05 вересня 2019 року
м.Київ
справа №9901/386/19
провадження №П/9901/386/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А.,
суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.
секретар судового засідання - Босак О. І.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кравець Р.Ю., Мартиненко А.В.
від відповідача: Цуцкірідзе І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви адвоката Мирошниченка Станіслава Володимировича - Кравця Ростислава Юрійовича про відвід головуючому судді Єзерову А.А., суддям Коваленко Н.В., Кравчуку В.М., Стародубу О.П., Чиркіну С.М.
у справі №9901/386/19
за позовом: ОСОБА_2
до Вищої ради правосуддя
про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення з посади судді,
У провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення з посади судді.
04.09.2019 представник позивача - адвокат Кравець Ростислав Юрійович подав заяви про відвід головуючої судді Єзерова А.А., суддів Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М., визначених для розгляду справи з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
На обґрунтування поданої заяви представник позивача покликається на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України та на практику Європейського суду з прав людини, в якій висвітлено зміст правових категорій «неупередженість судді» та «суд, встановлений законом». Зазначає, що судді Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема за об'єктивним критерієм, та принципу справедливості, оскільки призначення суддів відбулось за участі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які не відповідали вимогам закону на момент формування складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Розв'язуючи питання, яких стосується заява про відвід судді, Суд виходить із такого.
Представник позивача як на підставу для відводу судді покликається на норми статті 36 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу у разі, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.
За приписами пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема практикою Європейського Суду з прав людини.
У рішенні в справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 («Bilukha v. Ukraine», заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до «суб'єктивного критерію» беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у такій справі. Відповідно до «об'єктивного критерію» визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (§ 49).
При наданні оцінки об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, належить виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) перевірці підлягає наявність очевидних фактів, що можуть поставити під сумнів безсторонність судді, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Стосовно «суб'єктивного критерію», особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (§ 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
Отже, принцип об'єктивності судді є обов'язковою умовою належного виконання ним своїх посадових обов'язків. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя повинен уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення, іншими словами, «правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись».
Стосовно «об'єктивного критерію» Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що у процесі розв'язання питання, чи є у певній справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (§ 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
Представник позивача у своїй заяві ставить під сумнів відповідність вимогам закону кандидатур ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на момент їхнього призначення членами ВККС України, що, на думку, заявника, призвело до порушення процедури формування Верховного Суду, зокрема й стосовно внесення рекомендації про призначення суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М. суддями Касаційного адміністративного суду, а тому розгляд цієї справи вказаними суддями порушуватиме принцип неупередженості за об'єктивним критерієм.
У цій справі представником позивача не наведено доводів щодо того, яким чином призначення суддів за участі Вищої кваліфікаційної комісії суддів стосуються позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення з посади судді, враховуючи те, що Вища кваліфікаційна комісія суддів взагалі не є учасником цієї справи.
Тож обставини, якими представник позивача мотивує заяви про відвід суддів у цій справі, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ'єктивності вказаного судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», яким керується Європейський суд з прав людини.
Наведені представником позивача адвокатом Кравцем Р.Ю. у заяві доводи мають суб'єктивний характер та ґрунтується на припущеннях, а обставини, якими представник позивача обґрунтовує заяви про відвід суддів, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ'єктивності суддів при розгляді справи.
Інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи суддів і викликали необхідність їх відводу, заявником не наведені та судом не встановлені.
Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України для вирішення питання про відвід провадження у цій справі слід зупинити.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Суд,-
Заяви про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М. - визнати необґрунтованими.
Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення з посади судді.
Заяви про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М. передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для їх вирішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в частині зупинення провадження до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий суддяА.А. Єзеров
СуддіН.В. Коваленко В.М. Кравчук О.П. Стародуб
С.М. Чиркін