Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/10119/2019
м. Київ Справа № 753/1467/19
04 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Ігнатченко Н.В.
- Желепи О.В.
при секретарі - Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Цимбал І.К., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
17 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01.03.1997 року вона з відповідачем уклала шлюб, який зареєстрований Немирівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницької області, актовий запис № 11. Від шлюбу мають повнолітнього сина: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що за час спільного проживання з відповідачем у них виявилася повна несумісність характерів, відсутність спільних інтересів та різність життєвих цілей і цінностей. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на життя, шлюб, сім'ю та сімейні цінності, що призвело до відсутності взаєморозуміння, втрати почуття довіри, любові та поваги один до одного.
Як вважає, позивач, відповідач не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають в сім'ї або у позивача, не бажає піклуватися про побудову сімейних відносин між ними на почуттях взаємної любові, довіри, поваги та взаємної допомоги. З 13.01.2018 року шлюбні відносини з відповідачем були фактично припинені, з того часу позивачка проживає окремо, спільне господарство з ним не веде, спільного бюджету не має, шлюб носить лише формальний характер, і намірів в подальшому знов проживати однією сім'єю та поновити шлюбні стосунки з відповідачем вона не має. Позивач глибоко переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим і суперечитиме її інтересам.
З огляду на вищезазначене, позивачка просила суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Немирівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницької області, актовий запис № 11 від 01.03.1997 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року позов задоволено, шлюб зареєстрований 01.03.1997 року виконкомом Немирівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької області, актовий запис № 11 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року скасувати, провадження у справі закрити.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, а також судом не враховано, що позов про розірвання шлюбу має бути подано безпосередньо одним із подружжя. Натомість позов про розірвання шлюбу в даній справі подано не позивачкою, а її представником, в той час як сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу за позовом одного з представників подружжя, який представляє інтереси позивача. Правила представництва інтересів позивача на правовідносини щодо розірвання шлюбу не поширюються.
Вказував на те, що не узгоджується з вимогами закону та дійсними обставинами справи покладені в основу оскаржуваного рішення висновки суду про те, що спільне життя між сторонами не склалося із-за різних поглядів на життя, внаслідок чого позивач втратила почуття любові та поваги до відповідача; що з 13 січня 2018 року сторони не підтримують шлюбні стосунки, не ведуть спільного господарства, проживають окремо; із зазначеного часу та станом на час розгляду справи, сторонами не вживались будь-які заходи щодо примирення, позивач категорично не бажає примирення з зазначених підстав, адже по теперішній час шлюбні відносини між сторонами продовжують тривати, вони проживають однією сім'єю, мають спільний бюджет, як і ведуть спільне господарство та приймають активну участь у вихованні малолітнього онука. Тобто вважав, що підстав для розірвання шлюбу не має.
Посилався на те, що на даний час, непорозуміння, які виникають між ним та дружиною викликані значним погіршенням її здоров'я, адже вона з 1995 року страждає на психічні розлади, та у зв'язку з відмовою дружини від лікування він вимушений був звернутися до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про визнання її недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
20 серпня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про відмову від позову, в якій вона просила прийняти відмову від її позову до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року визнати нечинним, провадження у справі закрити. Зазначила, що вона пройшла курс лікування в 17 відділенні Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1, з відповідачем проживають однією сім'єю, мають шлюбні стосунки, беруть активну участь у вихованні онука. Вказувала на те, що твердження чоловіка стосовно того, що відсутні підстави для розірвання шлюбу між ними, як і те, що непорозуміння, які виникли між ними, викликані значним погіршенням стану її здоров'я, відповідають дійсності. Також в заяві зазначала, що наслідки відмови від позовних вимог їй відомі та зрозумілі. Посилаючись на зазначені обставини, як і на мету зберегти сім'ю, просила заяву про відмову від позову задовольнити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Вдовиченко О.М. не заперечував проти прийняття судом відмови позивачки від позову.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, причини неявки суду не повідомила, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши заяву про відмову від позову, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частин позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всіх або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин 1-3 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п.4 ч.1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Заява ОСОБА_2 про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі позивачці відомі та зрозумілі, про що вказано у заяві про відмову від позову.
Підстав, за яких суд не приймає відмову позивача від позову, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 1 152,60 грн., та враховуючи положення ч. 2 ст. 142 ЦПК України, поверненню скаржнику з державного бюджету підлягає 576,30 грн.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 256, 373, 374 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 про відмову від позову - задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Визнати нечинним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 576,30 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено05 вересня 2019 року.
Головуючий Судді