154/2303/19
2-а/154/43/19
06 вересня 2019 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
при секретарі Корніюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Баліцького А.І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з адміністративним позовом до поліцейського роти № 3 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Баліцького А.І. про скасування постанови серії ДП18 № 235441 від 30 липня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 30 липня 2019 року о 15 год 52 хв. на 1188 км автодороги сполученням «Київ-Ковель-Ягодин», керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 вузька суцільна лінія) та не виконав вимогу інформаційно-вказівного знаку 5.7.2. (виїзд на дорогу з одностороннім рухом), чим порушив п.8.4«ґ» та п.8.5.1 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач у своїй заяві заперечив вчинення ним будь-яких дій, що пов'язані із порушеннями Правил дорожнього руху. Ствердив, що 30 липня 2019 року, виїжджаючи на проїзну смугу з АЗС WOG у селі Вишнів Любомльського району на автомагістралі М-07 50 км, здійснив поворот праворуч і перестроївся в крайній лівий ряд, яким прямував до місця розвороту позначеного дорожнім знаком 5.26. Дорожню розмітку 1.1 не перетинав, оскільки в місці в'їзду на крайню ліву смугу була переривчаста розмітка. Після розвороту, здійснив рух в напрямку м. Ковеля, однак через близько 300 метрів від розвороту був зупинений поліцейським Баліцьким А.І .
Під час розгляду справи просив поліцейського ознайомити з доказами у справі, однак лише через певний проміжок часу йому пред'явили рапорт поліцейського Руданова Г. про те, що останній був свідком порушення Правил дорожнього руху. Разом з тим позивач ствердив, що дорожні знаки та розмітка у вказаному місці не відповідали вимогам ДСТУ, розгляд справи відбувався за відсутності позивача, а також поліцейськими було безпідставно відхилено його клопотання щодо перенесення розгляду справи за місцем проживання та можливістю скористатись юридичною допомогою. У зв'язку з чим вважає, що поліцейським Баліцьким А.І. було здійснено безпричинну зупинку його транспортного засобу, не проведено повного, об'єктивного розгляду справи з дотриманням принципу законності, а відтак незаконно піддано позивача адміністративному стягненню.
Просив визнати дії поліцейського роти № 3 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Баліцького А.І. протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 235441 від 30 липня 2019 року.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її судовий розгляд за правилами ст.286 КАС України з повідомленням учасників справи відповідно до ст.268 КАС України у відкритому судовому засіданні, яке призначено на 09 серпня 2019 року. Цією ж ухвалою з ініціативи суду залучено до справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України. Також зобов'язано Департамент патрульної поліції подати до суду завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП18 № 235441 від 30 липня 2019 року.
У зв'язку з клопотаннями сторін та їх неявкою в судові засідання розгляд справи неодноразово відкладався.
27 серпня 2019 року в адресу суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, які суд приймає до уваги як пояснення третьої особи в розумінні ст.165 КАС, оскільки правом подачі відзиву на позовну заяву законом наділено лише відповідача у справі.
Відтак, Департаментом патрульної поліції позов було заперечено, у відзиві зазначено, що процедура притягнення до відповідальності ОСОБА_1 відбувалась у чіткій відповідності до законодавства, а рапорт поліцейського про обставини вчинення правопорушення є належним та допустимим доказом у справі. До відзиву третьою особою долучені завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП18 № 235441 від 30 липня 2019 року.
Позивач у призначене судове засідання не з'явився, однак від нього надійшло клопотання про розгляд справи за матеріалами справи без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом подачі відзиву щодо позову не скористався, інших заяв, зокрема про відкладення засідання, до суду не подавав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України правом участі в судовому засіданні не скористався. У своєму відзиві заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Відтак, зважаючи на віднесення вказаної категорії справ до термінових, керуючись положеннями ст.ст.205, 268, 286 КАС України, суд розглянув її без участі сторін за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, розгляд справи здійснений без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні правовідносини та норми, якими вони регулюються.
За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 30 липня 2019 року о 15 год 52 хв. на 1188 км автодороги сполученням «Київ-Ковель-Ягодин», керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) та не виконав вимогу інформаційно-вказівного знаку 5.7.2. (виїзд на дорогу з одностороннім рухом), чим порушив п.8.4 «ґ» та п.8.5.1 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
До матеріалів справи про вчинення вказаного правопорушення відповідачем долучено рапорт поліцейського роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП Руданова Германа від 30 липня 2019 року (далі - рапорт), а також фототаблиці на яких зображено місце вчинення правопорушення, дорожні знаки та розмітки у ньому.
За змістом рапорту, поліцейський у письмовій формі доповів своєму керівнику про те, що близько 15 години 30 хвилин він був свідком того, як водій транспортного засобу «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не виконав вимогу інформаційно-вказівного знаку 5.7.2 та перетнув горизонтальну дорожню розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія).
Долучені до справи ілюстративні фототаблиці містять лише відомості щодо розташування на місці події дорожніх знаків та розміток. Факту та обставин самого правопорушення фототаблицями не зафіксовано.
Інших доказів правопорушення до справи не додано.
Доводами позивача у справі є те, що описаного у постанові правопорушення він не вчиняв, оскільки виконав вимоги дорожніх знаків, а смуги руху перетинав у іншому - дозволеному місці, яке знаходиться за 300 метрів від місця встановленого поліцейськими, а разом з тим у вказаному місці дорожні знаки не відповідають вимогам ДСТУ, що в будь-якому випадку не дає змогу водію правильно оцінити обстановку. До позовної заяви позивач також долучив фототаблиці та відеозаписи із зображеннями місця події та обставин документування правопорушення.
У відповідності до ч.1 ст.122 КУпАП, до адміністративної відповідальності притягуються особи за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
У відповідності до п.8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно п.8.21 Правил, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Як встановлено судом за фототаблицями позивача та відповідача, на місці події, а саме на перехрестку поруч із селом Вишнів Любомльського району Волинської області на 1188 км автодороги сполученням «Київ-Ковель-Ягодин», при виїзді на головну дорогу зі сторони міста Любомль Волинської області розміщено два дорожніх знаки:
1.передбачений пп.2.1 п.33.2 Правил - «дати дорогу»;
2.передбачений пп.5.7.1 п. 33.5 Правил - «виїзд на дорогу з одностороннім рухом», який вказує напрямок руху на перехрещуваній дорозі праворуч.
При цьому за поданими сторонами доказами встановлено, що наявний на місці події дорожній знак, який передбачений пп.5.7.1 п. 33.5 Правил, явно не відповідає п.8.21 Правил дорожнього руху, оскільки за старістю є практично повністю знищеним, його значення проглядається з відстані лише близько 10 метрів.
Неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного адміністративного суду ВС в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 127/12081/17.
Дорожній знак, передбачений п.п.5.7.2 п.33.5 Правил, який зазначений у оскаржуваній постанові серії ДП18 № 235441, складеної щодо ОСОБА_1 , означає «виїзд на дорогу з одностороннім рухом», вказує напрямок руху на перехрещуваній дорозі ліворуч,- взагалі відсутній на місці події.
В той же час, за проведеним оглядом фототаблиць є очевидним, що у місці події виїзд з прилеглої дороги на головну дорогу з поворотом ліворуч є неприпустимим, оскільки призведе до руху транспортного засобу в напрямку проти одностороннього руху.
Відтак, судом встановлено явну помилку відповідача при складенні оскаржуваної постанови щодо визначення інформаційно-вказівного знаку, вимоги якого міг порушити позивач.
Крім того судом встановлено, що оскаржувана постанова містить посилання на норми Правил дорожнього руху, в яких вказані значення дорожніх знаків та дорожньої розмітки, однак не містить будь-яких вимог Правил дорожнього руху, які порушив ОСОБА_1 .
У відповідності до ст.283 КУпАП, постанова в справі про адміністративні правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплений у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На підставі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
На підставі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252 КУпАП), встановити наявність обставин, що пом'якшують (ст. 34 КУпАП) чи обтяжують (ст. 35 КУпАП) відповідальність, з'ясувати чи здійснюється провадження в межах строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), з'ясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12. 2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем до матеріалів справи долучено рапорт поліцейського в якому зафіксовані результати його візуального спостереження за правопорушенням.
Однак аналіз ст.283 КУпАП вказує на те, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
У даному випадку для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис або фотофіксацію події, тощо. Факт порушення позивачем Правил дорожнього руху може підтверджуватися у справі іншими об'єктивними доказами.
Правова позиція з даного приводу в аналогічній справі також висловлена Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2018 року (справа № 338/1/17).
Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів, що можуть свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови та рапорту поліцейського, відповідачем не надано.
Відтак, з врахуванням неналежної організації дорожнього руху у місці події, помилок, допущених відповідачем при складенні оскаржуваної постанови, а також відсутності належних та допустимих об'єктивних доказів правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому є всі підстави вважати, що рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам Закону, прийняте без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У відповідності до ч.3 ст.186 КАС України, за наслідками розгляду даної справи суд прийшов до висновку про відсутність доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а отже оскаржувану постанову слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій поліцейського роти № 3 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Баліцького А.І. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , то така не підлягає задоволенню, оскільки адміністративний суд при розгляді справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності може прийняти лише одне з рішень, передбачених ст.286 КАС України. Однак вказана норма не передбачає ухвалення судом рішення про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 72, 77-78, 139, 241-246, 268, 286 КАС України, на підставі ст.ст. 8, 19, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 10, 122, 251, 252, 256, 268, 280, 284 КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Баліцького А.І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП18 № 235441 від 30 липня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень, а провадження у справі закрити.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України, копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
На рішення суду протягом десяти днів з дня отримання її копії може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 5 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Реквізити сторін:
1.позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 ;
2.відповідач: поліцейський роти № 3 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Баліцький А.І., службова адреса: 29008, місто Хмельницький, провулок Коцюбинського, 35/2;
3.третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, юридична адреса: 03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, 3, офіційна електронна адреса: public@patrol.police.gov.ua.
Повний текст рішення складено 06 вересня 2019 року.
Головуючий суддя: (підпис).
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер