Справа № 420/3486/19
03 вересня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.,
при секретарі: Казарян С.Б.
сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Шахбазян К. Г. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду заяви у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Одеській щодо розгляду заяви у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки безоплатно орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва на території Новоградськівської сільської ради Овідіопольского району Одеської області та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області розглянути заяву та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно площею 0,12 га для ведення садівництва на території Новоградської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, орієнтовною площею 0,12га. За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Держгеокадастру у Одеській області листом за вих. № К-17372/0-338/0/37-19 від 14.01.2019р. відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки на графічних матеріалах, долучених до заяви позивача, зазначено земельний масив запроектований для ведення садівництва військовослужбовцям - учасникам АТО у власність для ведення садівництва. Крім того, позивач зазначив, що відповідач, посилаючись на наказ Головного управління від 30.11.2017 року № 15-11942/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення», зазначив, що позивачу (як учаснику АТО) вже передано земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,8771га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту) та запропоновано обрати іншу земельну ділянку. Позивач вважає дану відмову незаконною та звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
04.07.2019р. (вх. № ЕП/4926/19) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву. Позивач усунув недоліки позовної заяви, уточнивши позовні вимоги.
Ухвалою від 05.07.2019 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на18.07.2019 р.
Ухвалою суду від 18.07.2019р., яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 03.09.2019р. відповідно до п.1 ч. 1 ст. 205 КАС України.
26.07.2019р. до суд надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 27065/19), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на адресу Головного управління 21.12.2018р. за № К-17372/0/36-18 надійшло клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).
За результатами розгляду клопотання Головним управлінням надана відповідь Позивачу листом від 14.01.2019 за № К-17372/0-338/0/37-19, в якій зазначено що позивач вже отримав земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,8771 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. У зв'язку з вищенаведеним та беручи до уваги кількість учасників АТО, яким необхідно надати земельні ділянки у власність, запропоновано обрати іншу земельну ділянку та звернутися до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з відповідною заявою.
Крім того, відповідач зазначив, що суд не може вирішувати питання віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління прийняти відповідне рішення з питань, віднесених до його повноважень, є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в разі їх задоволення відбудеться втручання у виключні (дискреційні) повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що є неприпустимим.
03.09.2019рв судове засідання з'явився позивач та представник відповідача.
Позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
21.12.2018 року ОСОБА_1 , як учасник АТО, звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, орієнтовною площею 0,12га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Разом з заявою, як додатки, позивачем було додано: копію паспорта громадянина України; копію ідентифікаційного коду; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розмежування земельної ділянки; копію документу, що підтверджує участь військовослужбовця у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях України.
Листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області К-17372/0-338/0/37-19 від 14.01.2019р. відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В якості підстав для відмови зазначено, що на графічних матеріалах, залучених до заяви, зазначено земельний масив запроектований для відведення військовослужбовцям-учасникам АТО у власність для ведення садівництва. Даний земельний масив на території Одеської області було визначено на виконання доручення Держземагентства України від 15.05.2014р. щодо забезпечення земельними ділянками військовослужбовців-учасників антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України. Крім того в листі від 14.01.2019р. зазначено, що раніше, наказом Головного управління від 30.11.2017 року № 15-11942/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення» позивачу (як учаснику АТО) вже передано земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,8771га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у не прийнятті останнім жодного з рішень, які передбачені у частині 6 ст. 118 ЗК України, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до положень статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.
Згідно положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 ЗК України.
За змістом частини шостої цієї норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно положень частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Отже, виходячи зі змісту норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
При цьому, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, з огляду на положення статті 123 ЗК України суд зазначає, що відмова відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачені законом є неправомірною.
Окремо суд звертає увагу на те, що результати вирішення питань пов'язаних з наданням зацікавленій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність чи відмову у наданні такого мають оформлюватись у формі рішення суб'єкта владних повноважень.
Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до уповноважених органів з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
На підставі викладеного суд зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм ЗК України, подано відповідні документи, що не заперечується відповідачем, то у відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва на території Новоградськівської сільської ради Овідіопольского району Одеської області.
Крім того, вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною третьою статті 123 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Крім того, суд зазначає, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
Також в низці рішень Верховний Суд відзначив, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
На підставі викладеного суд, використовуючи власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень, вважає за необхідне Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2018р. та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно площею 0,12 га для ведення садівництва на території Новоградської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з урахуванням висновків суду.
Твердження відповідача щодо отримання позивачем відповідно до наказу Головного управління від 30.11.2017 року № 15-11942/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення», (як учаснику АТО) передано земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,8771га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), суд до уваги не бере, оскільки відповідно до ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставин у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для задоволення.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправною бездіяльності щодо щодо розгляду заяви у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 39765871) щодо розгляду заяви від 21.12.2018р. у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки безоплатно орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва на території Новоградськівської сільської ради Овідіопольского району Одеської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 39765871) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Код РНОКПП НОМЕР_1 ) від 21.12.2018р. та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно площею 0,12 га для ведення садівництва на території Новоградської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з урахуванням висновків суду
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.09.2019р.
Суддя Г.П. Самойлюк
.