Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 822/2407/17
адміністративне провадження № К/9901/22214/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Білої Л. М., суддів Граб Л. С., Гонтарука В. М.) від 18 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, державного реєстратора Полонської районної державної адміністрації Шпака Андрія Володимировича, треті особи: Полонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-Н», про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Полонська РДА), державного реєстратора Полонської районної державної адміністрації Шпака А. В. (далі - Держреєстратор), треті особи: Полонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - Полонський РВ ДВС ГУЮ), Марач С. О ., Марач О. О., Марач І. М., Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-Н» (далі - ТОВ «Вілія-Н»), у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Держреєстратора від 26 січня 2017 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним права власності на склад - навіс площею 350 м2, склад з прибудовами площею 364.8 м2, автовагову з прибудовами загальною площею 25 м2, будівлю рампи загальною площею 2528.6 м2, залізничну колію та земельну ділянку площею 1,008 га, розташованих на АДРЕСА_1 , та виключити відомості із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому, як є кредитору ТОВ «Вілія-Н», протиправно не було направлено рішення загальних зборів цього товариства про зміну його учасників та зменшення статутного фонду, у зв'язку з чим Держреєстратор не мав права приймати спірні рішення про державну реєстрацію.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 02 листопада 2017 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Держреєстратора від 01 лютого 2017 року № 33658119 та № 33657282. У задоволені інших позовних вимог відмовив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 18 січня 2018 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
При ухваленні такого рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача вчиненням реєстраційних дій, як обов'язкової передумови для їх захисту, унеможливлює задоволення позову в обраний позивачем спосіб.
Зазначене судове рішення ухвалено з окремою думкою судді Вінницького апеляційного адміністративного суду Граб Л. С., за позицією якої Держреєстратор не мав право здійснювати 26 січня 2017 року реєстрацію речових прав ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на майно та земельну ділянку, оскільки згідно зі ст. 56 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» рішення загальних зборів засновників ТОВ «Вілія-Н» від 24 січня 2017 року мало б набрати чинності через 3 місяці, тобто 27 квітня 2017 року.
Не погодившись із вказаними вище судовим рішенням апеляційної інстанції, у лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року і залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржувані рішення Держреєстратора стосуються його прав та інтересів у зв'язку з наявністю у ТОВ «Вілія-Н» кредиторської заборгованості перед ОСОБА_1 . За позицією позивача, оскаржуваними рішеннями було навмисно проведено державну реєстрацію зменшення статутного капіталу товариства, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 лютого 2018 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Вілія-Н» від 24 січня 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 виведено із учасників цього товариства з поверненням їх майнових вкладів.
На підставі вказаного вище рішення, з ТОВ «Вілія-Н» повністю виведено майно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а саме: навіс площею 350 м2, склад з прибудовами площею 364.8 м2, автовагову з прибудовами загальною площею 25 м2, будівлю рампи загальною площею 2528.6 м2, залізничну колію та земельну ділянку площею 1,008 га, розташованих на АДРЕСА_1 , та зменшено статутний капітал товариства до 68 тис грн. Зменшено склад учасників товариства та затверджено статут товариства в новій редакції.
26 січня 2017 року Держреєстратор ухвалив рішення № 33658119 та № 33657282, відповідно до яких здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на нерухоме майно та земельну ділянку площею 1,008 га відповідно по 1/2 частині.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року у справі № 681/654/15-ц визнано незаконним та скасовано: рішення загальних зборів учасників ТОВ «Вілія-Н» від 20 квітня 2015 року № 4 про розірвання трудового договору з директором товариства ОСОБА_1 ; наказ ТОВ «Вілія-Н» від 20 квітня 2015 року № 9 про звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора цього товариства із залишенням за ним права на невикористану щорічну відпустку. Стягнуто з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_1 27 153,29 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500,00 грн моральної шкоди. Тобто позивач є кредитором зазначеного товариства.
Вважаючи, що при вчиненні вказаних реєстраційних дій порушеного його права як кредитора, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судове рішення апеляційного суду, ухвалене за результатом перегляду постанови суду першої інстанції, є предметом касаційного розгляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
При вирішенні цієї справи Вінницький апеляційний адміністративний суд виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією апеляційного суду, і, вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, у межах якої має розглядатись ця справа, виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними дій Держреєстратора та скасування рішень про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на нерухоме майно та земельну ділянку площею 1,008 га відповідно по 1/2 частині, оскільки, на його думку, така реєстрація призвела до зменшення статутного капіталу ТОВ «Вілія-Н», що спричинило порушення його майнових прав, як кредитора цього товариства.
Отже, виникнення спірних правовідносин у цій справі обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третіми особами у справі права власності на об'єкти нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстраційних дій (реєстрація переходу права власності) на це майно.
Тобто, предметом цього спору є підставність й законність набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яке на думку позивача, призвело до незаконного зменшення статутного капіталу ТОВ «Вілія-Н» і нібито спричинило порушення його майнових прав, як кредитора (виплати 27 153,29 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500,00 грн моральної шкоди), що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Виходячи з того, що ОСОБА_1 не є учасником ТОВ «Вілія-Н», правовідносини в цьому спорі є цивільними і підпадають під дію ЦПК України, тому, закриваючи провадження у справі, суд роз'яснює про належність такої справи судам цивільної юрисдикції.
Ураховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 не є учасником ТОВ «Вілія-Н», його позовні вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття іншими фізичними особами права власності на спірне нерухоме майно, що може впливати на майнові права та інтереси цих осіб, а тому колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку, що заявлений спір не є публічно-правовим, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, у цій справі існує невирішений спір про право, тому подальше оспорювання правомірності набуття третіми особами цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна. Такий спір з урахуванням суб'єктного складу учасників справи має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення судами оскаржуваних рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Зважаючи на наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір має розглядатися як спір, що пов'язаний із захистом цивільних майнових прав позивача.
Подібний за змістом правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15 тощо.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
За нормами ч. 3 ст. 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 1 ст. 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів дійшла висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в цій справі.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 344, 349, 354, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанови Хмельницького окружного адміністративного суду 02 листопада 2017 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, державного реєстратора Полонської районної державної адміністрації Шпака Андрія Володимировича, треті особи: Полонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-Н», про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді
А. А. Єзеров
С. М. Чиркін