06 вересня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2613/19
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 30.08.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати дії суб'єкта владних повноважень Чернігівського (105) прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України протиправними щодо видання наказу від 30.07.2019 №376-ОС;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2019 №376-ОС;
- зобов'язати Чернігівський (105) прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України видати наказ про поновлення позивача на військовій службі, з обов'язковим зазначенням всіх вимог, як того вимагає рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №2540/2500/18.
Відповідно до положень пунктів 4 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні правовідносини виникли у зв'язку із неналежним виконанням ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), на переконання ОСОБА_1 , рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №2540/2500/18, яке в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягало негайному виконанню.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15.
Проаналізувавши предмет позову у справі №620/2613/19, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення (рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №2540/2500/19). Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення Чернігівського окружного адміністративного суду. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що дана обставина, згідно із пунктом 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до військової частини НОМЕР_1 у справі №620/2613/19.
На підставі наведеного та керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст ухвали складений 06.09.2019.
Суддя С.В. Бородавкіна