06 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/1984/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до третя особи:Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області Деснянський відділ державної виконавчої служби міста Чернігова Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправними та скасування вимоги та податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-949-17 у розмірі 23220, 46 грн та податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0012755306 про стягнення штрафу в розмірі 340 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з моменту призову його на військову службу він як фізична особа-підприємець набув статусу спеціального суб'єкта оподаткування. У зв'язку з чим, враховуючи норми чинного законодавства, на весь період військової служби позивач звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у межах чинного законодавства й процедури їх прийняття не порушував.
Від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшли пояснення, в яких зазначено, що адміністрування єдиного внеску з 01.10.2013 здійснюється виключно органами доходів і зборів.
Від третьої особи - Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова пояснення по суті спору не надходили.
Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2019 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник податку зареєстрований у Єдиному державну реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 05.01.2012 року. З 01.02.2012 ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Згідно з Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 ОСОБА_1 31.03.2014 був призваний на військову службу під час мобілізації.
Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 позивач 18.03.2015 був звільнений у запас (демобілізований).
Згідно з Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 26.03.2015 ОСОБА_1 був знову призваний на військову службу під час мобілізації.
Позивачем 25.07.2015 було укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 29-30).
ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_1 була пред'явлена податкова вимога від 12.01.2018 № 15-17 про сплату податкового боргу в розмірі 8950,60 грн (а.с. 42).
ГУ ДФС у Чернігівській області було прийнято рішення від 26.01.2018 № 86/25-01-13-03-42 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ОСОБА_1 (а.с. 41).
Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача, позивачем 12.02.2018 було подано до ГУ ДФС У Чернігівській області заяву про скасування податкової вимоги від 12.01.2018 № 15-17 та рішення від 26.01.2018 № 86/25-01-13-03-42. Крім того, позивач у своїй заяві просив відповідача звільнити його від сплати єдиного податку у зв'язку з призовом під час мобілізації (а.с. 43-45).
ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_1 була пред'явлена вимога від 06.11.2018 № Ф-949-17 про сплату податкового боргу в розмірі 23220,46 грн (а.с. 18).
ГУ ДФС у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0012755306 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 340 грн (а.с. 20).
Позивачем 01.04.2019 було подано до ГУ ДФС У Чернігівській області заяву про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0012755306 та звільнення його від сплати єдиного податку у зв'язку з призовом під час мобілізації (а.с.21-22).
Деснянським відділом державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову від 23.04.2019 ВП № 58979815 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 06.11.2018 № Ф-949-17 про сплату ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 23220,46 грн (а.с. 37-38).
Деснянським відділом державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову від 02.05.2019 ВП № 58979815 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на підставі вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 06.11.2018 № Ф-949-17 про сплату ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 23220,46 грн (а.с.39-40).
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі також - Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу») за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.
Законом України від 20.05.2014 № 1275-VII підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі також - Податковий кодекс України) доповнено пунктом 25, згідно із яким самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації.
Відповідно до пункту 9-2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі також - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.
Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі також - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до пунктів 56.8, 56.9 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним зазначити таке.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 31.03.2014 був призваний на військову службу під час мобілізації, а 18.03.2015 був звільнений у запас (демобілізований).
ОСОБА_1 26.03.2015 був знову призваний на військову службу під час мобілізації та 25.07.2015 позивачем було укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у Чернігівській області протиправно пред'явило ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю вимогу про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску за період з другого кварталу 2015 року по третій квартал 2018 року (а.с.74) та прийняло податкове повідомлення-рішення про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності, порушивши вимоги Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність в особовій справі ОСОБА_1 як платника податків відомостей про мобілізацію останнього та проходження ним військової служби, адже відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підставою для звільнення від сплати податку є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.
Спростовує вищезазначені доводи відповідача й те, що позивачем 12.02.2018 було подано до ГУ ДФС У Чернігівській області заяву про скасування податкової вимоги від 12.01.2018 № 15-17 та рішення від 26.01.2018 № 86/25-01-13-03-42. ОСОБА_1 у своїй заяві просив відповідача звільнити його від сплати єдиного податку у зв'язку з призовом під час мобілізації (а.с. 43-45).
Крім того, як встановлено судом і не заперечується сторонами, ГУ ДФС у Чернігівській області не прийняло жодного рішення за заявою позивача від 12.02.2018 про звільнення його від сплати єдиного податку у зв'язку з призовом під час мобілізації, що є порушенням пунктів 56.8, 56.9 Податкового кодексу України.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Чернігівській області протиправно була пред'явлена вимога від 06.11.2018 № Ф-949-17 про сплату позивачем податкового боргу в розмірі 23220,46 грн та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0012755306 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 340 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивач навів достатньо обставин на підтвердження позовних вимог, а відтак позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь позивача підлягають відшкодуванню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 06.11.2018 № Ф-949-17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) у розмірі 23220, 46 грн та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 18.03.2019 № 0012755306 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183.
Дата складення повного рішення суду - 06.09.2019.
Суддя Ю. О. Скалозуб