київ № 826/6371/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - третя особа), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у відмові поновлення та перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплати з 07.10.2009 раніше призначеної позивачу пенсії та здійснити її перерахунок.
У відзиві на адміністративний позов Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області наголошувало на тому, що позивачем пропущено строк на звернення з даним позовом до суду, внаслідок чого відповідач просить залишити вимоги адміністративного позову за період з 07.10.2009 по 19.10.2017 без розгляду.
На противагу вказаному позивач зазначив про те, що виплата пенсії повинна була здійснюватися з 07.10.2009, оскільки право позивача на відновлення виплати пенсії виникло на підставі рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, та не виплачувалася з вини пенсійного органу, а тому не підлягає обмеженню будь-яким строком.
У судовому засіданні представник позивача підтримала дану позовну заяву та просила суд задовольнити її в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на залишенні позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог.
Суд, вислухавши думку представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши питання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_2 є громадянином України, з 04.09.1991 йому призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
09.08.1995 позивач виїхав на постійне місце проживання до США, у зв'язку з чим йому було припинено виплату пенсії на підставі ч. 2 ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
15.02.2018 ОСОБА_2 через свого представника за довіреністю подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про поновлення виплати пенсії за вислугу років. До заяви були додані наступні документи: копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон; копія посвідчення особи, постраждалої від наслідків аварії на ЧАЕС, копія пенсійного посвідчення та копія довіреності з апостилем.
Також, 16.02.2018 позивач через свого представника за довіреністю подав аналогічний пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
У листі-відповіді від 13.03.2018 за наслідками розгляду заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що надати документи для призначення пенсії немає можливості.
Листом від 01.03.2018 ГУ ПФУ в Київській області повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення виплати йому пенсії з огляду на те, що відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а міжнародний договір між Україною та Сполученими Штатами Америки не укладався.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Як вже зазначалося раніше, 09.08.1995 позивач виїхав на постійне місце проживання до США, у зв'язку з чим саме з вказаного часу йому було припинено виплату пенсії.
Таким чином, позивачем визнається факт того, що про порушене відповідачем право він дізнався ще у серпні 1995 року.
При цьому, з 07.10.2009 на підставі рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, за твердженням позивача, у нього виникло право на поновлення виплати раніше призначеної пенсії, яку він отримував до 09.08.1995, до виїзду на постійне місце проживання до США.
Тобто, на думку позивача, починаючи з 07.10.2009, саме після прийнятого рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, він щомісячно має право на поновлення та отримання пенсії, а тому строк для звернення за захистом права на поновлення та отримання пенсійних виплат за вислугу років не може вважатися пропущеним, а виплати пенсії повинні бути поновлені з 07.10.2009.
Так, відповідно до штемпелю вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач подав адміністративний позов до суду 20.04.2019.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що 16.02.2018 ОСОБА_2 через свого представника за довіреністю подав до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області заяву про поновлення виплати пенсії за вислугу років. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом 20.04.2019, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати звернення до відповідача із заявою про відновлення порушеного права, а саме 16.02.2018.
Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, що викладені ним в постанові по справі № 344/14522/17 від 19 червня 2018 року та які в силу вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими для врахування судом, спірні виплати є постійними, виплачуються щомісячно і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат, тобто про своє порушене право позивач дізнався після не отримання ним передбачених сум виплат.
Так, у відповідності до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 3 ст. 123 цього Кодексу передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, враховуючи все вищевказане, суд погоджується з доводами представника відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вказане положення кореспондується також із пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплати з 07.10.2009 по 19.10.2017 раніше призначеної позивачу пенсії та здійснити її перерахунок, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241 - 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплати з 07.10.2009 по 19.10.2017 раніше призначеної позивачу пенсії та здійснити її перерахунок.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України і може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко