Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №362/2939/16-а
адміністративне провадження №К/9901/19697/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 362/2939/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом № 28 від 22.04.2016 в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби. При цьому, приписи чинного законодавства не передбачають повернення документів на доопрацювання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 09 листопада 2018 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 16 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом № 28 від 22.04.2016 в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов'язав Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, згідно зі статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виходячи з розміру грошового забезпечення визначеного згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 54-х місячного грошового забезпечення на дату настання інвалідності ІІ групи - 14.09.2010 з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позову відмовив.
4. Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу повернуто апелянту, у зв'язку з недотриманням скаржником вимог ст. 59 КАС України.
6. Звертаючись вдруге до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 22.02.2019 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2018 року апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України було залишено без руху.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2018 року - відмовлено.
8. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що зазначені в клопотанні відповідача про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою в даній справі. Крім того, судом вказано, що неналежна організація роботи з представництва інтересів не належить до об'єктивних причин за яких стороні може бути поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 12 липня 2019 року Міністерство оборони України звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що строк на апеляційне оскарження ним було пропущено з об'єктивних та поважних причин. Крім цього, на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2019 про залишення апеляційної скарги без руху подано клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2018 року з підтверджуючими матеріалами та доказами про поважність пропуску строку.
11. 12.07.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху з підстав передбачених статтею 330 КАС України та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору за подання вказаної касаційної скарги.
14. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
15. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
16. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 28.08.2019.
17. У зв'язку з перебуванням судді Стрелець Т.Г. у відпустці з 19.08.2019 по 09.09.2019 (наказ від 29.07.2019 № 42-кв) проведено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
18. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019 визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л. В.
19. Згідно з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
20. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими, з огляду на наступне.
22. З матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 362/2939/16-а з апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2018 року.
23. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надіслання на адресу суду заяви про поновлення пропущеного строку або зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку.
24. У встановлений судом строк від відповідача надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилався на те, що вперше апеляційна скарга була подана з дотриманням строку, встановленого статтею 295 КАС України, проте була повернута ухвалою суду від 29 січня 2019 року у зв'язку з тим, що були відсутні достатні докази повноважень представника щодо підписання апеляційної скарги. Після отримання ухвали від 29 січня 2019 року, відповідач невідкладно повторно подав апеляційну скаргу. Оскільки ухвала від 29 січня 2019 року була прийнята вже після закінчення строку на апеляційне оскарження, а отримана відповідачем ще пізніше, що унеможливило повторне подання апеляційної скарги у встановлений для оскарження строк, що є підставою для визнання причини пропуску такого строку поважними. Крім цього, відповідач як на поважну причину пропуску строку посилається також на тривалість процедури сплати судового збору.
25. Проте, судом апеляційної інстанції підстави вказані відповідачем у заяві про поновлення строку визнані неповажними, та ухвалою від 12 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача. З таким рішення суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Верховного Суду, у зв'язку з наступним.
26. Згідно з частиною другою статті 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
27. Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що копію оскаржуваного рішення від 09.11.2018 представником апелянта отримано 12.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.133), тобто останнім днем подання апеляційної скарги фактично є 11.01.2019.
28. Проте, вдруге з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 22 лютого 2019 року, що підтверджується відтиском штемпеля поштового відділення, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України на оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2018 року.
29. Крім того, судом апеляційної інстанції посилання скаржника на неможливість повторного подання апеляційної скарги у встановлений для оскарження строк було визнано необґрунтованими.
30. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що первинна апеляційна скарга була повернута з огляду на долучення відповідачем до апеляційної скарги неналежним чином завіреної копії довіреності.
31. Враховуючи зазначене, Суд наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
32. В силу закону, поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише такі, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
33. Неспроможність відповідача належним чином організувати засвідчення повноважень своїх представників у відповідності до встановлених законом правил, є суто суб'єктивною обставиною та не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
34. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17.
35. Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
36. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
37. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
38. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від відповідача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
39. Суд зазначає, що оскільки оскаржуване рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2018 року, на момент повторної подачі апеляційної скарги, набрало законної сили, скаржник мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
40. Отже, такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги, у зв'язку з поверненням апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
41. Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип правової визначеності.
42. Внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи відповідача, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку керівництва.
43. Відповідач в касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.
44. Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги.
45. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
46. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
47. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
48. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
49. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2018 року.
50. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
51. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
52. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
53. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
54. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
55. Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
56. Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
57. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).
58. Таким чином, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
59. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
60. Оскільки, колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
61. Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
62. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
63. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.
64. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду