05 вересня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/14900/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11956/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.,
при секретарі - Клець О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, -
У червні 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від хронічної ішемічної хвороби серця померла його тітка ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що на день смерті після ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з: квартири АДРЕСА_1 та, як в подальшому з'ясувалось, ще й з гаража № НОМЕР_1 , що розташований в АДРЕСА_3 . Зазначав, що під час життя ОСОБА_3 склала заповіт на ім'я свого племінника ОСОБА_1 , який з 2009 року та до самої смерті фактично утримував та доглядав за покійною, яка відповідно до заповіту заповідала йому належну їй квартиру АДРЕСА_1 . 27 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Шершун Н.К. було заведено спадкову справу за №61453414.
Також зазначав, що під час перегляду документів за місцем проживання померлої ОСОБА_3 , спадкоємцем ОСОБА_1 було віднайдено свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_3 мала право на отримання спадкового майна, а саме: гаража № НОМЕР_1 , що розташований АДРЕСА_3 . Звертав увагу на те, що ним було подано нотаріусу Шершун Н.К. заяву про вступ в спадщину за законом відносно спадкового майна, яке не було охоплено заповітом: гаража № НОМЕР_1 , та отримано відповіді на запити КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» для встановлення права власності на майно (гараж) та отримання інформації про показники нерухомого майна, також було виготовлено технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 в ГБК «Севастопольський» від 28 лютого 2018 року. Однак після подачі документів нотаріусу Шершун Н.К. останньою було винесено постанову за вих. №22/02-31 від 19 березня 2018 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме: відсутність документів, які свідчили б про його родинні відносини з його тіткою ОСОБА_3
Тому, керуючись положеннями ст. ст. 293, 294, 315, 316 ЦПК України, позивач просив встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю починаючи від 2009 року до смерті ОСОБА_3 (а.с. 1-4).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа: приватний нотаріус КМНО Шершун Н.К. (а.с. 158-159).
Не погодившись з рішенням районного суду, 10 липня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мацко М.А. подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю починаючи з 2009 року до смерті ОСОБА_3 .
На обґрунтування скарги зазначив, що суд з невідомих для скаржника причин не прийняв до уваги та не надав належної оцінки суттєвим для ухвалення правильного рішення фактам і обставинам, зокрема не врахував наступного: факт проживання однією сім'єю протягом тривалого часу - а саме починаючи з 2009 року, а відтак і матеріальне утримання та догляд за тіткою; факт оплати житлово-комунальних послуг спадкоємцем, що підтверджені відповідними платіжними документами (квитанціями) за період з 2009 року по січень 2018 року включно; факт поховання скаржником своєї тітки, що підтверджено документально. Також зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції взагалі не врахував та не розглянув як докази такі факти волевиявлення померлої, які беззаперечно свідчать про родинні відносини між вказаними особами та наявність факту спільного проживання однією сім'єю протягом тривалого часу, а саме - з 2009 року: факт складення ОСОБА_3 заповіту саме на ім'я свого племінника - ОСОБА_1 та факт власноруч написаного розпорядження на випадок смерті, залишеного ОСОБА_3 дружині скаржника (а.с. 167-203).
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мацко М.А. підтримав скаргу і просив її задовольнити, приватний нотаріус КМНО Шершун Н.К. подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та зазначила, що при вирішення справи по суті покладається на розсуд суду (а.с. 216).
Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. (а.с. 214-215).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано жодних достатніх доказів для встановлення факту його проживання з померлою однією сім'єю з 2009 року, а наявні копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг та документи щодо поховання не можуть бути беззаперечними доказами таких обставин.
Колегія суддів погодилася з таким висновком суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 грудня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру під АДРЕСА_1 (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №14647 (а.с. 12).
27 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Шершун Н.К. було зареєстровано спадкову справу в Спадковому реєстрі (а.с. 143).
У заяві заявник зазначив, що після смерті його тітки ОСОБА_3 він дізнався про наявність свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_3 є спадкоємицею ОСОБА_5 та має право на спадкове майно, яке складається з гаража №НОМЕР_1, що АДРЕСА_3 (а.с. 138).
Згідно з інформаційною довідкою КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ГЖ-2018 №781 від 28 лютого 2018 року гараж №АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 139).
За замовленням ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 в ГБК «Севастопольський» (а.с. 141-142).
19 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з гаража №АДРЕСА_3 .
Згідно з п. 4.1., 4.2. розділу 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Постановою за вих. №22/02-31 від 19 березня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме: документів, які свідчили б про його родинні стосунки з померлою ОСОБА_3 (а.с. 144).
Згідно зі ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
З метою оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, в якій просив встановити факт, що ОСОБА_1 проживав із ОСОБА_3 однією сім'єю починаючи з 2009 року до смерті ОСОБА_3 .
У своїй заяві посилався на те, що фактично ще з 2009 року проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю, оскільки є її єдиним родичем, проте, будь-яких документів, що б підтверджували їх родинні зв'язки немає.
На підтвердження вказаного факту заявник долучив до заяви довідку про поховання ОСОБА_3 на колумбарії № 6 ОТК, розміщеного в АДРЕСА_6 (а.с. 14) та докази того, що здійснював організацію та оплату поховання померлої, а саме: договір-замовлення на організацію та проведення поховання від 20 вересня 2017 року та квитанції про понесені витрати на поховання (а.с. 15-18).
Також заявник надав квитанції про оплату житлово-комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_1 з 2009 року, лише частина з яких, починаючи з березня 2017 року, була сплачена заявником, а не померлою (а.с. 19-137).
Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави заяви не відповідають її предмету, оскільки заявник посилаючись на норми про встановлення факту родинних відносин та зазначаючи про необхідність встановлення такого факту з метою отримання спадщини у зв'язку з тим, що документи про наявність родинних відносин відсутні, просив не встановити факт родинних відносин з померлою, а встановити факт проживання однією сім'єю починаючи з 2009 року до смерті ОСОБА_3 .
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
За роз'ясненнями в п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Статтею 319 ЦПК України визначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих заявником документів не вбачається достатніх підстав для задоволення заяви, оскільки матеріали справи містять лише документи щодо поховання ОСОБА_3 та копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, проте, не містять доказів на підтвердження спільного проживання з померлою у визначений період, у той час, як рішення суду має ґрунтуватись на достатніх доказах про факт, що встановлюється.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 05 вересня 2019 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
Д.Р. Гаращенко